Михайло Йосипович Хай для "ЖИЛИ", шматочки розмови:
    Зазвичай як дитину навчають музиці? А так: у музичну школу дитину ведуть мама чи тато, а дитина не хоче, а його вчать насильно, а як не слухається – то ставлять двійку. Як Паганіні казав: «А сегодня господин сын кушать не будет», поки не вивчить якийсь там етюд…

     У народній педагогіці все навпаки.

     Для прикладу розкажу, як Василь Іванович Ігнатища вчився, геніальний бойківський скрипаль. Тут не було такого, що тато веде у науку насильно, а якщо щось не так, то може і дубця дати. У народній педагогіці спершу на об’єкт навчання накладається табу. Скрипка висить, та до неї не можна доторкнутися! А в Ігнатища це так було. Два сини мав, Павла та Василька. Тато був музикант на всю околицю, на всю Самбірщину. А якась така спадкоємність у тамтому регіоні була, що пріоритет на навчання мав старший син. А Павло той щось собі грав на дримбі, на пищалці.. Грав та й грав, але якось у нього не дуже виходило, та й не хотілося. А Василь аж горів скрипкою! Але не міг на ній грати, вона ж-бо висить на стіні! Та стримати своє бажання навчитися грати він не міг, тож коли влітку всі йшли в гори, а дитина лишалася сама в хаті, то він брав оту скрипку до рук… Залазив в скриню, де мамине шмаття було, закривався віком, щоб не чули сусіди і не доповіли татові, і собі там пробував грати. От якось на Великдень прийшли дядьки з церкви до кума, сіли, випили і кажуть: «Ну добре, Йване, ти дуже добрий музика. А що ж твої сини, кому ж ти то будеш передавати?» А Іван Ігнатища каже: «Та, певно то заплішиться, бо Павло не хоче…а Василь малий іще, п’ять років чи шість йому». А Василь став на порозі і каже: «Тату! Тату, я вмію!» Він сам мені розповідав, що йому аж сльози на очі зійшли, тому хлопцеві малому: «Я вмію!» А батько тільки відмахується. Дядьки кажуть: «Та дай йому, та він щось хоче показати!» Батько не хотів, та нічого робити – дав. Як Василь взяв скрипку, як втєв.. Дядьки послухали і сказали: «Нє, Іван. З Павлом у тебе ніц не буде! А Василь тебе заб’є…» Так і сталося.

     Другий випадок мені вже не сам Єгор Мовчан розказував, а був такий Іван Власенко, також вже покійний. І він розказував, як з ним Єгор Мовчав ділився спогадами, як вчився кобзарській майстерності.

Отже, тридцяті роки, голод. У сім’ї Мовчанів одна дитина осліпла десь в 5 чи 6 років. Безпорадна стала та дитина. Тільки співати вміла. А у сусідньому селі жив славний кобзар – Степан Пасюга. І каже Єгорів батько: «Треба дати дитину в науку до того кобзаря». А правило було таке: всю платню беруть відразу, наперед. Якщо покинув вчитися – платня пропадає, а ти собі гуляй.

У навчанні Єгора Мовчана було те саме, що зі скрипкою Ігнатищі! Грати на бандурі ніхто не вчив. Хлопець прийшов до Пасюги, став із ним жити, помагав, і єдина наука була – що він весь час з дідом. Всі молитви, всі тексти він убирав у себе. Перший рік кобзар з хлопчиною пішли десь на берег річки, відрізали шматок відземка від верби, розкололи і притягнули в повітку, кинули десь там в сіно, аби воно сохло рік. Про «грати» і мови не було, не можна, табу! Коли рік минув, дід каже: «Візьми того відземка – притягни!» Малий притягнув. Вони взяли сокиру, все пообрубували, зробили щось таке типу заготовки. «А тепер, каже дід, витащи це на горище, там кинь». І ось та заготовка ціле літо сохнула на горищі.

