coverДоросла. Доросла й серйозна. Цей номер «Жили» не міг бути інакшим. Надто багато було вистраждано, надто багато накопичилося, щоби сказати. Цю тему треба було проговорити і озвучити. Тож у п’ятому номері «Жили» ми говоримо про саму Природу. Про те, що було в нас закладено і що було (або не було) втрачено. Про повагу і зневагу, любов і ненависть, про силу і слабкість, про полярності, які може й зовсім не полярності, якщо лиш розплющити очі та навчитися бачити. Якщо лиш спробувати бути чуйним і уважним.

Цей номер «Жили» - про Стать і Гендер.

У номері:

ДИВНИЦЯ

Легенда про Чоловічність та Жіночність

Розповіді читачів про те, чого навчив їх тато і чого навчила мама

МУДРОЩІ

Стать людини: з чого починаються відмінності та подібності. Ореста Шпак. Біологічний погляд на статеві відмінності чоловіків і жінок, а також те, як ці відмінності впливають на поведінку.

Хлопчики праворуч, дівчатка ліворуч: кілька думок про гендерні відмінності та виховання. Вікторія Наріжна. Чи настільки ми такі різні, як здається? Чи справді чоловіки з Марсу, а жінки з Венери?

Інтерв’ю з психологом Марією Будею про осмислення Жіночого і Чоловічого начал в людині.

Подільські опришки – сімейні воїни. Павло Нечитайло. Воїни, які лишилися у тіні козаків, але чия діяльність була значима і потрібна. Воїни, які долали незгоди суворого життя разом із сім’ями.

«Лучше би женитися, чим в чужих живитися»: шлюб у містах України-Гетьманщини. Ігор Сердюк. Про те, коли і як одружувалися за часів Гетьманщини, і що робили, коли взяти шлюб не було змоги.

ДОБРОУСТРІЙ

Чоловіки і догляд за дітьми: і можливо, і потрібно! Тамара Марценюк. Про те, наскільки важливо чоловікам здобувати досвід бути татом і долучатися до виховання діток!

Татійство. Іван Андрусяк. Розповідь відомого дитячого письменника про власний досвід бути татом!

Заборонений колір та Сукня не просто так – дві колонки і два погляди на «статевий розподіл» дитячого одягу.

що ще?  )

Хто ще не знає, на вул.Гончара відкрився новий вегетаріанський ресторанчик [Tri:]. І оскільки творець цього ресторанчику та сама, що і журналу "Жила", воно й не дивно, що ресторанчик заточено під сімейний відпочинок і проведення часу з користю.
Нагорі усе серйозно і красиво. Офіціантки клієнтам не дають паролі до вай-фаю, ахха... Я спершу здивувалася, бо я ж _знаю що він тут є_ , бо я ж _бачила як тут працювала Оксана_ :)) Але кілька рецензій у ЗМІ все пояснили: це така політика партії закладу, яка допомагає відключитися від зовнішнього світу і провести час за їжею повноцінно. Згадуючи, як Няточко безвилазно сидить у телефоні у кафешках, я тільки за) Хоча певний вид ломки таки відчула!

sm_9811

У неділю була презентація сімейного простору на підвальному поверсі - Креативний Five-o-Clock. Звісно, ми з малими пішли! Прийшли за 40 хв до початку, тож мусили з'їсти по порції "лулетиків" (у моїх дітей Трі асоціюється виключно з "лулетиками"), а я замовила собі коктейль на основі горіхового молока з бананом. Оксана попередила, що це дуже ситно... Це справді дуже ситно. Довелося просити дітей допити! :) До речі, у них є неймовірно смачний чай на апельсиновій цедрі і з гвоздикою, ох.
Read more... )

Photobucket

Вечір почався непомітно. Люди потроху сходилися. Ніхто нікому не казав, що і як робити. Між тим, діти самі себе пристроїли! За кожним столом сидів майстер і щось показував. До цієї пані я дуже хотіла підійти, вона вчила робити чарівні брошки! Але мої гендерно нечуйні діти відмовилися займатися такими штучками)

Read more... )
А скінчилося все традиційним бенкетом! Правда, їжа була вся така... майжесироїдська) Приготована на низьких температурах, як я потім прочитала. Ще був чай без цукру з імбирем, який...ПИЛИМОЇДІТИ!!! Я б ніколи не повірила, що мої діти будуть пити гаряче! перчене! і без цукру! Це взагалі магія ресторану, у ньому діти їдять ВСЕ. Хоч зазвичай вони страшенно перебірливі!

