Я вже давно зрозуміла, що з мене не вийде нічого путнього: ні дослідника, ні письменника, ні співака. Але є у мене один дуже важливий скіл: я умію організовувати проекти. Були часи, коли мені навіть за це платили))

Суть в тому, що я вигадую якусь ідею, а потім знаходжу людей, які цю ідею втілюють. При чому ці люди дуже щирі у своєму прагненні втілити проект. Мені здається, я могла б гори здвигати, аби мати важілі у вигляді, наприклад, фінансування проекту. Але з цим, звісно, загвоздки..  Коротше, у мене координаторський талант)

Отже, мій черговий проект, четвертий за рахунком ІСТОРИЧНИЙ проект, присвячено прививанню дітям любові до української історії. Ідея в тому, аби показати дітям, що наша історія була цікава, яскрава і самобутня. Аби історичну книжечку було цікаво брати до рук, аби після прочитання виникало бажання дізнатися більше про епоху, аби була гордість за те, що ЦЕ - частина НАШОЇ історії.

Цільова аудиторія - діти у селах. Я планую безкоштовно надсилати книжечки у сільські бібліотеки. Початково хотілося роздаровуват книжки безпосередньо дітям, але фінансово я це не тягну ніяк. Наклад у 1000 примірників - це дуже, дуже мало. Чому діти у селах?

1. бо їм відчайдушно бракує якісної дитячої літератури. 2. бо діти у селах не отримують гідної освіти. Наприклад, у мене в селі історію читав чи то учитель біології, чи то фізрук; 3. бо сільські бібліотеки дуже-дуже давно не оновлювалися. 4.Бо з села приходить дуже багато людей, і щиро хочеться, аби вони були патріотами. 

Перша книжка, яку ми підготували - про ранніх слов'ян. І отут я окремо хочу похвастатися реконструкцією вигляду слов'ян за джерелами, яку здійснив Сергій Шаменков. Бо до того зображення антів мене не задовільняли аж ніяк. А на цих малюнках розташування кожної деталі звірене із джерелом.

Отже, ось деякі картинки:

Read more... )


 

Наступна наша книжечка - про ВКЛ.

Підтримати мій проект дуже просто - варто лиш переказати гроші на карту ПБ

5168755304065374 Солоненко Володимир Васильович (це не лівий дядя, це мій чоловік)

 

Друзі, я зараз майже весь час тусуюся у Фейсбуку. Раптом хто не знав, але мене найняли організатором фестивалю у Центр дослідження і відродження Волині. І от потроху робимо цей фест. Фестиваль буде милим і душевним, без шароварщини, з любов'ю до історії. Раптом маєте час і натхнення - приїздіть. Також шукаємо потенційних учасників.
Ми у Фейсбучіку.
Ми у Вконтактіку (правда, щойно створила)
І наш сайт.

А ось такий флаєр (тут дві сторони) намалював Ілля Стронґовський, мене взагалі впирає уся візуалка, яку він робить. Тож хвастаюся)

flyer_front7 flyer_back
У тому році "Битва націй", яка проходила у Варшаві, була дуже і дуже гарячою. Я думала, я там посивію. Якісь нереальні звірства, шестопери, які летять у глядачів і ламають їм ребра, відбиті копчики, поламані руки-ноги. У цьому році "Битва націй" проходила у Ег-Морті, Франція. І, вочевидь, була дана вказівка зверху: "Людей не ламати". І людей, на щастя, не ламали.

І це був єдиний позитивний зсув у "Битві Націй".

sm_1669

Організація
Якщо порівнювати Польщу і Францію, то це день і ніч. У Польщі було цікаво. Цікава алея майстрів, танці, пісні, жива музика. Сівши на автобус, можна було гайнути у центр Варшави і трохи відпочити від фестивального життя.
У Франції був лише файтинг, трохи ярмарки (яка на 80% складалася з тих же поляків) і все. Музиканти наче теж мали виступати, але їх не підзвучили навіть, і вони грали для пустих трибун.
Read more... )

sm_1641

Збірна

Хлопці молодці. Мене вражає, як вони знаходять час і натхнення на таку справу. Та і з патріотичними настроями цього року трохи краще. Принаймні, наші не вийшли під радянськими прапорами на бойовище, як це зробили росіяни і білоруси. Кричали "Слава Україні!" - "Слава!" (до "героям слава" ще не доросли), активно вболівали на трибунах і навіть раз я чула політичну розмову) і від кількох людей - українську мову. А ще хлопці думали, що треба співати якихось пісень. Ах-ха-ха... Серце гріє.