То все, звісно, дуже добре, але вже другий рік пішов, а науки нема! Хлопцеві нудно і незрозуміло, що тут робити у діда. Тому в кінці другого року він раз – і втік. Приходить у своє село, а вдома – плачі. Як же так, не добув хлопець науки, пропаде сліпий. Хлопець вже й сам пошкодував, просить батька: піди, попроси ще раз. Батько приходить, просить Пасюгу. Кобзар пожалів малого і каже: ну добре, хай лишається.


Read more... )


фотографія [livejournal.com profile] gontas
Завдяки meryxmas відкрила для себе внєзапно Maria Peszek, оце дві пісеньки вичепила і слухаю весь вечір, дуже вже вони мені в тему.
А давно не мала пісень, аби чіпляли. А, ще класично Нічних Снайперів знайшла співзвучну пісню. Але я і раніше їх знала.
Інколи радять якусь музику таку жіночу, а воно мені все таке сонно-униле. Останнім часом перлася від Елвіса, він хоч не унилий.
Блін, я хочу класної музики. От щоб так УХ - і взяло. Може наше щось. Може не наше.
Ще так і не купила у Грузії якийсь їхній етно-джаз, а гугл видає не етно-джаз, а просто джаз, і якось воно мені Грузією не пахне.
Ну порадьте щось, будь ласка... Скнію.
Tęsknota
Spać nie daje
Aż serce staje
Umieram
I się rozbieram

Осінній смур.

Ааааа))) Мене порвав Billy`s band!!!! Я тащуся від цього голосу з хрипоццой!
Как дома я давно не видел
Ходил-бродил по белу свету
И где-то там любил и ненавидил
И с кем-там делился сигаретой
Я позибыл, какой бывает дома осень
И как друзей встречают вечером на кухне
И про тебя я позабыл, хотя скучал, и очень
Не помню... И от этого мне грустно.

Всьо, купляю плеєр) і навушники)
Дали мені завдання взяти інтерв'ю у Альоші. Отої, що на Євробаченні була. Ну я так трохи засмутилася, бо ж для мене це зовсім інший світ, "лігво попси", якісь звьозди... І хоча голос її страшенно подобається, і талановита вона справді неабияк, але ось нічого гарного від походу не чекала. З горя навіть манікюр зробила вперше в житті, аби мої нігтики не виглядали дику у блиску чужої слави.
Взагалі, начитавшись всіляких інтерв'ю з нею і про неї, засіло мені в голові одне - чотири октави. Діапазон у чотири октави. Ось коли я була ще юна, то познайомилася із однією компанією. І там був хлопець із членом 27 см. То я за тими цифрами вже ніц не бачила, дивлюся на хлопа, а перед очима не хлоп, а 27 см. Так і тут. Тільки ж я вже заміжня, з членів переключилася на октави, і ось іду, заходжу, здоровкаюся, а перед очима не дівчина, а чотири октави. У мене самої півтори октави, і я ще вважаю себе "співунькою".
Починаю оце говорити з людиною, позадавала питання від редакції, а потім взялася вже за те, що цікавило мене саму. Про ті самі октави, про навчання, про репетиції... Нарешті відчула кайф від інтерв'ю! Мені було дуже цікаво! Людина прекрасна, такі інтереси рідні: фотографія, живопис, Тибет)) Розумниця, красуня, талановита. Та побільше б людей таких у нашу попсню!
Взагалі ось інтерв'ю для мене часто стає визначальним у ставленні до творчості. Скажімо, якщо з інтерв'ю видно, що людина дурна або якась тю-тю, то перестаю сприймати її творчість. Або навпаки. Ось "Тартак" мені дуже далекий за духом як музика, але ж Положик такий, що хоч до рани прикладай. І тому я "Тартак" слухаю і не червонію. І ось з Альошою так... Просто переворот моєї свідомості і уявлення про виконавиць попси! Буду слухати! Із повагою і захопленням.