Photobucket

А наприкінці кожен витягнув чашечку з побажанням :)

Photobucket

До речі, на тлі там виставка ілюстрацій від Грані-Т. А у просторі будуть проводитися майстер-класи для дітей та дорослих, а ще всякі розумні лекції. До речі, у неділю об 11 я там буду вести колядки для сімей :) 100 грн вартість усіх занять. Розклад періодично вигулькує на Фейсбуці :)
Забігайте до нас на вогник, у Лаврі в неділю о 13:00 буде презентація! Будемо розповідати про сам журнал, про нашу кухню, плани і про те, як він робиться.
А ще буде виконавець Віктор Пашник, він чудовий і він буде у нас співати!

IMG_030
Друзі, дуже крута програма! Не пропустіть!

Збираєтеся на «Книжковий арсенал» з дітками? Проведіть чудовий час разом із сімейним журналом «Жила»! Наш журнал підготував для дітей та їхніх дорослих вельми цікаву програму! Журнал буде представлено аж на двох просторах. По-перше, ми постійно будемо на «нашому» стенді, який називається «[tri:] & Лавка Бабуїн» (слово «Жила» заховано у слові [tri:], бо це майже одне й те саме!) По-друге, це буде Дитячий майданчик на Книжковому Арсеналі, де ми будемо з’являтися періодично, але феєрично!

На території Творчого простору [tri:] & Лавка Бабуїн впродовж всього фестивалю будуть проводитися заняття для діток будь-якого віку. Тут проходитимуть майстер-класи з каліграфії (від творчого об’єднання «Вал» - дизайнерів нашого журналу!), створення чогось цікавого з солоного тіста, малювання листівок за допомогою відбитків осіннього листя і плекання незвичайного дерева з пап’є-маше. Творчі посиденьки проводяться найкращими майстрами своєї справи, а за сумісництвом – авторами, художниками та дизайнерами журналу «Жила».

11
Майстер-класи від "Жили" на минулому Книжковому Арсеналі.

4.10

Дитячий майданчик. 16:00 – 17:00 «Що таке краса і мистецтво?» - на таку тему пройде перший семінар Оскара Бреніф’є, почесного гостя дитячої програми Книжкового арсеналу. Оскар Бреніф'є - доктор філософії, експерт ЮНЕСКО, директор Інституту практичної філософії, один з засновників теорії та практики філософського консультування. Оскар Бреніф'є відрізняється від своїх колег-філософів тим, що подорожує по світу та організовує філософські семінари для дітей, для дорослих, для вчителів, а також для ув'язнених та пацієнтів у психіатричних клініках. Бреніф'є, використовуючи метод Сократа, задає доречні та важливі питання, провокуючи дітей, а також дорослих, на роздуми.

Тут же буде презентовано однойменну книжку. Другий семінар з циклу відбудеться 6.10 о 12:00.

Партнери проекту: Французький Інститут в Україні, інформаційні партнери: книжковий проект «Лавка Бабуїн» та Сімейний альманах «Жила».
 [tri:] & Лавка Бабуїн. О 18:00 творче об’єднання «Вал» презентує колекцію унікальних арт-книжок. 

val-kaligrafia
Не пропустіть майстер-клас з каліграфії від "Валу" - так-так, це їхній документ))

6.10

Дитячий майданчик. 12:00 – 13:30

«Що таке краса і мистецтво?». Семінар № 2 почесного гостя дитячої програми ОСКАРА БРЕНІФ’Є для дітей

[tri:] & Лавка Бабуїн. 18.00 – 20.00 «Каляки-Маляки» - творчий майстер-класс за методикою французького автора, художника та фантазера Ерве Тюле.