Не знаю. Суперечливі враження про фестиваль. Дивно мені це все.
Кармічні круги, відповідь на запит у Всесвіт, збіг обставин... Не знаю, що це. Але понад рік тому мій чоловік поставив мені гурт Стари Ольса і заходився розповідати про Велике князівство литовське. Ніколи раніше я ним не цікавилася. Тут же виникла ідея поїхати на фестиваль "Битва націй", захотілося зробити костюм... Гори перелопаченої літератури, пошиття, вникнення в тему. Мене найбільше зачіпало, що в уявленні дуже багатьох 14-16 ст - це така темна смуга, випалена монголами земля, перекотиполе катається по Києву... Коли я казала "шляхта", на мене дивилися, як на дурну. Яка шляхта в Україні, мовляв, де там! Але тоді прийшли книжки Наталі Яковенко, Бориса Черкаса, якісь збірники. І ось сталося диво. Я координую проект «Литовська доба в українській історії: 1320 – 1569 роки», цикл недільних лекцій за символічну плату в 10 грн. І кожного лектора я підбирала з любов'ю, бо це люди, чиїми книжками я зачитувалася і захоплювалася... Ці лекції - наче підготовка до фестивалю "Волинське віче", який я теж координую, і який буде про місто часів ВКЛ на Волині. Така собі реконструкція міста.
І ось... перша лекція!

ZALIZNYAK!

Це ще не про ВКЛ, але ж треба якось підготувати слухача!
Наступною буде лекція Бориса Черкаса "Історія українського війська за Литовської доби", 19 травня, 15:00.
Далі буде лекція Лариси Виногродської про "Оборонні споруди Історичної Волині часів ВКЛ" (дата уточнюється)
Далі буде лекція Катерини Липи "Генеза архітектурного стилю за доби Великого князівства Литовського" (дата уточнюється. в якусь із субот травня, не в неділю)
Володимир Собчук прочитає загальну лекцію по періоду, але навряд чи в Києві.
Інші учасники уточнюються.
І Всесвіте, прошу тебе, нехай Наталя Миколаївна згодиться! Це буде просто...просто найкращий подарунок мені!
    Завдяки Фейсбуку і "Рукотворам" вдалося мені познайомитися з одним чоловіком на ім'я Володимир, який взявся реалізовувати незвичний, але дуже хороший проект. Три роки назад цей чоловік вирішив почати відтворювати мистецтво ткання. Разом зі своїми друзями він почав шукати тих людей, які ще пам'ятали, як ткати оці всі чудові речі, які ми бачимо в музеях: плахти, літники, запаски, крайки, рушники та килими. Здавалося б, нарешті знайшлися ентузіасти, і всім тим, хто вболіває за майбутнє одного з найдревніших ремесел можна зітхнути з полегшенням. Але не все так просто...

sm_0927
"Зібрний" верстат: основа старовинна, "начинка" іноземна, і аж новозеландські човники

     По-перше з'ясувалося, що традиційні осередки ткацтва "вже не ті". Ткалі та ткачі вже не можуть створювати такий складний рисунок, яким він був ще сто років назад. Традиція складного ткання була втрачена. По-друге, навіть ті, що щось могли, не хотіли ділитися знанням. Це мені взагалі важко зрозуміти, відверто кажучи. Невже немає гордощів за свою майстерність і бажання її поширити, відродити, вдихнути життя? Тим паче є люди, які можуть і хочуть цим займатися! Інколи такі ткачі загилювали неабияку ціну за свій майстер-клас, але в результаті нічого не показували...

sm_0936
Розмаїття карйок
  Read more... )
Photobucket
Певно, ця пані мотала голову так само довго, як і я :)

Photobucket
21 на 21 - стіна зі штатівців

Read more... )

Photobucket
Photobucket
Саша Василінич (принаймні, я розчула його прізвище так, може щось наплутала) дарує нам рідкісні моменти радості від того, що він перемагає росіянина. Пізніше цей росіянин відіб'є яйця поляку і отримає червону карточку.

