Jul. 4th, 2014

В принципі, мені відкрилося, чому мексиканці такі непунктуальні і неуважні до часу. Опишу вчорашній «важкий робочий день».

Я приставлена до місцевого бізнесмена, який має кілька різних бізнесів у містах на Карибському узбережжі. Власне, окрім того, що я викладаю йому російську, я типу як працюю в ще одному, поки не розкрученому, бізнесі, з оренди будинків. Наразі моя функція полягає у здачі будинку в оренду (як несподівано), контакті з клієнтами, а також у допомозі з приведення будинку у більш «жіночий» вигляд. Я кажу, наприклад, яку стіну у який колір пофарбувати чи допомагаю з садом (що і куди садити).

Отже, ранок. П. мене будить і ми їдемо в маленьку фрутерію, де роблять фреші. Це сніданок. Там я випиваю сік 50/50 з апельсину і грейпфруту, з додаванням маянської трави «чайя» чи щось таке. А також маю своє капучіно, яке запускає у роботу всю систему.
Далі, близько 8, ми їдемо у тренажерну залу. Я займаюся там до 10, після чого приймаю душ і ми їдемо працювати у ту саму фрутерію, де є інтернет і якісна кава. П. на той момент уже завалюють дзвінками, він сьогодні підміняє свою дружину, яка типу як у бізнесі є партнером і головним менеджером. Оскільки я вперше бачу, як П. саме _працює_, то розумію, яку колосальну нагрузку зазвичай несе Тереза, поки дехто прохолоджується.

Мені теж пишуть клієнти, розрулюю і п’ю капучіно. На журналістські справи я переключитися не можу, бо мені треба спокій і багато годин.

Десь близько обіду накриває голод і ми їдемо у аргентинський м’ясний ресторанчик, де зжираємо по величезному стейку: я під пиво, він під вино. Далі господар наливає йому два шоти текіли. Я відмовляюся і ми їдемо «працювати далі» у пляжний клуб «Сулум». Там сідаємо на диванчику з видом на море, нам приносять по маргариті. П. моніторить інтернет, я вишу у Фейсбучіку. Далі друг П. Естебан приносить чорро, тобто траву, всі курять… 17:30. Я не курю, бо нє. Кажу: «Ну, давай російською займемся». «Нє, після трави лишилася тільки іспанська».




Ще одна маргарита, я намагаюся вдуплити у тексти і у те, що треба писати. «Та навіщо тобі? Що тобі треба? Їжа є, ночувати є те. Ти на Карибах, розслабся!». Розслаблені настільки, що його заняття з йоги і мій кросфіт похерені.

Далі ми їдемо до подруги Паули. Довго шукаємо дорогу, зрештою опиняємося у найпрекраснішому житлі з тих, що я коли-небудь була. Красиво підсвічена доріжка пробігає крізь джунглевий сад, басейн з різним світлом. Будинок весь округлих форм, з відкритим простором… Ні, це неможливо описати, я якось може пофоткаю це. Народ сидить в басейні, п’є вино. Я теж п’ю вино, але на березі. Зрештою, вечір закінчується у гамаку і з легкими снеками на закуску.

Що сказати. Я почуваюся розслаблено. Вдома весь час щось штовхає мене працювати. Якщо нема дедлайну, я сварю себе, якщо якийсь день не попрацюю. Коли мене брали на попередню роботу (ту, від якої інсульт був), то шеф ревниво вираховував, скільки годин на місяць я присвячу «Жилі». Тут же усе пливе і тече розслаблено і ненапряжно. Так, це вибішує, коли машина, яку обіцяють на завтра, стає готова на через тиждень. З іншого боку, наскільки ж здоровіше так жити!

Bad girls

Jul. 4th, 2014 05:38 pm
У Паленке довелося мені навідатися до місцевого стрип-клубу. Давно хотіла зробити це, але вдома ніхто не погоджувався скласти мені компанію. Тож компанію знайшла аж в Мексиці.

Але місцевий попередив: це страх, а не заклад. Я не повірила, пішла перевіряти.

Невеликий натовп на вході. Мій супровідник уточнює у охоронця, чи точно цей клуб безпечний для дівчини. Його запевняють, що так.

Ще на вході стикаюся з «дівчиною». Вона величезна, ми б сказали «дебела». Не товста, ні. Просто величезна. З великою целюлітною дупою. Клуб всередині шумний, наповнений димом. На подіумі така сама величезна дівчина повільно ходить від одного шеста до іншого. Нам приносять відро пива. Пляшками тут не вийде купувати, тільки оптом – по 5 у відрі. Дівчата, що змінюють одна одну, такого ж типажу: дебелі, з великими целюлітними дупами. О так, після цього я перестала комплексувати в Мексиці щодо целюліту і одягнула свої куценькі шортики.

Дівчата НЕ ТАНЦЮВАЛИ. Вони роздягалися, проходжуючись від одного шеста до іншого. Як зізнався потім мій попутник, у нього навіть жодного разу не було ерекції. У мене теж, що вже. Він пропонував замовити мені приватний танець, але я так і не вибрала нікого. Взагалі нічого не ворухнулося. Аж захотілося піднятися на сцену і станцювати. Хоч я так і не танцюю. Але просто рухаючись, думаю, порвала б місцеву публіку.

Та я і так рвала. Народ вилуплявся на мене, як на небачену птицю. Я була дівчина-глядачка, я була худа… Це вражало. Один навіть підсів до мене, цокався пивом і строїв очки.

Туалету для жінок нема в принципі. Прийшлося йти «за куліси». Тепер уже вилуплялися дівчата.
«Тепер я просто мушу тебе повести в київський Dolls», каже мій попутник. «Щоб ти порівняла найгірший стрип-клуб і найкращий».


Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:47 pm
Powered by Dreamwidth Studios