Евре Тюлле - один з найвідоміших дитячих авторів та ілюстраторів Європи завдяки тому, що його книги неймовірно впливають на уяву дітей то дорослих і захоплюють більше будь-якої електронної іграшки.
Сторінки “Живої книги”, “Каляки-маляки” та “Турніру на олівцях” - це міцний поштовх до розвитку творчих здібностей, абстрактного та просторового мислення, відчуття колору, фантазії та свободи самовиразу дитини. І, що надзвичайно важливо, - книги Ерве Тюллє ідеальні для спільних родинних занять. На всіх маленьких учасників майстер-классу чекають подарунки!

Майстер-клас організували книжковий проект «Лавка Бабуїн», творчий простір [tri:] та сімейний альманах ЖИЛА за підтримки видавництва Clever media group

7.10

[tri:] & Лавка Бабуїн. 12:00 – 15:00 – Створюємо ілюстрації до загадок за допомогою техніки колажу! Таку розвагу підготували для діток художники з Творчого об’єднання «Вал».

Дитячий майданчик. 15.00 – 16.30 Дорослі та діти просто на місці створять сімейний театр за мотивами казки РІПКА просто на місці. Дітки побачать, як з нічого постає справжня Казка: декорації, костюми, актори… і чудовий настрій! За підтримки майстерні “Аграфка”.

Сімейно! Глибоко! Творчо!

Ми бачимо кольори. Розрізняємо найтонші відтінки.

Чуємо кольори. Відчуваємо. Асоціюємо зі спогадами, словами, людьми, вчинками. Надаємо перевагу. Снимо барвисто. Залипаємо у сірих буднях, занурюємося у темну смугу, маримо салатовою весною і на повні груди вдихаємо золото осені. По-різному буває: і барвисто, і чорно-біло. Але дитинство неодмінно має бути наповнене кольором. Воно грітиме нас своїми яскравими пригодами, строкатою зміною пір року, теплими відтінками батьківської любові та дружби...

Цей номер «Жили» - про колір.

zhyla 4

Четверта «Жила» раптово вийшла більше орієнтована навіть на суто «дорослі» теми, ніж на «батьківські». Хоча чи можна відділяти доросле від батьківського? А дитяче від дорослого?  У журналі чи не вперше цього разу історичні статті перевищили кількісно психологічні (історія кольоросимволіки, розповідь про історичні рецепти фарб та естетику кольору, занурення у відтінки білого часів козацького бароко, розповідь про природні барвники української вишивки та історичні уявлення про колір у майя..), з’явилася ґрунтовна стаття про філософське сприйняття кольору, а головне – тут багато практики, роботи з кольором і фарбами, відчуттям матеріалу, залученням дітей до творчості і власним розуміння кольору… Наша родзинка – це додаток, 100 карток із завданнями на кожен день, які зроблять дитинство малечі справді щасливим і кольоровим!

У номері:


Read more... )
У продажу - з наступного тижня!
Вартість - 50-55 грн.
У мене для вас нове опитування! У нашому журналі для батьків "Жила" є така типу як рубрика, де найрізноманітніший народ відповідає на якесь спільне питання. Виглядає це, скажімо, так:



Так от:) Треба нам нове опитування, ваші відповіді можуть з'явитися на сторінках журналу. Питання таке:
розкажіть про ваш найкольоровіший день!) Це може бути з дитинства чи вже не з дитинства. Але от перше, що спадає на думку у спогадах, якщо подумати про "кольоровий день" :)
Тут у цьому показаному випадку дуже короткі відповіді, але ви можете розказати довше, десь на абзац.
Михайло Йосипович Хай для "ЖИЛИ", шматочки розмови:
    Зазвичай як дитину навчають музиці? А так: у музичну школу дитину ведуть мама чи тато, а дитина не хоче, а його вчать насильно, а як не слухається – то ставлять двійку. Як Паганіні казав: «А сегодня господин сын кушать не будет», поки не вивчить якийсь там етюд…

     У народній педагогіці все навпаки.

