Сьогодні вирушили на екскурсію у Клавдієво, яку організувала Унікальна Україна. Ціни на екскурсію дуже порадували: 180 грн з чотирьох. Ми налаштовувалися на таку собі новорічну казку, але для мене те, що я побачила, стало дуже неприємним сюрпризом. Хтось закидав, що я бачу в усьому негатив, але хочу показати вам невеличкий фотозвіт, і чи справді я така вже негативістка - вирішуйте самі.

Photobucket


Read more... )

Photobucket


Read more... )
Моє - червоне, Улянине - біле
Photobucket
Оце цілий підвечірок морочимося))
Уляна робить вареники з картоплею..
Photobucket
А я зварила борщу вегетаріанського)
Photobucket
Щоправда, ми імпровізували) Наприклад, замість оцту буряк я поливала вичавленим соком з лайма :)
Хай ті іностранці хоч людської їжі поїдять!
Оце маю потік свідомості стосовно чарів та відьом. Це не стаття, лиш цитати-думки навколо.
Прочитала цікавий збірник документальних свідчень про відьомство-чаровництво в Україні (В.Антонович. Чари на Україні. Львів, 1905). Не полінюся передрукувати кілька цитат:
          "В 1700 р. розбирано в ковельськім маґістраті справу скарги міщанина Федора Андрієвича на Жида Авраама Іршовича і на Жидівку Пейсю за те, що остання зловила позовникового кота, знесла його до дому Іршовича і там зчистила ("розчлєніла"). Андрієвич вірив, що такий поступок може накликати на нього і його родину хоробу. Іршович знов виясняв, що зчищенє кота зроблено "не зі злоби до христіян, але виключно на лікарство" (...) Магістрат увільняє його від відповідальності за такої умови: "... що він у товаристві двох минших осілих Жидів виголосить у синагозї відповідно до жидівського звичаю присягу, "що зчистив кота не зі злоби до христіян, але для облегшення власної хороби; що він відрізаних частин не мочив ні в меді, ні в пиві, ні в горівці, ні в воді і не казав робити те ні жінці, ні своїм домашнім" (...) "а відрізані часті кота мав Іршович зложити у маґістраті".
         Або:
        "Та головний закид проти Середи був той, що він дав міщанцї Духинській якусь мішанину, якою вона обляла мельника Карпа, коли той цілковито пяний лежав на дорозі без чутя, наслїдком чого Карпови спаралїзувало обі ноги".
         Рецепти зрадливим дружинам на замітку:
"В 1731 р. розбирано в барськім замку таку справу між шляхтичами Гольчинським і Новосельським. Новосельський хвалив ся перед сусідами, що якби жінка Гольчинського жила в однім селі з ним, то він мав би певно з нею любовні зносини, а чоловік не знав би нічого, бо він напоїв би його відваром чемериці з відомими йому приправами. Випивши таку мїшанину, муж тратить можливість слїдити за поведенєм жінки".
         Рецепт для тих, кому кортить:
"В 1749 р. переслуховано в камінецькім ґродськім суді парубка Андрія, обжалуваного за незаконні зносини зі шляхтянкою Ружковською. Обжалуваний зізнав, що він дійсно кілька літ зносив ся з Ружковською, пробував відпекати ся від неї, утікав з її дому десять раз, але вона ріжними способами приневолювала його вертати назад. Для того вона по кожній його втецї звертала ся до чарів, які робила для неї близька їй жінка Явдоха: вона трясла плотом, сипала гаряче вугля і бігала гола довкола дому; потім пересипала вуглє на власну сорочку і прикривала горшком. Коли сорочка не займала ся, то се було знаком, що Андрій верне до дому. Раз він не хотїв вертати і відпокутував за те тяжкою хоробою".