Photobucket
Учасники "п'ятірки 1" і "п'ятірки 3" у зоні відпочинку для бійців - єдиному прохолодному місці на полігоні - чекають на свій перший вихід.

Photobucket

Read more... )

Photobucket

До речі) Шила я собі костюм довго-довго. У результаті повністю у нього вбралася аж один раз. Натомість ходила так:

Read more... )
Росіяни калічать бійців. Організатори, спонсори, судді теж росіяни. По суті, апелювати у цьому свавіллі нема до кого. Росіяни свідомо виводять зі строю бійців, вичисляють найсильніших, або просто кінчають хто попаде під руку. Б'ють у незахищені місця. Цілеспрямовано в шию, копчик, у гомілку.Ви навіть не уявляєте, яка сила удару. Тобто сталевою алебардою сьогодні у бою пробили шолом НАСКРІЗЬ! Сьогодні у масовій валці уже дійшло до краю, після того, як росіянин, поваливши українця, відкрив йому забрало і сталевою рукавицею (!!!) почав бити в обличчя. Українця забрали на швидкій до лікарні зашивати обличчя. Зламані пальці, ноги... Наші бійці взагалі нічого не отримують за участь. По суті, на них тупо заробляють. Ви собі уявити не можете, НАСКІЛЬКИ жорстокі сутички. І тут стає питання: опускатися до рівня росіян чи діяти в межах спорту?
Наші нині пишуть листа, викладають вимоги. Вони розуміють, що завтра можуть покалічити будь-кого. Хочуть федерацію, у якій будуть представлені  рівною мірою усі країни (на цьому фесті 17 країн). Хочуть безпечну війну, аби це був спорт, а не каліцтво. хочуть суддів від різних країн, а не лише від Росії. Хочуть дискваліфікації особливо злосних росіян. Збираються зараз обходити інших капітанів збірних.
Друзі, це справді страшно. На це страшно дивитися. На ці вирвані кадики, розбиті голови... Це просто БІЙНЯ.

А ще сьогодні у масовій війні у когось відлетів набалдашник від булави. Невідомо, як його допустили до бою незакріпленим. Я сиділа на огорожі, піді мною на землі - польський боєць зі зламаною ногою (росіянином, звісно ж). Набалдашник пролетів зі свистом і вдарив хлопця в незахищені груди. Ми побігли за швидкою. Зламані ребра.
Про сумку "буду краток". Нема жодних даних про побутування якихось сумок на цих землях, як і нема гравюр чи ще чогось. Тому, аби було в чому носити мобільний, я тупо шила за європейським кроєм 15 ст.
Матеріали:
Сумочка ткана (лицьове ткацтво), висить на скрученій шерстяній мотузці, стягується шкіряним шнуром із коралями та дерев'яними намистинами на кінцях. Китиці оздоблені типу як "литими пластинами" (купленими у Монпасьє, чо).


Модель дерла звідси:


Read more... )
Так, лишилося ще описати панчохи, обмотки, взуття, верх... Підзадовбалася я)

Намітка. «На Середній Наддніпрянщині намітки робили з найтонших сортів саморобного лляного полотна (серпанку)» [Ніколаєва, 42]. Спосіб повивання голови довгими шматками тканини відомий від часів Русі і до початку XX ст. Раніше було відомо багато видів замотування голови, але до наших часів дійшло тільки два з етнографічного Полісся. Волосся фіксувалося за допомогою льняної кибабки та браного чепця. Такий тип чепця (сплетений з чарунками – «сіточкою») можна побачити на італійському головному уборі (спасибі Лесі Ткачук за наводку!):

Ймовірно, він потрапив до нас саме звідти. Носіння кибабки і чепця неможливо прослідкувати по гравюрі, але жінки мусили чимось фіксувати волосся, аби воно не сипалося з-під намітки. Оскільки намітка (за Русі - пової) по способу носіння прийшла до нас незмінно, то, ймовірно, незмінним є весь комплекс головного убору, включаючи способи фіксування волосся.

Намітка зроблена з тонкого льону, довжиною 4 метри, шириною – 45 см, вишите «чоло».