     Для прикладу розкажу, як Василь Іванович Ігнатища вчився, геніальний бойківський скрипаль. Тут не було такого, що тато веде у науку насильно, а якщо щось не так, то може і дубця дати. У народній педагогіці спершу на об’єкт навчання накладається табу. Скрипка висить, та до неї не можна доторкнутися! А в Ігнатища це так було. Два сини мав, Павла та Василька. Тато був музикант на всю околицю, на всю Самбірщину. А якась така спадкоємність у тамтому регіоні була, що пріоритет на навчання мав старший син. А Павло той щось собі грав на дримбі, на пищалці.. Грав та й грав, але якось у нього не дуже виходило, та й не хотілося. А Василь аж горів скрипкою! Але не міг на ній грати, вона ж-бо висить на стіні! Та стримати своє бажання навчитися грати він не міг, тож коли влітку всі йшли в гори, а дитина лишалася сама в хаті, то він брав оту скрипку до рук… Залазив в скриню, де мамине шмаття було, закривався віком, щоб не чули сусіди і не доповіли татові, і собі там пробував грати. От якось на Великдень прийшли дядьки з церкви до кума, сіли, випили і кажуть: «Ну добре, Йване, ти дуже добрий музика. А що ж твої сини, кому ж ти то будеш передавати?» А Іван Ігнатища каже: «Та, певно то заплішиться, бо Павло не хоче…а Василь малий іще, п’ять років чи шість йому». А Василь став на порозі і каже: «Тату! Тату, я вмію!» Він сам мені розповідав, що йому аж сльози на очі зійшли, тому хлопцеві малому: «Я вмію!» А батько тільки відмахується. Дядьки кажуть: «Та дай йому, та він щось хоче показати!» Батько не хотів, та нічого робити – дав. Як Василь взяв скрипку, як втєв.. Дядьки послухали і сказали: «Нє, Іван. З Павлом у тебе ніц не буде! А Василь тебе заб’є…» Так і сталося.

     Другий випадок мені вже не сам Єгор Мовчан розказував, а був такий Іван Власенко, також вже покійний. І він розказував, як з ним Єгор Мовчав ділився спогадами, як вчився кобзарській майстерності.

Отже, тридцяті роки, голод. У сім’ї Мовчанів одна дитина осліпла десь в 5 чи 6 років. Безпорадна стала та дитина. Тільки співати вміла. А у сусідньому селі жив славний кобзар – Степан Пасюга. І каже Єгорів батько: «Треба дати дитину в науку до того кобзаря». А правило було таке: всю платню беруть відразу, наперед. Якщо покинув вчитися – платня пропадає, а ти собі гуляй.

У навчанні Єгора Мовчана було те саме, що зі скрипкою Ігнатищі! Грати на бандурі ніхто не вчив. Хлопець прийшов до Пасюги, став із ним жити, помагав, і єдина наука була – що він весь час з дідом. Всі молитви, всі тексти він убирав у себе. Перший рік кобзар з хлопчиною пішли десь на берег річки, відрізали шматок відземка від верби, розкололи і притягнули в повітку, кинули десь там в сіно, аби воно сохло рік. Про «грати» і мови не було, не можна, табу! Коли рік минув, дід каже: «Візьми того відземка – притягни!» Малий притягнув. Вони взяли сокиру, все пообрубували, зробили щось таке типу заготовки. «А тепер, каже дід, витащи це на горище, там кинь». І ось та заготовка ціле літо сохнула на горищі.