Далі вже мої власні "спостереження" (з фольклору). Взагалі часто вчиняли всякі чари переливаючи, виливаючи, зливаючи якесь "зіллє". Аби його приготувати, то частенько варили якісь корінці, які потім зливали. Силу мала купіль, яку треба було зливати кудись, де хтось, скажімо, міг переступити те місце. У Антоновича є згадки про суд на жінкою, котра свої зливки після купелі виливала на дорогу, а вони були шкідливі, бо та жінка була "хора". Купальскі пісні теж про зливання купелі:
ууууууу! УУУУУУ!!! )
Чемериця біла (Veratrum album L.)

Чемериця біла (Veratrum album L.)

Але навряд чи її використовували як любовне зілля, адже навіть мала концентрація кореневої отрути призводила до зупинки дихання і смерті. То скоріше відьомське зілля. Он же і в піснях співають, що відьми потруїли дітей - тобто трохи схибили із рецептом і отаке от сталося. Аби ж знати, що за коріння копали біля річок задля любові! Цікаво, чи є дослідження на цю тему? ;))
Ще знайшла дві нові колискові. Щоправда, мелодія там уже знайома, але трохи різниться текст. Зате ці записи дадуть мені "право" викладати ці колискові.
Але ж ось я бачу, що з колисковими ситуація ще гірша. Бо їх знають вже зовсім літні люди. А ті, чия молодість прийшлася на повоєнні роки, одне говорять (при чому всі, у різних селах!): "Та чи я тих дітей бачила? Та чи я їх колисала? народила - та й на роботу женуть!".
У всіх одна історія, з незначними варіаціями: працювала "на бураках" до останнього дня, потім якось доїхала до родильного дому, народила, а за пару днів приходить бригадир: "Йди, бураки копай". І всі баби кажуть, що не бачили дітей, що лишали на старих людей, і йшли пахати на совіцьку власть.
А ще сказали, дивлячись на Северина, що зараз "не такі діти, як були". Що Северин дуже мамський, а у їхній час ті діти матерів цілі дні не бачили, їх ростили старі люде.
Ось думаю я про це радянське материнство і радянське дитинство. Сумно так...
Мітинг не настільки велелюдний, як того вимагає тема. Але тисяча-півтори осіб зібралися, постійно йде рух туди-сюди, хтось приходить, хтось іде. Положинський, Карпа, Капранови, Пантюк... Міліція не пускає народ на інший бік вулиці, певно, не хочуть, аби журналісти охопили кадром реальну кількість учасників. Але чи хочуть охопити журналісти?
Сиділи потім пили каву у Ольжиному дворі, то по радіво передавали, що під ВР протестують "200 учасників громадських організацій"...
Взагалі, я так подумала, що треба давати ширшу офлайн-рекламу таким мітингам. Розклеювати афіші, при чому не такі маленькі наліпочки, як розклеювала "Відсіч", що в метро навіть не встигаєш прочитати. Треба б волонтерів, які б роздавали листівки. Треба оголошення у всякі зборища патріотів: інститути історії, археології, літератури, мови... Щось таке.

 
На замовлення чоловіка виношу на розсуд громадськості епізод, який стався у нас на днях, і який досі не можемо відпустити.
Отже, вул. Володимирська і лігво Януковича - готель "Інтерконтиненталь". Ми їдемо машиною по дорозі на свій зелений. Я на пасажирському, але слідкую за дорогою-знаками, аби не втрачати навичок. Бачу зелене світло нам, але машина чомусь гальмує і зупиняється. Виявляється, через дорогу, врозвалочку, на свій пішоходський ЧЕРВОНИЙ, йде якийсь хольоний товстосум з двома фєфокурвами. Воно вийшло з цього готелю і пре куди бачить. Я очікую праведного гніву від чоловіка, адже він неодноразово оббібікував всяких потєряних дам, бабульок, мальчіков, які переходять дорогу у недозволеному місці, обурюється їхньою поведінкою, що через такі викрути потім страждають водії, які винні "за замовченням". Але... чоловік смиренно пропускає крутелика.
Я обурююсь таким жополизством (зі своєї точки зору) і отримую, ммм, так би мовити, відповідь, що я "застрягла у підлітковому дискурсі", а всі дорослі люди зробили б так, як він.
З моєї точки зору:
1. Це взагалі на голову не налазить. Оце смиренне підлизування крутим задниц!. Мені особисто пофіг, крутий чи не крутий. Якщо людина робить щось неправильно, то незалежно від її крутості я буду виказувати своє ставлення однаково.
2. Водій їде на свій зелений, слідкує за іншими ТЗ, за знаками... Допустити, що він може провтикати пішохода, якому чомусь опинився там, де не мав, - можна. І водія посадять, еге!
3. Крутелик, впиваючись вседозволеністю, буде жити за принципом "розступися, море, - гівно пливе". І не одному ще доставить прикрощів.
З чоловікової точки зору:
1. Він не хоче "проблем", які може отримати за це "бібі".
2. .... хай би сам щось тут дописав, навіть не знаю.