Read more... )Прикраси.


Read more... )
  1. Грушевський М. Життє економічне, культурне, національне 14-17 віків. Том 6//Історія України-Руси. – К. 1993.
  2.           Зоценко В., Попельницька О., Наперсний хрест-релікварій, зібрання Національного музею історії України -
  3. Кутасов С. Нательная христианская пластика 10-15 веков.
  4. Любченко В. Львівська скульптура 16-17 століть. – К. 1981.

Сорочка. Певно, обґрунтовувати наявність «нижньої» сорочки сенсу немає. Традиція її носіння була настільки сильна, що навіть у XX ст, коли на заміну багатошаровому народному одягу прийшов одяг фабричний, жінки спершу носили по два плаття одночасно (!), бо вони звикли до наявності натільної сорочки під лицьовим шаром одягу [Маєрчик]. Сорочка пошита із домотканого льону, тунікоподібний крій. Цей крій наводить К.Стамеров (вар. 1):


Ніколаєва згадує різноманітний крій жіночих сорочок у XV ст., зокрема – тунікоподібний [Ніколаєва, 38 ].

Вишивка на сорочці виконана шовковими нитками технікою «низинка».

Вишивка оздоблює низ виробу, краї рукавів та горловину. Ці місця оздоблювалися ще з часів первісних культур. Як показало дослідження традиційних мисливських племен Аляски, кінці одягу вважалися найбільш вразливими для «злих духів» з тої причини, що саме через ці місця могло попасти холодне повітря і спричинити хворобу. Аж до етнографічних часів одяг розглядали невід’ємно від тіла, по суті, тіло формували одягом [Маєрчик], одяг був ознакою тіла і оберегом, тому прикрашати «вразливі» частини, де закінчувався одяг, було важливо впродовж усієї історії східних слов’ян.  Уже «танцюючий воїн» з Мартинівського скарбу зображений у вишиванці, із прикрашеною «душею» (вишивка на грудях). Вишивкою оздоблювався одяг за часів Русі. Як вказує Т.Ніколаєва з посиланням на П.Богатирьова («Вопросы теории народного искусства»), руські багато прикрашені опріччя та ожерелки у XIII-XV ст еволюціонували, зокрема, у вишивку, яка розповсюдилася і на одяг непривілейованих станів. А.Скиба, науковий співробітник відділу слов’ян Інституту Археології, вважає саме вишитий одяг характерною ознакою, яка відрізняла східних слов’ян від західного світу за часів середньовіччя.

Read more... )
  1. Безпалько В. Упоминание тканей в письменных памятниках староукраинского языка XIV-XV вв: http://www.kitabhona.org.ua/forums/viewtopic.php?f=10&t=108
  2. Грушевський М. Життє економічне, культурне, національне 14-17 віків. Том 6//Історія України-Руси. – К. 1993.
  3. Любченко В. Львівська скульптура 16-17 століть. – К. 1981.
  4. Моран де, Анри, История декоративно-прикладного искусства. – М., 1982.  
  5. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. – К., 1996.
  6. Стамеров К. Нариси з історії костюмів. – К., 1978

Реконструювати костюм шляхтянки 15 ст. «за гравюрою» не так вже й просто, з огляду на те, що наразі просто немає тієї гравюри, де б були зображені жіночі світські персонажі часів Великого Князівства Литовського, та ще й такі, яких би можна було віднести до Київського воєводства. По суті, єдиним жіночим зображенням, яке прямо відноситься до Київського воєводства, є міська печатка Овруча (місто входило до складу Київської землі) 15 ст. По суті, я збирала костюм персонажа по крупинці, поставивши задачу створити ймовірний образ заміжньої жінки, представниці дрібної шляхти. Нижче опишу поетапно всі свої міркування.

Київське воєводство і культурні впливи.

Наразі в загальній свідомості досі побутує думка, буцімто після приходу на територію Русі монголів тут утворилась пустка, вакуум, а населення колишніх ключових князівств, окрім Галицько-Волинського, втекло на територію Росії. Проте, згідно з Н.Яковенко, Київська земля була досить таки заможною станом на XV ст, ба навіть переживала певний культурний розквіт [Яковенко 2008, 2009].