То все, звісно, дуже добре, але вже другий рік пішов, а науки нема! Хлопцеві нудно і незрозуміло, що тут робити у діда. Тому в кінці другого року він раз – і втік. Приходить у своє село, а вдома – плачі. Як же так, не добув хлопець науки, пропаде сліпий. Хлопець вже й сам пошкодував, просить батька: піди, попроси ще раз. Батько приходить, просить Пасюгу. Кобзар пожалів малого і каже: ну добре, хай лишається.


Read more... )


фотографія [livejournal.com profile] gontas
На Вірменській, 8 продається ось така краса:

    "Календар доступний в трьох форматах: великий, маленький і закладки. В кожному з них багато простору для творчості і можливість намалювати СВІЙ рік" - каже чудова Яринка з "Маминої світлиці", у якій продається цей календар.
    Від себе додам, що для маленьких художників зобразити щось і повісити на стіну - це велика радість. Ярослав довго чекав, коли ми намалюємо "лютий". Він згадав, як гарно відпочивав у Карпатах на лижах і санках, і намалював таке:

Ви можете підписувати кожен місяць, робити нотатки, зберігати гарні спогади. Потім, через багато років, ви зможете знову пережити цей рік у малюнках!
Тут:
Zhyla

У "Смолоскипі" уточнюйте краще по телефону, там в процесі з'ясовування іх бухгалтерами.
Найкраще, звісно, прибати у редакції на Воровського, 38! Телефони - на сайті.
Наші діти творчі, вони зростають і розвиваються щодня, щомісяця. "Новорочник" - календар на 2012 рік від "Жили" - це, по суті, великий альбом для малювання, де кожна дитина зможе створити власне бачення пори року, місяця... Втілити мрії, зафіксувати теперішній внутрішній світ. На цупких аркушах великого формату дитина (або й дорослих, хтозна!) заповнюватиме білий простір фарбами, олівцями, фломастерами, аплікаціями, колажами. Щомісяця новий малюнок, і в кінці року - повноцінний альбом, де крок за кроком видно, чим жила і як змінювалася ваша дитина. Або можна заповнити всі 12 місяців одразу, а потім, жаркого липневого дня, згадувати, як гарно було створювати картини під час зимових святок. А ще батьки можуть взяти до рук ручку і підписувати різні дати і події прямо на календарі: перші кроки, перші прочитані літери, гарні поїздки, теплі слова. Папір якраз пристосований для писання і малювання!
Цей календар точно не загубиться і лишиться чудовим зшитком, пам'яткою про 2012 рік.
Замовляйте в редакції "Жили"!
Календар є у великому і у маленькому форматі. У великому - ліпше :)


(Одна з пісень зі співаника)

«Різдвяний співаник» - так називається невеличка книжечка від журналу «Жила», випущена з нагоди зимових Святок. У книжечці, дизайн якої спеціально розроблений для гортання під час співу, відібрано п’ять експедиційних колядок, котрі легко вчити із дітьми. Це народні колядки з Черкаської, Хмельницької та Львівської області. Для їх виконання не потрібно мати спеціально поставленого «хорового» голосу чи неабиякого діапазону, адже вони прекрасні саме завдяки своїй простоті.

Первинні експедиційні записи було заспівано наново для легшого сприйняття, і тепер колядки можна прослухати на сайті «Жили» у розділі «Підсилок».

Також у книжечці розміщено майстер-клас з виготовлення різдвяної зірки зі звичайної монтажної піни. Крок за кроком прямуючи до створення дива з підручних матеріалів, ви зробите очікування Різдва неповторним для ваших діток!

Придбати книжечку можна у Києві у "Лавці Бабуїн" та "Чуланчику", а також у Львові у "Маминій Світлиці".
Наступного тижня від журналу "ЖИЛА" побачить світ чудова і зручна збірочка колядок та щедрівок, де спеціально зібрані такі пісні, які легко можна вчити із дітьми. Це експедиційні колядки у записах В.Гладунця та "Цінькоторечок". В інтернеті вже за тиждень можна буде скачати записи виконання цих колядок. У додатку - майстер-клас від Влади Сошкіної та Діми Матюхіна з виготовлення Різдвяної зірки!
Ця збірочка порадує яскравими кольорами, зручним форматом, який гарно лягає в руку, та, звісно ж, непопсовими, але простими у виконанні, піснями.