Тепер питаю у громадськості :) Як би ви поступили, будучи водієм. І чому.
Вчора питаю свекруху: "Як ви можете голосувати за людину, яка не знає, хто такий Чехов?" Свекруха загадково посміхається і відповіді не дає. Ледь стримуюся, аби не запитати: "А ви самі хоч знаєте, хто це?", бо боюся, що виявиться, що не знає.
Бідна, бідна Україна... Яка глибина трагедії. Який чіткий поділ на дві частини. Так було завжди. Вивчаю археологію, то в яку культуру не плюнь: або Лівий берег, або Правий. Одиничні випадки, коли два береги були об'єднані. Завжди були "ми" і були "вони", ліве і праве. І зараз чітко видно, де "ліве" - дивлюся на мапу розподілу голосів.
Вибори показали кілька очевидних трагедій нашого народу (еліти зачіпати не буду).
1. Найвищий прояв існування народу - це нація. Нація - це коли у етносу з'являється самосвідомість. Я - українець. Для мене, чи там для тьоті з Тернополя, це органічно і природно. А свекруха каже: "Да нам на юге все равно, русские мы, украинцы или еще кто". Уявляєте, аби донецький хтось сказав: "Я - українець"? Та у нього язик зламається вимовити таку крамолу. А якщо якась інтелігенція (псевдо?) і скаже щось подібне, так з купою обмовок і зауваг. Тобто нині маємо ситуацію, коли захід і центр є НАЦІЄЮ, а південь і схід - це ЕТНОС. Тобто просто споріднена (антропологічно, спільним походженням) група населення, яка проживає на чітко окресленій території.
І так історично склалося, що частка етносу в країні більша, ніж частка нації. І цей етнос вчора визначив нашу долю.

2. Друга проблема: відсутність класичної освіти. Те, що люди навчилися читати і писати - нічого не означає. Люди не знають історії, літератури, мови. "А зачєм, ми і так живьом!" І саме тому їм не видається чимсь диким віддати голос за людину, яка є абсолютно, непробудно і непростимо безграмотною! А ви думаєте ті, хто голосував, знають різницю між геноцидом і генофондом? Якщо перше слово вони чули по тілівізору, то другого не знають точно. Як і Чехова чи Ахматову. Їм неприємно, що сміються з Януковича, який робить такі ляпи. Їм здається, що це сміються з ни[, адже вони теж не знають цих речей - "і нічьо, живут!". Господи, але як може налізти на голову те, що країною керуватиме цілковитий неук??? Як взагалі він міг потрапити так високо? Адже природно, коли в правлячі еліти пробиваються люди, котрі справді кращі за інших, коли вони талановитіші, коли пашуть як папи карли! Чому тільки у нас розум чи таланти не грають ніякої ролі?  У нас на першому місці не розум-освіта, а - хитрість і цинічність.

