"Провінційна естетика" - які асоціації виникають? Щось негативне, пошле, такий собі жлоб-стиль. Це так і є в Україні. Але не в Мексиці. Я не знаю, чому так вийшло... наче ж і їхню рідну культуру винищили, і нашу. Але у них насаджена культура дала якісь неймовірні паростки. І тепер, опинившись у маленькому колоніальному містечку, ти просто пищиш від захвату. Таке враження, що кожна дрібничка зроблена з любов'ю. Якщо це ґратки на лічильнику, то вони фігурні. Якщо це двері, то вони вирізьблені. У кожній щілинці проглядається особливий смак...
Ходімо, поглянемо на крихітне містечко Сан Мігель де Альєнде. Перед цим уявіть Лохвицю чи Лубни. А тепер зазирнімо сюди.
Отже, Сан Мігель де Альєнде, заснований у 1542 році, нині має 70 тисяч населення. Маленьке місто. Правда, у Лубнах менше, але що вже. Ось загальний вигляд однієї з вулиць.


Ось іще. Зверніть увагу на вивіски вулиць! (омг, я вже як Лєбєдєв, скоро урни постити почну)


 

Read more... )
Колись одній своїй клієнтці я ретельно прописувала, як добратися у парк Keukenkof, що недалеко від Лісси  в Нідерландах. І виключно тому, що ще колись це може знадобитися у моїй роботі в туризмі, я вирішила скористатися власними інструкціями і самостійно відвідати всесвітньо відомий парк тюльпанів.
Чесно скажу: я не прихильник квіточок і звіряток поза природного ареалу проживання, тому майже ніколи не відвідую ботанічні сади, зоопарки чи якісь заказники. Але поїздка в Кьокенхоф мені відкрила дві речі. Перша: це найнеймовірніший парк квітів з усіх, що я колись бачила. Друга: даремно я послала в цей парк клієнтку у вересні. Адже він працює тільки два місяці на рік, весною.

DSC_7534_

Отже, щороку з 20 березня по 20 травня королівський парк Кьокенкоф відкриває свої двері для відвідувачів. За цей короткий термін крізь центральні ворота проходить близько 800 000 відвідувачів! У ці два місяці починається цвітіння 7 000 000 весняних квітів, що ростуть на території парку. Кожну бульбочку з цих семи мільйонів було посаджено у землю вручну! І влітку, після цвітіння, кожну цибулину буде викопано так само руками силами тридцяти садівників, що працюють у парку. Всього до робіт залучено 2 дизайнери, три десятки садівників і близько чотирьох сотень інших працівників, з адміністрацією включно.

Read more... )
Коли я вивісила пост із картинками "Фемінізм - це...", то багатьох і тут, і у вконтактіку зачепила картинка "бути секс-символом, маючи маленькі груди".
sex_symvol
Когось шрябонуло саме "секс-символ", як поняття, яке не має тулитися до фемінізму, а хтось не зрозумів взагалі у чому прикол і у чому проблема.
А проблема ось у чому (дякую [livejournal.com profile] adamnet за наводку):

sex_symvol2

Звісно, це модель із видатними формами, власне, глянути на її фотосети, то там тільки форми і видно. Проте ця картинка є дуже показовою, квінтесенцією тієї інформації про сексуальність, яка вбивається нам в голови звідусіль. "Справжня сексі - каже нам глянець і реклама - це жінка з цицьками". Якщо у жінки нема цицьок - це якесь нєдоразумєніє ("і взагалі, раз ти це пишеш, ти просто заздриш!"). Просто зверніть увагу на рекламу - і ви побачите. Просто почитайте "думку громадськості" у Лєбєдєва в ЖЖ під постами із цицьками - прозрієте. Жінка без грудей - мужик, недорозвинута, недотрахана і т.д.
Я люблю жіночі груди. Це красиво. Люблю, коли там багато і коли воно гармоніює із стегнами. Але це не означає, що людина з малими грудьми є несексуальною чи недо-жінкою. Як відкоментував мені один наче й розумний пан, "у ДІЙСНО здорової дівчини і сідниці опуклі (якщо дивитсь на ЇЇ тіло профіль) й пружні, і перси пишні (відповідно до ЇЇ складу тіла)".
Дякую, я кінь, якому зазирнули в зуби. І явно нездоровий кінь.

Власниці "пишних персів" (я не наїжджаю, я вас люблю!) просто не можуть зрозуміти, як живеться людям без цих самих персів. Різницю я відчула, коли три роки проходила із третім розміром. Але нам, дівчатам, все одно, ми не міряємося, у кого більше, а у кого менше. Я маю на увазі, звісно, розумних дівчат. Мало того, ми, розумні дівчата, спілкуємося із такими чоловіками, які обирають жінок не за цицьки і цим чоловікам теж, за великим рахунком, байдуже. Між тим, якщо вийти з нашої "резервації", на нас чекатиме жорстокий світ. Оця сама думка громадськості. Реклама, яка тисне і диктує нам вигляд "сексі". Скажімо, у школі мене трохи встигли почмирити за цицьки, після чого перші півроку свого статевого життя із постійним хлопцем, з яким ми жили разом, я не роздягалася. Ніколи. А як живеться тим, хто не має такого розумного оточення, як ми з вами? І чому навіть ми, розумниці із першим розміром, купуємо ліфчики на поралоні і почуваємося ніяково на пляжі, коли на нас нема пушапу чи вкладочок у купальнику?..

О, тут на допомогу з'являється Індустрія Краси. "Я повиривала кутні зуби - гарно, любий?". Дуже промовистим є фотопроект Зена Нельсона "Любіть мене", який багато років знімав оцю саму індустрію краси та її ..користувачів. АЛЬБОМ. Скільки ж жінок калічать себе задля того, аби відповідати вигляду секс-символу?

