May. 21st, 2014

Думаю, пора викласти на віртуальному папері мій цікавий досвід із інсультом) Тим паче, сьогодні зробила контрольне МРТ і виявила, що у мене у мозку дюрка розміром під 2,5 на 3 см, а інші структури мозку порозросталися собі, аби компенсувати відмерлу ділянку. Я трохи засмутилася, бо крім психологічних змін (проявився страх смерті, змінилося ставлення до тіла) я не відчуваю зараз наслідків минулорічних "пригод".

Як все сталося

Сидю, я значить, і сруся в інтернеті. Емоційно так, напрягаючи мозги. А було це після двох днів фестивалю, безсонних ночей, літрів кави і мотків вбитих нервів (про фестиваль, де я була головним координатором, це окрема, нерозказана ще, історія). Ті, хто були на фесті в координаторській команді, знають, чого мені цей фест коштував. І от я сидю і хочу в туалет. І голова починає боліти, і зуб. Але я виявляю, що встати в туалет я не можу. Я і так, і сяк - не виходить. І тут я починаю на себе злитися, що я слабачка, і що, у мене м'язів нема ваще?! Що, прес геть не працює, що не можу з ліжка встати?! Так нафіга я його оце качаю?! Я рукою чіпляюся за бильце ліжка, тягну себе... не виходить встати. Але мозок підвоха не відчуває взагалі ніякого, що цікаво. Я лиш думаю, що щось не так з моєю силою ("я слабачка") і бідкаюся через настирливий біль у голові і зубі.

В той час мені хтось подзвонив, я йому щось кажу  і пам'ятаю його слова, що я говорю "невнятно" ("давай ти заспокоїшся і я передзвоню"). Потім я сама вже подрузі подзвонила і вона теж каже "Настя, говори внятніше, нічо не ясно".

Та мозок не помічає підвоха!

І от нарешті я дивом здогадуюся подзвонити чоловікові! А він, як фанат медичних штучок і знавець усіх симптомів, закликає мене терміново викликати швидку. Я, звісно, відмовляюся (нафіга швидка, я ж здорова!) і прошу його приїхати. Як не дивно, він приїхав (як не дивно, бо був випадок, коли не приїжджав, думаючи, що я просто нию... а у мене була температура 40,5 від запалення сильного і я йшла по метро з дитиною на руках). Цей весь час, поки він їхав, я лежала без свідомості. Видно, крововилив розповзся, бо наступні кілька днів були весь час провали в пам'яті.

Тиждень, про який я забула

Пам'ятаю швидку, яка виявила, що у мене рука не піднімається (мені паралізувало півтіла). Я запевняла, що зі мною все добре, бо мозок досі не розумів, з якого дива цей весь кіпіш довкола мене.

Далі провали, провали, провали... МРТ, я вирубилася. Лікарня, якісь люди. Перекладають то на ноші, то на ліжко. Ангіографія (оскільки на процедуру гроші були зібрані через друзів у ФБ, то припускаю, що пройшло пару днів)... Була здивована, що на ангіографії мені робили місцеву анестезію, а я була певна, що загальний наркоз. Значить, я тупо без свідомості була. Приходили друзі, але я не пам'ятала потім про це. А вони потім видавали, що бачили мої труси (тобто я лежала при чужих людях в трусах!).
Пам'ятаю, як дівчата не дозволяли мені рухати ногою, аби артерія загоїлася. Але в той час я провалювалася у небуття, тому цілісної картинки нема. Тепер мені соромно уявити, що я тоді молола тим людям:))

2013-07-14 10.53.29
4 дні після, морда ще паралізована

Читати більше )

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:33 am
Powered by Dreamwidth Studios