3. Третя проблема - відсутність моралі. В "Корреспонденті" гарне задали питання одному чуваку: Чому ті, хто приходить до влади, тільки й того хоче, що накрасти побільше? Чому ні у кого нема амбіцій витягнути країну з дупи? Справді... чомусь усі кандидати мають одну мету - награбувати, нахапати у своїх інтересах. Нікому не хочеться стати героєм, увійти в історію, прославити свій рід. Це все йде з низів, де люди так само абсолютно не хвилюються за долю країни, за долю ближнього і навіть за долю майбутніх поколінь. Кожен сидить у своєму болоті і не хоче і пальцем ворухнути для якогось химерного "загального блага". Я не віруюча, але в цьому плані респект віруючій Західній Україні - у них не стоїть так гостро питання моралі, бо є мораль християнська, на відміну від Півдня-Сходу. Але загалом, країна в агонії, бо такі речі, як красти на всіх рівнях, іти по трупах, топити ближнього в багні, не гребувати засобами для досягнення мети - це речі загальнонаціональні! Це наше горе!

Господи, як мені боляче. За те, що країна вибрала такого чільника... Боже, надоум цих людей. Що має статися з ними, аби вони прозріли? А діти їхні... Ростимуть такими самими неуками. І все буде по колу. Бідна, бідна країна.
Хай би розділилася на Україну та російську автономію, на націю та етнос - всім було б краще.
Мене завжди дивувало, чому в Україні жінка після пологів вважалася нечистою. Була переконана, що це все через християнство. Однак нещодавно вичитала, що у багатьох інших традиціях, не пов*язаних із християнством, жінка до певного дня після пологів - зазвичай, до сорокового - вважалася нечистою. Їй треба було "очиститися" за допомогою спеціального обряду, наприклад посту. Читала навіть про те, що деякі нещасні мусили впродовж 40 днів вживати лише два види м*яса - і все! Більш нічого окрім цього м*яса! Мало того, часто нечистими вважався весь період грудного годування, коли жінку ізольовували від суспільства.
Як же і коли так вийшло? Існує дуже цікава теорія "кольорової тріади" (щоправда, не пам*ятаю, хто і коли її вивів). Вона користується популярністю та повагою серед археологів-істориків та іншої подібної наукової братії. Полягає вона ось у чому. Read more... )

УПД. Я розумію основну думку більшості коментаторів, що жінці потрібен був час на те, аби очухатися, і ізоляція була просто необхідною. Але чому б не назвати це "часом, потрібним на відпочинок", а обов*язково пов*язувати із "нечистістю". До речі, ось найближче до суті підійшла Єлена, ми теж з чоловіком думали, що вся заковика з приходом дітей зі світу мертвих, недаремно їх "обвіювали" на вітрі від потойбічного світу!


