Jun. 15th, 2014

Коли мені було 5,5 років, тато враз вивіз мене з квартири на Хрещатику, 25 і привіз у хату на Пролетарській, 35 у Полтавську область, Лубенський район, село Литвяки. Я лишилася там майже на 3 роки. І для мене це були найяскравіші спогади дитинства. Відчуття безкінечної свободи: вибігти вранці з хати і податися на горби чи у ліс. Купатися у бистрій крижаній річці: ну от мені в голову не вкладається, як би я відпустила семилітню дитину САМУ у цю річку? Ловила в'юнів на болотах...
У мене не було іграшок: ми гралися паличками і листочками. У хаті не було вигод: підтиралися лопухами, а спогадів про миття якось і нема. Вранці взимку вода на кухні замерзала, земляна підлога була всипана осокою, а волосся моє збилося у суцільний ком від нечесання.
КОли мене потім повернули у Київ, аби віддати у ґімназію, я була пекельно, ПЕКЕЛЬНО ображена. Мені почали розказувати, що "ти ж дівчинка", а я назло лізла на перше-ліпше дерево, що росло на Хрещатику чи бічних вуличках. Я пересувалася виключно бігом, і прийшла в школу зі знаннями, як об'їжджати коня, скільки вилуплюються курчата і як доїти козу.
І все доросле життя я ностальгувала за селом, ніби старші люди за Совком.
І весь час хотіла мати хату в селі з інтернетом, але підтримки від чоловіка, звісно, не було. І я страшенно на це ображалася.
А потім враз на вайвейшені мені відкрилося рішення: взяти хату в оренду. І от сьогодні їду дивитися одну хату. В тій же полтавській області, але у лохвицькому районі. Хочу жити в селі. Чоловік не виступає проти, бо переконаний, що мене вистачить на 5 днів.
Я, можливо, трохи ідеалізую терапевтичний ефект життя в селі. А може й ні. Мені стає легше, коли я ізольовуюся від людей. Стає легше, коли роблю щось руками. Але головне інше. У Києві все кричить про мою нікчемність: годинне тренування коштує стільки, скільки я заробляю за день роботи. Похід в магазин - розорює, садок я не тягну... Нав'язана містом необхідність споживати показує всю неспроможність угнатися за "нормальною" покупною спроможністю. Коротше, треба вирватися з цього зачарованого кола. Не мати де тратити. Знайти в собі інші цінності.
Необхідінсть "скажено заробляти" відпаде, автоматично перестане дратувати необхідінсть відволікатися на дитину. Хочу спробувати.

П.С. Замислилася, чому я перестала вести особистий блог... Не знаю, певно, боюся бути вразливою.

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:34 am
Powered by Dreamwidth Studios