Інше питання: під якими культурними впливами перебувала Київщина? Ще з первісних часів (і цей поділ зберігся донині!) стає очевидно, що територія сучасної України перебувала під впливом трьох різних історично-культурних центрів. Згідно із Л.Залізняком, Північно-західний регіон теперішньої України перебував у контактах з Південною Балтією, Південно-Західний – із Балканами, а Південний Схід тяжів до азійського світу кочовиків [Залізняк 1999]. Обраний мною регіон майже завжди тяжів до Європи. Ці контакти були сталими починаючи від неандертальських стоянок Полісся. У IV і III тисячолітті до н.е. це були культури лійчастого посуду і кулястих амфор – ті культури, на основі яких постали культури шнурової кераміки, а з них, пізніше, викристалізувалися кельти, германці, балти і слов’яни.  У II тис. до н.е. Південного Полісся та Волині сягнула тшинецько-комарівська культура, генетично пов’язана із давньоєвропейськими культурами Центральної Європи. Приклади можна продовжувати, але зрештою ми прийдемо до нашого середньовіччя, коли Південно-Західна Україна розвивалася під впливом Балтії, зокрема – Литви і Польщі. Як бачимо, культурні зв’язки є сталими через всю історію і аж до XVII сторіччя, коли Петром І та наступниками вони були зруйновані і Україну долучили до Російської Імперії. До того ж часу Україна входила до Європейського культурного простору і переживала аналогічні із європейською цивілізацією еволюційні процеси.

Проте у плані культурних впливів доленосним виявилося прийняття християнства, а потім обрання його греко-православної гілки. Таким чином, згідно із Л.Залізняком, територія, про яку йдеться мова, була відмежована від латино-католицького європейського заходу в першу чергу за мовною ознакою, яка вплинула напряму на зв’язок східного слов’янства із усією античною культурою – по суті, античний спадок лишився «у користуванні» Західної Європи. Це спричинило культурне відставання наших земель. Але XV ст видається мені цікавим саме як переломний момент у цьому відставанні. Відомо, що з XVI-XVII ст  Україна починає наздоганяти західну Європу. На її землі приходить спочатку ренесанс, потім бароко… Так, із запізненням. Так, своєрідне, зі своїм обличчям. Але приходить.

XV ст – це час перших ластівок того «наздоганяння». Якщо проаналізувати ситуацію, яка склалася у середовищі русинської шляхти на території Київської землі, бачимо цікаву картину. Наприкінці XV ст завершується процес закріплення за дрібними боярами-шляхтою правa належати до верстви «благородних». [Яковенко 2008]. Ми бачимо надзвичайне шляхтянське різноманіття – від геть зубожілої і до дуже заможної. Яковенко також говорить про те, що навіть на території Київського князівства серед знаті зустрічаються представники як православного, так і католицького віросповідання. У плані культурному, якщо стисло переказати, серед правлячої верхівки відбуваються постійні перетасовки православних і католиків, із набуттям «популярності» саме останніх (під впливом Польщі). Проте до питань віри ставилися здебільшого спокійно, тож непоодинокі випадки «змішаних» шлюбів, у яких дітей хрестили чи за тим, чи за тим обрядом, залежно від статі або/і домовленості [Яковенко 2002].


Read more... )(далі буду писати про кожен елемент оркемо..)
Ну от якщо повірити реконструкторам з Тоже Форума, то виходить, що в 15 ст на Русі баби носили панчохи (шоси). Ну але якщо вірити етнографічним джерелам 19 ст, то жінки під низ нічого не одягали, окрім - у сильні морози - обмоток. Жіночий костюм дуже мало піддається змінам, на відміну від чоловічого, який, завдяки мілітарізованості чоловічого населення, піддається впливам "ворожих" віянь. У жіночому костюмі збереглося із середньовіччя майже все: сорочка, намітка, пояс, всілякі там поньови, навіть свитки, якщо глянути на викрійку однорядки, були практично однакові за кроєм (лише пізніше прийшли юпки-керсетки, але й вони не витіснили свиту). Тоді КУДИ ділися панчохи з жіночого костюму??? Були-були і загули? Не вірю. Нє, ну я пошила собі ці панчохи... Нічо так, сіренькі, красиво виглядають, наче з фрески зійшла. Але питання все одно відкрите. Куди вони ділися?