Нині чотири години поспіль співали. Це було щось. Перед тим перечитала різні цікаві статті та книжечки на народно-обрядову тему. І знову пережила відчуття... важко пояснити... якогось сліпого заучування. Як для людини, яка народилася і виросла у Києві,  усі ці обрядодії - не важливо, з Різдвом це пов*язано чи з будь-яким іншим святом або буднем - є просто історичною даністю, яка сприймається так само, як, наприклад, сприймається опис традицій у індіанців чи якихось будь-яких інших народів. Розуміння, що оце все прочитане і вивчене є НАШИМ, - є хіба на розумовому рівні, аж ніяк не на рівні серця.
Перечитуючи нещодавно Леві-Стросса, я надибала цікаву розповідь про те, як місіонери насаджували християнську віру індіанцям Бразилії. Індіанці ну ніяк не хотіли відкинути віру своїх предків і прийняти нову. І тоді місіонери просікли таку штуку. У індіанців (зокрема, йшлося про плем*я бороро) була дуже складна соціальна структура, яка знаходила своє вираження у типі поселень. Все життя бороро, зокрема, релігійне та соціальне, було прив*язане  до древньої поселенської структури (специфічне розміщення куренів, специфічні умовні поділи на кшталт кастових, які приурочувалися до місця проживання і т.д.). Щодня індіанці виконували ряд ритуалів. Ці ритуали супроводжували їх все життя. Всі ці ритуали були пов*язані із типом поселення, і були такими древніми, що індіанці просто не знали, що вони означають і що в собі несуть. Але для того, аби, наприклад, знайти собі дружину, треба було перейти на іншу половину поселення по певному маршруту і т.д. (саме звідси Урсула Ле Гуін запозичила своїх "утренних" і "вечерних" мужчин і всякі інші цікаві соціальні фішечки). Місіонери віднайшли прекрасний спосіб лишити індіанців опори - зруйнувати поселення і поселити індіанців у поселеннях зі стандартною паралельною забудовою. Варто було це зробити, як індіанці просто вже не могли дати раду нічому, і забули віру своїх предків. І їм нав*язали християнство.
З Україною, по суті, сталося те саме. Совіти нас перетасували, зірвали з нажитих місць, провели масштабне будівництво, і... обрубали корені. Західна Україна практично не постраждала, а ось ми... Південь, Схід, Центр. Для нас ритуали, пісні, звичаї... це лише інтелектуальне знання. Ось тих знань у крові та серці практично не лишилося, хіба якісь відголоски. Можливо, в глухих селах баби ще пам*ятають, а ми - ні. Ці крихітні уламочки прадавніх знань - це стукати по дереву, аби не зурочити; це спльовувати через плече; це не свистіти в приміщенні. Ми робимо це, не задумуючись, що означають ці маленькі забобони. Це і є весь наш спадок (плюс-мінус). І вичитавши, як раніше зустрічали Різдво... Так, я можу заставити чоловіка підкидати до стелі першу ложку куті з маком чи дмухати на стілець перед сіданням, але робити це щиро і йому, і мені заважатиме знання того, що це означає, в якій книжці вичитано, і навіщо це робилося. Вивчивши ці давні обряди я не стану тим давнім українцем з його світоглядом, так само, як вивчивши англійську мову, я не стану англійцем.
І тоді якось стала зрозумілою вся ілюзорність мрій ...хе-хе... відновити колись оту зниклу Україну, з її унікальною народною культурою. Раніше думалося, що люди просто забули, але воно є всередині... ні, не забули. У людей нема коріння, і вирости йому нема звідки. Коріння найдалі сягає радянського часу, а глибше - глухо. Єдине, чого можна досягти - це навчити людей хоча б ПОВАЖАТИ оцю всю барвисту культурну спадщину.
А може, якщо ми будемо навіть "штучно" відновлювати давні традиції, наші діти зможуть укоренитися в них. Хто зна.

Дівчата-хлопці, у мене знову чухаються руки-ноги і горло, бо дуже хочеться колядувати та щедрувати. Нещодавно роздобула записи із ДУЖЕ КЛАСНИМИ колядками та щедрівками, ну просто мене аж крутить, так хочеться їх повивчати. Дуже такі позитивні, динамічні та багатоголосі.
Я вас запрошую походити та повчити, особливо була би рада молодим мамам із дітками, оскільки сама бачу, як позитивно впливає музика на дитину. Якщо дитина виростає у співі, якщо вона дотична до нашої традиції, то це зв*яже її корінням із тою Україною, якою вона була колись... Не кажучи вже про розвиток відчуття музики, любов до людей та святковий піднесений настрій.
Я би дуже хотіла десь знайти приміщення, але поки не знаю як і де, може хтось би поміг із цим. Наразі можу запропонувати збиратися у себе вдома, або їздити до когось, хто запропонує:)
Звеселіть своє серце! І моє заодно!!! :))



А це всі ми, разом зі Школою Коляди,  два роки назад:)

Спудейське братсво при Могилянці організувало акцію, завдяки якій зібрали речі для дітей-сиріт і повезли у дитбудинки. Окрім речей повезли ще й виставу про жаб про Дюмовочку. І я там був, мед-горілку пив:) Вірніше, трохи допомогли відвезти речей машиною. Враження неоднозначні.
По-перше, дуже приємно дивує те, що благодійність стала у нас модною справою. Ту купищу речей, іграшок та книжок, яку зібрали могилянці - просто ніяк інакше не опишеш, як "гора". Я, власне, притусувалася туди трохи, бо купилася на їхню "рекламу", на якій було зображене ніжне немовлятко. Оскільки немовлячих речей у мене більше, ніж потрібно для ще однієї дитини, вирішила трохи скинути. Але з*ясувалося, що народ їде до старших діток. Тоді ж я і запитала, чи впевнені вони, що ці речі знадобляться. Адже у Києві дитбудинки увагою не обділені. Мене запевнили, що Спудейське братсво їздить саме туди, де речі потрібні.
букви-букви-букви )