А ще! А ще "Жила" випустить творчий "НОВОРОЧНИК" - календар на 2012 рік, у якому кожен малюк або дорослий зможе сам намалювати образ поточного місяця.
"Жила" - це більше, ніж журнал! І якщо ви ще не з нами, то долучайтеся ;)

УПД. Апостроф прибрали)) Дякую, друзі, що помітили і вказали на помилку! Ми й не туди)
      Я їхала у Мексику за кольором. Увесь чужий досвід, зібраний по частиночці з різних вражень, кінофільмів та фотографій, зрештою зійшовся у одному переконанні: тут яскраво. І ця яскравість не лише природна, але і рукотворна, породжена унікальною культурою майа та їх нестримною фантазією, замішана на іспанському колоніалізмі, синтезована у щось нове. Звідки така сміливість у кольорах, житті, музиці, танцях? Якщо люди живуть  настільки яскраво, то чи може ця країна бути нецікавою?..
Photobucket
      Мексика і справді яскрава, кольорова, з такими поєднаннями кольорів, які можуть прийти у голову хіба що дитині. Ми, дорослі «білі», живемо у анемічному світі і мислимо відповідно. А тут же просто на вулицях міст і містечок б’є у очі кольорове різноманіття. При чому абсолютно сміливим поєднанням кольорів: зелене з червоним, фіолетове з жовтим, оранжеве з синім… Це не виглядає вульгарно, як здавалося б з чорно-білого опису, бо кожен колір тут глибокий і благородний, а поєднання його завжди видається доречним.
      Звідки корінні мексиканці набули цієї культури кольору, цього світобачення? Я питала у місцевих, вони казали: «Подивися на нашу природу, вона яскрава! Ми маємо такий розмай квітів, стільки дерев, стільки всього! Як можна не мати кольорового мислення при цьому?»
      А я питаю себе: як можна це мислення зберегти? Та доки історія наводить свої порядки у країнах, які тепер носять назви Мексика, Гватемала, Беліз чи Гондурас, доки відбуваються війни та революції, приходять культурні віяння, настає «сучасність», індіанці майа унікальним чином тримаються за свою ідентичність. Цьому сприяла (і досі прияє), у першу чергу, сама природа. Від чужоземного культурного вторгнення майа оберігають високі гори і непрохідні джунглі. Сила їхніх традицій така, що навіть прийдешнє вони асимілюють та перероджують у новій барвистості. Індіанці майа досі говорять на 33 давніх мовах, вважаючи насаджену іспанську лише другою мовою після своєї рідної. І так само, як і 2000 років до нашої ери, майа наповнюють світ кольором.
 
Photobucket
Богиня з пензлем у руках
      У індіанців майа є чудові легенди для пояснення майже всього: хто навчив людей музики, хто показав, як вижити у джунглях, звідки взялося уміння ткати. Для древніх майа, чиї нащадки населяють тепер Месоамерику, будова світу була кольоровою. Для цього теж була дуже гарна легенда про те, що був собі бог-творець Ітсамна (Бог Ящірка) та його дружина Ікс Шель, або Пані Пензель. Боги взяли вимірювальний шнур та відміряли на небі ідеальний квадрат, а з того квадрату зробився ідеальний світ, який творці поклали у споконвічне море. На тому квадраті боги визначили основні напрямки світу, і кожен кут зафарбували у свою барву. Посередині опинився бірюзовий колір, куди боги посадили дерево. Ось так з’явилася кольорова схема, яка лягла у основу всього сущого, всіх трьох світів: світу мертвих, світу живих і світу божеств. Які ж то були кольори?
далі про кольори майа )
Писано для історичної рубрики "Жили", тема номеру "Кольори".