Власне, ось до чого та картинка. І от чому секс-символ приплетений до фемінізму.
А отаке кресало я собі купила в Ладаку. Як на мене, воно прекрасне...

dsc_7760
Здійснила свою мрію! Я ж фанат північноіндійських прикрас (до речі, скоро "Рукотвори" обіцялися вивісити мою статтю про це діло), а тепер маю неймовірну прикрасу:

neckles

Цю красу невимовну зробили у Маналі, одна з каст, ім'я якій negi (взагалі-то вони не каста, а "tribe", але їх абсорбувало місто і вони стали кастою). У мене ще сережки є.
Тільки от дивлюся я на свій гардероб... і нема що вдягнути. Жодна моя шмотка не достойна цього намиста. Надто вже шикарно воно дивиться.
Під що його одягати, крім як чорного вечірнього плаття (дякуючи Віці у мене навіть таке є, тіки під нього і взуття нема, і нагоди його вигулювати теж нема)? Коротше, обливаюся слиною..
Ще у мене є блакитне шовкове плаття, подароване колись Оксаною. Тільки воно вище коліна, а у мене коліно зараз... м'яко кажучи, неестетичне.

Ще позавчора здійснила відчайдушну спробу видертися на височенну гору, 2600 метрів, аби дійти до храму Бізлі Махарев. Там, казав Скиба, «стягнули вони менгіри з усієї округи». Розпитуючи місцевих я дізналася, що є наче якась стежка..  Місцеві направляли і показували, хоча частина казала «імпосібле». Один дядечко, наглядач якогось храму, розказав все дуже детально: від великого дерева вгору, за село, а далі направо, а далі наліво, і там зустрінеш руїни древнього храму і ще джерело, а далі йди собі ген-ген туди.. і це буде єдиний шлях. Коли він розповідав, то казав «клаймбінг»  і перепитував, чи точно я знаю, на що іду, і чи все у мене є з собою, і чи в Україні є гори. Я дала ствердну відповідь і пішла.

«Велике дерево» - дерево, під яким споруджено святилище. Голова божества (нага?) зроблена дуже давно, але присобачена до нового каменю. Там же ще квітка видовблена з каменю (такі пізніше я побачу видовблені на менгірах), камінь із набалдашником і камінь, схожий на ракушку.

Далі я вийшла за село і зрозуміла, чому це називається клаймбінг, а не трекінг. Бо в якийсь момент стежка скінчилася і почався повний треш, я дерлася на гору, як коза, спарена з ігуаною. Немилосердна спека просто вбивала. Всіма правдами і неправдами я долізла до середини гори і геть втратила будь-яку стежку, навіть козячу. Подумала, що це була гарна прогулянка, принаймні, на руїни я подивилася, і вирішила стартонути у храм з Куллу. Там автобус підвозить добряче на гору, а далі 2 км йдеш на гору сам.

Ну, це було важкенько. Зате вид з гори відкрився неймовірний! Піді мною розляглися долини Куллу і Парваті, дві річки з цих долин зливалися в одну: блакитні і чисті води Беасу та мутна, коричнева вода Парваті.

У храмі жінки гарно співали, танцювали в екстазі. Поруч із храмом якісь старі статуї , до яких підходять, торкаються до них і до себе: два коня (вочевидь раніше були ще вершники..), жертовний камінь, «ступа». Ще поруч із храмом високе дерево, біля якого рясно повтикано тризубців. Взагалі ці тризубці тут скрізь, біля кожного храму. Їх можна купити навіть на базарі, будь-якого розміру, викувані з заліза.

Помічаю дядечка, який, як я виявила ще в автобусі, говорить англійською
- Що означає це? – показую на тризуб.
- Тризуб? – він каже, звісно, не «тризуб», але Тришу́ла,. – Це зброя Шиви, якою він… - далі приєднується ще його дочка, звучить багато незнайомих слів з індійської міфології, після чого я обіцяю собі почитати ці всі їхні епоси, бо не можна ж бути таким бевзем..

Read more... )

Навіть не знаю, з чого почати)) Певно з того, що досі не вірю, що я зараз без лінз. Стільки років це було неймовірно, це було нереально - просто сидіти за компом без додаткових приладів для корекції. А зараз я бачу... Жадібно читаю вивіски на вулиці, інколи на автоматі шукаю окуляри, бо не можу ніяк звикнути. Казково!
      Поганий зір був у мене з дитинства. Щоправда, до школи я ще пам*ятаю, як тато проводив мені "індіанський" тест на зір - треба було порахувати кількість крихітних зірочок між основними яскравими зірками Ковша. І я рахувала і мала прізвисько Зоркій Глаз. А потім була операція, я заразилася коньюнктивітом, пішли ускладення...
Read more... )
Нині відчуття такі, як раніше були на Новий рік чи у День народження. Наче ось-ось трапиться якесь ДИВО. Щось несподівано-приємне, неочікувано-радісне, якась новина, чи лист, чи слова, чи дзвінок, чи подія, чи сюрприз, чи зустріч, чи знайомство.
І, як і на Новий рік чи День народження, диво не настає.
Але ж не просто так Всесвіт про щось сигналізує? певно, диво ходить навколо тихо-тихо, на м'яких кошачих лапах. Треба лягти у темряві і слухати, може вдасться вловити його рух і простягнути руку.
(сьогодні було прекрасне підвечір'я, до речі. Непальська шапка, китайський чай, вишневий пиріг і київська прогулянка)

п.с. Будь ласка, світе, люби мене! Я хороша, чесно. То тільки здається, що колюча і злюча. Насправді... насправді це не так.

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:45 am
Powered by Dreamwidth Studios