 (700x490, 285Kb)
+++++ )
Більше трохи на Пікасі

Визвалася волонтером на завтра поспівати пару пісень з дітками про святого Миколая. Всі знають найпопулярнішу: "Ой, хто-хто Миколая любить". Мене завжди дещо напружував той варіант слів, який знала я: після першого куплету раптом співається про Вкраїну, руїну і т.д. Ну якось сумніваюся я, щоби в початковій версії радісні дітки співали про таку абстракцію. Покопалася трохи і нарила ще пару варіантів слів. У одному з них йдеться після Миколая одразу про Пречисту Діву, яка, знач, породила Сина і робила з ним всілякі подальші маніпуляції: сповивала, ложила в ясла... Непогані слова, але якось Різдво наче ще не настало, і може виникнути певна часова плутанина. І ще знайшла версію - про грішіння, поміч і захист. Власне, вона мені найбільше імпонує, але ось все одно... Боюся, не вивчу нові слова до завтра. Та і дітям, скоріш за все, знайома саме "українська" версія.
Яку ж версію запропонувати малюкам? Ось ДВА варіанти:

варіант з гріхами )
про змучену Україну )


Ще в школі у курсі української літератури я колись читала про українські методи заспокоювання немовлят: їм давали "дурника", змоченого чи то у маковому молоці, чи то у якомусь спеціальному відварі маку... Ще мені щось мерещиться про коноплі. Коротше, у кількох джерелах зустрічалося, що мак та конопля - "народні" методи приспати дитину, доки мама на роботі (у полі, наприклад). Це була література десь початку 19 сторіччя, може середини. Коротше, автори були близькі до того, про що писали.
Але складаєтсья враження, що наші народознавці категорично відхрещуються від цього методу заспокоювання дітей. Ніде я не зустрічала прямого опису такої практики. Хоча якщо взяти фольлорні згадки про коноплю і мак, то прекрасно видно, наскільки глибоко обізнаними були наші пращури із їхніми наркотичними властивостями. Але - нєд. Навіть бог і пастор МП з археології Залізняк, він же ярий розвіювач "наукових" історичних міфів та поборник українського, у своїй промові про наркотичні зони світу і мак, і коноплю відніс до інших країв, зауваживши, що це не "українське". Хоча ну явно видно, що українці прекрасно уміли з конплі не тільки нитки робити...
Це я обурилася, бо прочитала вчора кумедне, нмд, трактування  однієї української загадки. Ось вона:
"Крізь землю пройшов, червону шапку знайшов. Шапку зняв - дітей приспав"
Ну як на мене, то значення загадки дуже навіть прозоре, останнє речення вказує на спосіб застосування маку. Так ні. Дослідники тлумачать загадку так:
"Шапку зняв - дітей приспав" - (...) ідеться про стан неприродного сну, в якому, за народним повір*ям, перебувають душі небіжчиків" (100 найвідоміших образів української міфології, за ред. О.Таланчук та Ю.Бедрика). А оскільки дітей (як розуміється з навколишнього тексту) асоціювали із потойбічним  світом... бла-бла, бла-бла. НМД все дуже чітко і ясно - з маківок робили якийсь засіб, який мав снодійні властивості і використовувався для вколисування дітей.
Як би хотілося розкопати цю тему!

Кстаті!
"Мак (лат. - Papaver).. Латинское название происходит от слова papa (отец) и связано с традицией древних римлян давать семена мака своим детям, чтобы успокоить их."

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:38 am
Powered by Dreamwidth Studios