  Зараз буде початок у дусі підручника з літератури, проте говорячи про дитинство кольоросимволіки, на думку спадає тільки таке: «Червоне – то любов, а чорне – то журба», як писав Д. Павличко. І полотно, де були ці «оба» було білим, кольором душі, невинності, світла, добра. І хоч основними кольорами субтрактивної моделі є жовтий, блакитний та малиновий, однак вони нездатні витіснити ту історичну тріаду, яка стала основою кольорового коду чи не цілого світу: білий, червоний, чорний.
 
    Перші знахідки червоної крейди з охри, призначеної для створення виробів мистецтва, датуються аж 70 000 роками до н.е. і походять з печери Бломбос на узбережжі Південної Африки. Пізніше, а саме близько 30-12 тисяч років тому, на території Європи у печерах почали з’являтися неймовірної краси наскельні малюнки. Спершу це були відбитки рук. Потім – немов живі олені, бізони і мамонти, сцени полювання, ритуальних танців. У цих малюнках використовувалися  червоні і чорні кольори, пізніше білі, нанесені, за даними досліджень печери Ласко у Франції, дванадцятьма різними способами.     Різноманітні відтінки червоного, а також жовтий і коричневий кольори досягалися за допомогою охри. Для чорного кольору використовували перепалений магній та деревне вугілля. Білу барву видобували з крейди чи білих порід глин, посліду птахів. Для отримання барвника компоненти подрібнювали, перетирали, змішували з водою, тваринними жирами, соками рослин, кров’ю, сечею – це все допомагало фарбі гарно наноситися і утримуватися на поверхні породи. 
    Працюючи з кольором, давні художники виявили, що барвники мінерального походження тримаються краще, ніж органічного, тож багато доісторичних поселень показують наявність «своїх» родовищ мінералів, часто віддалених, з яких можна видобути фарби. Люди, що розмалювали печеру Ласко, проходили до 25 миль задля видобутку потрібного барвника.
    Життя з якихось причин почали розфарбовувати. Барви увійшли у первісне мистецтво, магію, поховальний обряд. Захоронення часів середнього палеоліту показують застосування фарб для того чи іншого ритуалу. Звідки це пішло? Чому саме червоний, чорний і білий? Яке значеннєве навантаження несли ці кольори?
 
Молоко, кров та інші речі
Read more... )
10-13 листопада стартує 14-тий міжнародний книжковий ярмарок МЕДВІН, і саме тут можна буде придбати всі номери журналу «Жила». Якщо ви хочете мати чудовий сімейний альманах для вдумливого читання, то шукайте нас на стенді магазину хорошої дитячої книги «Чуланчик».  Тут продаватимуться всі три яскраві випуски «Жили»: перший присвячений вихованню і родині; другий розкриє багатогранний світ ігор та іграшок; третій розповість про навчання у всіх його проявах. Вартість журналу 50 грн. Це той журнал, який стане гарним подарунком і прикрасою книжкової полички.
Знайдіть нас: стенд №128, 1ий виставковий зал.  Київ, вул. Фізкультури, 1, експоцентр «Спортивний», м. Республіканський стадіон.

МАМИ І ТАТА, ПОСПІШАЙТЕ ДО НАС!
Тема наступного числа "Жили" буде звучати як "кольори". Якщо вам є що сказати про це - пропонуйте теми мені в коменти) Під кольорами ми маємо на увазі не лише кольори як такі. Це може бути кольоросприйняття, яскравість, насиченість. Простір для авторів просто ого-го!
Дедлайн статті - 20 листопада. Зважуйте свої сили і зважуйтеся:)

А ще гарна новина. Відтепер відкрилася ще одна точка продажу "Жили" в Києві. Ласкаво просимо у магазин "Чуланчик")) Адреса: Краснозвездный проспект, 9/1, офис 136, 1 подъезд, 17ый этаж. Аж страшно:) Але там ну дуже класні книжки. І "Жила", звісно.
Геть забула сказати - "Жила" вже давно вийшла і поступила в продаж!