Свого часу я дуже-дуже шукала мінусовки народних мелодій для дітей, аби можна було співати на муззаняттях. Однак, оббігавши всі доступні українські ятки (Майдан, Петрівка), облазивши торренти (тореннтсру, гуртом), зробила висновок, що такого щастя в природі нема. Але, виявляється, воно є! І щойно я забула, що воно мені треба, як випадково у "Знайці" знайшла якісні мінусовки "Професор Карапуз". Вірніше, то не мінусовки, а мелодії, адаптовані для діток. Однак непогано підходять і для співу, особливо людям з високими голосами:) Знаючи, яка проблема з народними пісеньками в неті, я одразу ж перевела в мп3 українську "складову" диска (там збірник як укр, так і рос мелодій). Тож скачуйте на здоров'є, кому треба!

КАЧАЄМО ЗВІДСИ!

СПИСОК ДОСТУПНИХ ТРЕКІВ:
1. Щедрик
2. Кривий танець
3. Ой є в лісі калина
4. А ми просо сіяли
5. Ой дзвони дзвонять
6. Женьчичок бренчичок
7. Тече річка невеличка
8. Курочка
9. На березу дуб похилився
10. Спати мені не хочеться
11. Замітай замітай
12. Ой ходила дівчина бережком
20. Од Києва до Лубен
21. Ой піду я в ліс по дрова
22. Коломийки
25. На кладочці умивалася
26. Ой коли б я була знала
27. Іде, іде дід, дід
28. Подоляночка
29. Я коза ярая
30. Ой вився хмелю
31. Вийди, вийди, сонечко
32. А я рак-неборак
33. Ой, ходить сон
34. Диби-диби
35. Прийди, прийди, сонечко
36. Іди, іди, дощику
37. Котику сіренький
38. Галя по садочку ходила
46. Кума

Read more... )
Отже, була я на дуже-дуже-дуже вимріяному впродовж всіх підліткових років концерті. Побачила любов всєй йуності своєй осісьо на відстані руки поштішо. Дихала з Ним, з Ніком Картером, одним повітрям! О, так. Я була на backstreet boys!
Колись, будучи дуже нещасною, дуже закоханою і дуже творчою, я написала оповідання-мрію. Про те, як я потрапила на концерт БСБ. Про те, як була темна зала. Про те, як під звуки пісні "Everybody" з'явилися ВОНИ. І ось, через десяток років, я пережила це! Перші секунди концерту мене дуже глибоко потрясли, адже я описала цей концерт стільки років назад! Саме так в моїй уяві мусило починатися їхнє шоу! І воно...ТОЧНО ТАК САМО ПОЧАЛОСЯ!
Але потім... Потім.... "Ось так можна просрати 400 гривень за дві години", - сказала Про, затягнувшись цигаркою, і вона була права. "Лучше бы мы Slipknot дома послушали..." - перемовлялися дві дівулі нашого віку в черзі за колою. Думаю, схожий настрій був у всіх. Бойзів навіть на біс не викликали, що за моєї пам'яті на такому концерті було вперше.
Отже, уявіть собі зал, на 90% заповнений дівками років 24, 25, 26... Тобто нашого покоління, яке пісялося від бекстріт бойз. І які не могли не піти на концерт своєї мрії! Ці дівки давно вже одружилися, або стали мамами, або просто стали бізнесвуменами. Вони давно не слухають бекстріт бойз, вони слухають іншу музику. Серйозну музику. І тут на сцені з'являються чотири дяді, один з яких полисів і обрюзг, чотири дяді за тридцять (а дехто добряче за тридцять), і на цих дядях світяться кросівки і курточки у стразіках. І вони синхронно рухаютсья і співають таке саме, як і всі 17 (!!!) років існування гурту. Хлопці, ну чому ж ви досі не виросли? У вас прекрасні голоси, ви талановиті... Але скільки можна? Тьоті, які любили вас, уже не слухають попсню! А дєвачкі тринадцяти років ніколи в жизні не будуть вже пісятися від дядь, яким майже під 40. У них інші кумири, молодші, вродливіші. А вам би ділом зайнятися... Але ні. Якісь затаскані бекстріт бойз, із куцим незрозумілим балетом (4 дівчини), з відео-екраном... оце і все шоу. Ні грама не лишилося від тих грандіозних шоу, які вони влаштовували в зеніті своєї слави... Жаль, жаль. Якийсь сумний присмак після концерту.
Хоча, що у них не відбереш, так це бездоганне володіння голосом. Прекрасну зіспіваність. Вони професіонали! Вони прекрасні.
Просто постаріли.
І ми... виросли.

