[personal profile] gohatto_n

Останнім часом помічаю тенденції у чоловіків (та і у жінок, в принципі) до роздумів: "Справжнього кохання не існує...тебе обов'язково зрадять і розіб'ють серце. Більше ніколи не буду у це ув'язуватися, годі!"

Я маю знайомого, якого знаю вже років 11, і от пару років назад дізналася, що він повністю відгородився від будь-яких почуттів. Він навіть не дає собі шансу щось відчути. Такі люди вважають себе сильними.

А я подумала: ніфіга це не сила. Почуття та глибина переживань подібна шквальному вітру на високій скелі. Цей вітер б'є у груди людині. І сильна людина вистоїть перед цим вітром. І побачить, як хмари розійдуться над морем і на хвилі впаде промінь сонця. А ховатися від почуттів - це все одно як залізти у бункер, сидіти там і казати: любові нема, любові нема, любові нема... Так, вітер не зіб'є тут, в підземеллі, з ніг, навіть гулу його не буде чутно. Але це не означає, що вітру нема. Вітер є. Але сюди не долітає. Разом із болем та силою стихії, здатною кинути об землю. Разом із присмаком солі на губах і наповненими повітрям грудьми та блиском сонця на морських хвилях. Тут, у бункері, є лише затхле повітря і 4 стіни.

Я теж останнім часом зневірилася у любові. І боюся, що до вітру знову домішаються скалки, які я вдихну і які порвуть мені легені і заллють їх кров'ю. Але якщо раптом подує - я все-таки ризикну і вийду. У бункері - НУДНО!

Date: 2013-12-24 07:35 pm (UTC)
From: [identity profile] tui-tikki.livejournal.com
Мені останнім часом такі думки трапляються на очі. Явно світ хоче до мене щось донести!

Я відношуть до типу "сильних", і це паршиво. Дуже... Буду виходити на поверхню =)

Date: 2013-12-24 08:13 pm (UTC)
From: [identity profile] molodan.livejournal.com
Підтримую. Кохати краще. Просто це завжди важко, але ж є чудові моменти. Хай тобі повезе. ) Спробуй як я - натрапила на якусь дурню, а потім вмовила її мене чесати )))

Date: 2013-12-25 10:01 am (UTC)
From: [identity profile] myalinko.livejournal.com
Я згодна з цією думкою,але сама сильнорозчарувалась у коханні..
то як я маю вилізти з того бункера?

Date: 2013-12-26 04:27 pm (UTC)
From: [identity profile] olya-verbytska.livejournal.com
Людські почуття і пристрасті (переважно саме останні називають коханням) - непостійні і тому ведуть до страждань і психологічних травм. з кожним новим розчаруванням включається інстинкт самозбереження або голос розуму, психологічні захисні механізми - це і є той бункер.
Я не можу сказати, що сиджу в бункері, але є якась точка неповернення після пережитого досвіду: якщо я пережила зраду найближчих, зайшла в той бункер, то повністю вже не зможу з нього вийти і довіряти повністю не зможу нікому, як би це сумно не звучало. Думаю правильно вийти з бункера, але не втрачати пильності, все рівно бути готовим до небезпек, які чатують назовні. В тому мудрість - прийняти життя, яке воно є, зі всіма законами, чудами і страхами. Постійно ховатися - не вихід.

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:43 am
Powered by Dreamwidth Studios