[personal profile] gohatto_n

У ДК «Октябрь» аншлаг. Здається, наче потрапив у храм – простір мерехтить вічками свічок. За довгими столами (устеленими прапорами «Партія регіонів», тільки надпису не видно) розсілися десятки дітей і їхніх батьків. Вони малюють писанки. Писачки вони називають «вот ета штучка», питаються, як витерти з яєчка віск. Стара бабуся благально дивиться на мене, тримаючи ксерокс елементів народних візерунків: «Подаруйте мені це, будь ласка… Я дуже хочу вдома помалювати писанки». Ніколи раніше вони такого не бачили. Це для них як одкровення.

 

 

Неподалік – стіл із ляльками з сіна. Діти крутять ручки і ніжки, і скоро на столі замість гори сіна лишається тільки порох. Ще поруч – плетуть шнурочки (жовто-блакитні, патріотичні!), вирізають з дерева. Малюк з захватом крутить ручку колісної ліри, а довкола лірника люди – мов заворожені. Кольорові ниточки пронизують ткацький станок – тут буде крайка.


 

Директорка ДК «Октябрь», немов льодокол, пропливає по залу. Їй час закривати приміщення, і вона намагається спровадити всіх на вулицю. За нею біжить група дітей і мало не падає в ноги: «Пожалуйста, ну пожалуйста! Ну можно еще пять минут? Всего пять минуток! Не выгоняйте их…» «Пожалуйста! Мы умоляем!!!» - ці діти хочуть допрацювати на гончарному колі. І сувора директриса піддається на вмовляння і дозволяє майстер-класу тривати ще трохи.

 

Перше враження від майстер-класів: які ж люди голодні до них! У нас уже всім в печінках ця лялька-мотанка, писанки вже хто тільки не писав. А для них це як перше причастя. Вони не можуть повірити, що українське – це так класно.

 

Це – Костянтинівна, Донецької області. І людям тут нарешті показали справжню, не шароварну українську культуру. Майстрині тут ходять у справжніх народних строях, у намітках (замість віночків), з дукачами. Майстри-волонтери працюють, бо не можуть не працювати. Вони не відбувають програму, вони діляться. Вони іноді говорять російською, іноді українською… відповідають на питання. Мова тут непринципова, єдина мова, якою треба всім говорити – мова любові. Ведучий на сцені говорить то російською, то українською, показуючи, що проблема мов – надумана.

 

«Ми понад двадцять років не були Україною, не розуміли що таке Україна. Ми були якоюсь там країною. Зараз настав час побачити, що ж таке Україна. Ми привезли Україну до вас» - лунає зі сцени.


 

Артемівськ був інший. Ще до того, як ми почали роботу, до нас прибігли артемівські підлітки з жовто-блакитними стрічками у волоссі. Або без стрічок, якщо це були десятирічні хлопчаки. Вони запропонували нам допомогу і заходилися носити столи і стільці з ДК до скверика, де мали проходити майстер-класи.

 

Відкрита бібліотека. Я всіх переконую, що я ж то сувора дівчина! І у мене не буде такої ситуації, як у інших, коли за півгодини розібрали всі книжки.  Але як же я помилялася… Люди приходили, люди брали книжки: «У нас такого неможливо дістати!» - «Скільки коштує? Це безкоштовно?! ПРАВДА?!» «Ми мали дискусію про цю поетесу у нас в бібліотеці, але так і не змогли знайти її збірку, аби говорити предметно. Можна мені її збірочку, будь ласка?» «Можна нам це в бібліотеку, на стенд?»


 

А потім танці. Такої енергетики від танку я у Києві не бачила, хоч і ходила кілька разів на заняття з українських танців. Це було щось подібне вибуху. Вибуху щастя. Ми крутимося, плескаємо в долоні, голова обертом. «Какого классного парня мы отхватили!» - це вже дівчина з Артемівська каже про стрункого Данила у вишиванці.

 

Музика рве людей на частини. Якісна, жива музика. На маленькій площі з’являється перший прапор. Потім другий – на довгому патику з купою кривульок, це ж явно у найближчому ліску виламали… прапори з’являються, немов зірочки – 3,4,5,6… І от на якусь неповну сотню людей шість великих прапорів  - це на Донбасі!


Люди беруться за руки, піднімають прапори і хитаються на хвилях музики. Вони щасливі, їх переповнюють почуття. І я думаю: «Те-теееее! Це ж ви ще на Майдані не були»
Найяскравіше – стояти на сцені і співати гімн, і дивитися, як внизу люди, поклавши руку на серце, співають його теж.





 
А потім донбаська ніч тричі здригається під гучним «Героям слава!!!»


П.С. Проект - повністю волонтерський.


From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:44 am
Powered by Dreamwidth Studios