Read more... )
я тут заморочилася розробкою музичних занять для зовсім маленьких дітей. Скажу чесно: ніколи на такі заняття не ходила і уявлення не маю що там. Робила все з нуля, опираючись, хіба, на якісь ідеї, поцуплені з відповідних методичок (щоправда, методичок з музики для ясельної групи, як виявилося, не існує). Будь ласка, прочитайте план уроку №1 і висловіть свою думку. Отже, заняття з музики та народознавства для дітей 2-3 років. Всі вправи я випробовувала свого часу на Ярославові у віці до двох років - тобто виконати їх реально. Для себе поки бачу такі проблемні моменти: діти не вміють працювати разом (навіть стати в коло і взятися за руки), будуть моменти зі 99% істериками (Ярослав так точно влаштував би істерику на цьому місці - коли закриють ноут з мультиком, коли заберуть задуту свічку, коли ділитимуть кому який інструмент... мене чесно кажучи лякає необхідність вести це все в тому числі і Ярославу, бо він би чужу тьотю слухався, а мене - ні). Отже, план.

Урок 1.

1. БЛОК «МУЗИКА»

(Поки дітки маленькі і не вміють працювати у команді, всі вправи виконуються з дорослими. Дорослі своїм ентузіазмом зацікавлюють дітей, вчать, як робити ту чи іншу вправу).

далі )

Backstreet boys. Хто ніколи не був фанатом когось чи чогось - той не зрозуміє:) Той не знає, що таке переживати істинне щастя від споглядання сопливо-смазливої рожі, вирізаної з журналу. Що таке лежати в темній кімнаті і ридати над "геніальністю" пісень. Що таке знаходити друзів-фанатів. Що таке бути головою всеукраїнського фан-клубу Backstreet boys! Що таке одягатися "як Нік", пісятися від хлопчиків, схожих на Ніка. Вісім років мого життя - усе тінейджерство - було віддано їм!
Я мріяла про їхній концерт, і ОСЬ ВОНИ ТУТА!!!!!
АААААААААААААа!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!адинадинадин111

а від цієї пісні у цьому виконанні ми реально кінчали. Я не перебільшую!!!!


Щойно випадково відкрила для себе гурт "Сонцекльош". Це круто))
Між тим, виявила, що за своїм захопленням фольклором зовсім відстала від українського музичного життя. Адже за останній рік у моєму плеєрі поселилися практично виключно "бабусі". Тому хочу попитати вас, яку українську музику слухаєте ви? Порадьте щось!
(так, я знаю, що всі слухають "Пропалу грамоту" - давайте щось окрім!)
Е. І якщо у вас є записи "Сонцекльошу" - теж поділіться, будь ласка))
Їду я в маршрутці, а там по радіо крутять рекламу: бла-бла, мовляв, присилайте нам свої пісні, а кращим пісням ми зробимо аранжування та запис, та ще й забезпечимо безплатну ротацію на радіо. Телефончик дають, назву рекордингової компанії. Я сиджу і думаю: розвод чи не розвод? А потім так думка покотилася-покотилася, мовляв, ось же багато на заході груп та виконавців так починають: оголошує конкурс студія звукозапису, вони подаються... Ну всьо, думаю, слава мене жде. Не так прям думаю, але якось приблизно. Типу, треба спробувати.
Запам'ятала назву студії, знайшла її через нет. Відрила у закромах записи своїх пісень, слухаю. Нє, думаю, неформат. Їм же формат потрібен для радіо. А потім по сайту студії полазила, а вони Младу записували. Ладно, думаю, живьом.
В журі призвала няню Олю. Оля знає, яка пісня "проканає" на радіо. Вона відбракувала дві пісні, а одну "пропустила" - ту, що попроще (на слова Свєти Богдан). Я і надіслала.
Приходить відповідь:
Доброго  дня!  Все  правильно.Все  клиенты  нашей  студии  звукозаписи
получают   бесплатную   ротацию  песни  на  радио.  Стоимость  записи:
аранжировка  -  600$  запись вокала 50$ в час, сведение-мастеринг-650$
Дополнительные  вопросы  по  телефону  или при встрече //телефон//
Владимир.