КИЇВ:
Лавка Бабуін - вже точно є!
Верхній вал,40

Книгарня Смолоскип
Межигірська, 21
(фізично журнали вже там, дооформлюють документи, буде з наступного тижня)

ЛЬВІВ
Мамина світлиця
Вірменська, 8
(сьогодні журнали туди поїхали, будуть з понеділка!)

ДНІПРОПЕТРОВСЬК
Арт-вертеп
Червона площа, 11
(фізично поки журнали у мого друга, бо Арт-вертеп переїхав і став якийсь маловловимий. Тож якщо хочете купити у Дніпрі - маякуйте)
Оскільки Владу моя стаття про освіту на Русі не надихнула, то Оксана знайшла художницю... із таким кльовим стилем) Одна справа, коли ілюстрації проходять через твої руки. Інша - отримати верстку, і побачити, як "ожила" твоя стаття.
Read more... )


А ось до Скибиної статті про Софію. Взагалі потрясно!



Read more... )
    Безперечно, наскрізною темою третього номера "Жили" стала тема навчання і освіти. Але це не традиційне "як підготувати першокласника до школи", це щось зовсім, зовсім інше.... Це магія Навчання, про яку хочеться говорити пошепки. Це чари тієї науки, яку відкриває перед дитиною Світ.
    Про що говорить третє число "Жили"? Перш за все, про Головний урок життя. Мовою давньої притчі, мовою сучасних людей. Ми випускаємо номер з «нагоди першого вересня», але, по суті, мова йтиме зовсім не про загальноосвітню школу. Читаючи цей номер журналу, можна плакати через втрачену культурну спадщину, глибоко надихатися педагогічним досвідом найрозумніших людей світу, занурюватися у скупі наукові записки, сміятися і захоплюватися відважними людьми – які є реальними, вони поруч! Це номер, який перевертає уявлення про освіту. Хоча, переконана, воно у вас вже й так перевернуте!

    У номері інтерв’ю із надзвичайними людьми, яким є що сказати про дитячу освіту.
Михайло Казінік, професор Драматичного інституту Стокгольма, провідний експерт Нобелівського концерту, почесний громадяни міста Варна: «Хто придумав, що навчання мусить бути серйозним, оцінним, престижним?! Як правило, великі люди не були особливо успішними у своїх навчальних закладах, оскільки вони інтуїтивісти, які відчувають більше й оцінюють усе цілком інакше.
Навчання має бути веселим. Якщо дитина за урок усміхнулася менше ніж 8-20 разів, я вважаю, що цей урок був невдалим і вчителя варто виганяти. Учень має бути на уроці з розслабленими м’язами обличчя і, регочучи, сприймати найсерйознішу інформацію».

Тарас Компаніченко, музикант, кобзар, знавець старовинної української культури та батько чотирьох дітей: «Музика втратила сакральну священну функцію. Старі люди розповідали, що православні їздили в католицький храм, аби послухати орган. А поляки з глибокої Польщі мені розказують, що відвідували православні церкви хора послухати. І це було свято. Люди чекали його, очікуючи почути МУЗИКУ. Сучасні діти не знають, що таке справжня музика та спів. Тому я зараз практикую живий спів. Мене не влаштовує, що я співаю один – ми танцюємо та співаємо разом з слухачами. І це піднімає нас».

    Безперечно, «Жила» публікує статті із психології, написані фахівцями. Марія Будя розкаже про те, де «ховаються» найважливіші життєві уроки. Лікар-психолог Ольга Карасьова написала про виховання дитини як білінгва. Науковець і соціальний педагог Надія Павлик розкрила болючу тему депривації і сумного спадку поколінь, вирощених у якості «державних дітей» при Радянському Союзі. Про цікаву практику шкільного посередництва, коли діти самі поміж собою, без втручання завучів та директорів, вирішують навіть найскладніші конфлікти, написала тренер Саша Цикура.
        
    Read more... )

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:34 am
Powered by Dreamwidth Studios