Госпаді, 25 людині стукнуло, а вона досі вірить у Казку чи там навіть Диво. А всьо дєньгі, дєньгі... І недобросовісна реклама :)

Недавно ще писала тут про те, що закривають Radio One, і єдиною альтернативою лишається Music Radio. Так от. В травні ми чуємо його востаннє.
Я хочу сказати, що вони якісь ідіоти. Зараз ніша ця - альтернативного радіо з якісною музикою - абсолютно порожня. І якби нам зайвих 10 тищ доларів, то ми би спробували її зайняти. І аби толкового рекламного менеджера, щоби пояснив рекламодавцям, що слухають такі "радіва" - дорослі люди середнього класу. І аби пояснити рекламодавцям, що статистика - це хуйня. Бо коли у нас ще не було машини і я проходила опитування з приводу того, яке радіо я слухаю, то у мене лідерами були... Шансон і Мелодія, яку постійно доводилося слухати у маршрутках.
Коротше... Сумно. І по-тупому. Через дупу. Як і все у нас. Тепер взагалі нема чого шукати на фм-частотах.
Якщо вам нема чим скрасити сьогоднішній вечір, то у арт-клюбі "Бурбон" (Вишгородська, 28/1) дає концерт геніальний, визначний, потужний український фанко-панкський гурт "Берег Бонанзи"! Щойно повернувшись із блискучого всесвітнього турне вони готові зіграти саме для вас!
Рекомендується для прослуховування тим, хто потребує підзарядки позитивної енергії і термінового відриву від реальності. 
(Дуже хароші хлопці, я б сама пішла, аби у клюбі не курили).
О 21
Ах да, ніколи не була фанаткою гурту "Тартак". Але завжди від них перлася. Мені дуже подобається, що тексти їхніх пісень дорослішають разом з ними, і, в одночас, не зникає якась дитинна відірваність. Дуже подобається щирість та відсутність лицемірства у соліста. Подобається щирість на сцені. Подобається віддача. Подобається ідея. На їхніх концертах отримуєш нейморвіний заряд. Послухавши їхні пісні, проникаєшся до глибини душі (не всі і не все, але буває, так!).
Перший концерт зі свого всеукраїнського туру в підтримку нового альбому "Тартаки" дали у клубі "Route 66". Була ідея зробити концерт для "обраних", але "обраних" набралося страшенна сила і проштовхнутися було нереально. Та і клуб - жахливіше не придумаєш, тонка кишка, у якій перед сценою поміститься від сили осіб 20. Між тим, звук був чудовим (хоча до кінця т.зв. залу починало звучати як з унітазу), дуже рідко коли у клубах настільки якісний звук. "Тартак" відсмалював надзвичайно, я не перестаю ними захоплюватися! Якщо порівняти з моїм попереднім концертом (незщасний "Сплін"), то тут, здавалося б, були ті самі умови: прокурений зал, ніц не видно на сцені і повністю новий матеріал (Тартаки співали 15 нових пісень в один прісєст). Але це ж дві величезні різниці! Сашко тримав зал, тримав весь зал попри все!
(Потім якась добра душа з красивими блакитними очима уступила мені своє місце на стільці, і я нарешті вмостила дупцю і побачила, що відбувається на сцені. Це було вчасно, адже слемери розходилися, і я уявила, як би закривала живіт від такого напору).
Новий альбом... типово тартаківський. Порівну серйозностей і підліткових бешкетувань, крапулічка вічної теми про невдале подружнє життя (ось надихає людину про таке писати, ну?), купа енергії та запалу. Мені сподобалося. Дуже. Ось реально вдалий концерт (хто там питав про те, які концерти мені подобалися?).
Потім, у другій частині, виконувалися старі хіти на замовлення (публіка писала побажання і скидала у відро). Тут уже навіть я погоцала у міру своїх можливостей. Але таки до кінця не добула, бо щось мені сльоганца поплохєло від спеки та духоти, і викликала чоловіка. а поки він приїхав, то мені знов стало харашо, але ж не відправляти його назад було?
Сподіваюся, все закінчилося файно і ще драйвовіше!
Аж плакати хотілося від якоїсь радісної і сумної ностальгії. Відчуття втраченого шмату життя.
Дякую, Тартаки!
Досі ваше Дитя ;).

Пам*ятаю, їхали ми з Європи (чи в?) і десь в районі Львова зловили радіо, на якому крутили Радіохед (чомусь саме це запам*яталося) та подібні кльові гурти. Оскільки позивні цього радіо були на англійській, а мовлення діджейського в ефірі не було, то ми вирішили, що це вже ловиться якась Польща, де радіо якісне. Уявити, що Radio One є українським ми просто не могли, адже у нас крутять шансон, блатняк, умца-умца і прочій прімітів.
Але Radio One це виявилося нашим радіо. І ми його слухали. І отримували купу задоволення від того, що там нема реклами і класна музика. А тепер на Телекритиці НОВИНА. Виявляється, замість нашого прекрасного "Radio One" буде "Радіо Алла". Ось так помер "неформат".
Прекрасне радіо Ренесанс переробили на якусь херню.
Джем ФМ спаскудився.
Реанімоване Радіо-Рокс уже нє то, що було раніше (ах, пам*ятаю, у 90ті слухала по ньому опівночі всякі книжки, які читали діджеї. Як це звучало: ніч, темрява і тихий голос читає в ефірі книжку), а якесь недолуге і рокопопсне.
Лишилося Music Radio (Mudic Rasio), яке задовбує своїм ізі лісенінгом, але, в принципі, покатіт  під вечірній настрій.
Жаль, жаль...


Я, блін, стала сраним музичним естетом. Як виявилося. А з*ясувала це сьогодні, бо я пішла собі на Сплінів, хоч ніколи їх не слухала, тільки ото акустичні "Чорновики" Васільєва. Прийшла у купу пляшок з-під пива, прокурений до густого стану зал. Прийшла ловити кайф. Але кайф не зловився, бо за останні роки приджазованої акустичної музички у поєднанні з народними пєснопєніями я якось перестала кайфувати від рок-концертів. Безперечно, аби я була прихильницею гурту або хоча б знала слова, то мене проперло б. А так... від музики кайфу не половиш, бо вона суха і дещо одноманітна. Розуміти мозком, що справа у словах, але не чути їх через особливості звуку - не в кайф. Відчувати енергетику виконавця? Яке там, я його і не бачила практично! Адже зал був "геніальним".. У нас були квитки у другій фан-зоні, не видно ніхрена, а екранів, на які б дублювали відео зі сцени, не було. Ото я топталася, потираючи поперек (розболівся, зараза!) і потерпаючи від тонусу, і мріяла про закінчення тортур. Через відключену у залі вентиляцію вчаділа від цигаркового диму, який просмердів одяг і волосся. І весь цей кайф за найдешевший квиток у "лише" 150 грн. А ще сьогодні згадувала купу концертів, на яких я була останні роки. Де музика була самодостатньою. І нехай я не бачила виконавця або не розуміла слів, але музика говорила сама за себе.
Ось така я доросла і вередлива тітка.
Одна хороша людина дала посилання на оце:

Це жесть! Просто проперлася від музики! На інфосторі введіть назву гурту в пошук і матимете два прекрасних альбомчики від Петри Маґоні!
Часто буває, що зачепить мене якась музика у френд-стрічці. Качаю альбом - в цілому не впирає. Але ця краса... вона просто рве на шматки. ВСЯ!


Maraca

Jul. 14th, 2008 10:36 am
Тим, хто був на Шешорах. Може хтось таки купив диск чехів "Maraca"? І може його вивісити в неті? Натомість можу вивісити грузинів :)

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 23rd, 2017 05:37 am
Powered by Dreamwidth Studios