(до речі.. Панчішки вийшли такі, що намертво сидять по нозі, це ж оці кривенькі ручки міряли і великодушно зменшили собі розмір п'ятки і підйом ноги...Хоч в порнусі стилізованій знімайся!)
У мені прокинулися гени. Я гладжу виткані Марічкою обмотки і виткані невідомо ким рушники, утю-тю... Я виявляю, що куплена ще у 18 років на секонді  "нелюбима" сорочка вишита ляхівкою. Я маньячу над привезеною з бірми сумкою, яка має точно такі самі візерунки, як ткана у 15 ст європейська дамська сумочка... І сумка з Бірми теж ткана, хехехе. Я знаходжу весільні рушники і думаю, на що їх можна пустити. Я вже просто не знаю, що ще порізати, покромсати і перешити. Я просто не можу дочекатися, коли прийде вишиванка зі Львова аби розпустити її машинні шви і зшити вручну аби нарешті одягнути костюм повністю. Мені десь треба натуральна шкіра для взуття, і я його шитиму сама. І десь треба тонка шерсть для шкарпеток. Торкання до тканин викликає у мене екстаз - так, я кінестетик і візуал одночасно!
Не дивно. У мене мама, тато, тітка і дід - художники по текстилю! Художники по текстилю!!!! Значить, це таки мало колись у мені заговорити?!

УПД. Значна спідницю із тонкої шерсті (пошию шкарпетки!), до якої пришитий...парам-пам!.. офігезний низ із якоїсь поліської вишиванки, давні візерунки, мережка, древні шви! Я ж така була дурна у свої 18ть, я знаходила скарби і шила з них речі, а тепер ці скарби можна відпорювати і допасовувати до інших речей)) ха)
Я уже скрізь показала, ще й тут покажу.
Отже, вишила я таке.

Ляхівська мережка, і шото типу низинки (?). Це буде "чоло" на "намітку" для костюма 15 ст. Думаю під низ підкласти шматочок червоного льону. Це зробить дірочки червоними, а не кольору мого лоба, та і додасть жорсткості, бо льон дуже тонкий, як марля (типу як вельон цілилася зробити, але воно зовсім...вельон))
Самі пової будуть 5 метрів довжиною, ширина - 45 см.
Спосіб зав'язування - як поліська намітка, тіки легка тканина буде такими пишними бантами)) Ну що взяти, шляхта, їй же до свиней не треба було ходити, то можна і "хвостами" помотляти!
Випала з життя, реально. У пошті терзають, робота стала. Настя шиє.
Купила італійського шовку з тим малюкном дамаск. Ну шовку там 40% натурального, решта штучний, але це аж ніяк не врятувало його від шаленої дороговизни. Так ще й торочиться, падлюка, доведеться на підкладку саджати.
    Сьогодні ми з мамою проявили дива інженерної (чи якої там) думки. Ми за принципом "строго на глаз", керуючись одною гравюрою і одною знахідкою європейською того періоду, сконструювали викрійку. Це було, типу: "Так, Настя, я піду курну, бо я нічого не соображаю, мені треба продумати ретельно, як причепити рукав строго на глаз". Мама, звісно, пробувала керуватися древніми записами з курсів крою і шиття, але фрази, типу, "відміряєте довжину Л2Л5 перпиндикулярно до квадрату катету гіпотенузи" її вводили у ступор. Мене теж. Викрійка виглядала як стадіон після заїзду конькобєжцев. Але і це їй не допомогло. Ми уграли простирадло, аби пошити модель плаття (бо тканина на плаття коштувала 190 грн/метр, хехе), потім по моделі повідчекрижували пройми і горловини, там забрали, там додали, перемалювали викрійку... Потім у нас було ще два варіанти рукава, теж змодельовані "строго на глаз", один мій, один мамин. Ми їх вирізали обидва і пришили по різні боки "виробу". Переміг мій!
Отже, я з 10.00 до 1.00 кроїла-шила. Це мій рекорд. Тепер саме час сісти за роботу))
Окрім того, що плаття вийшло глухе, з надто малою горловиною (а перероблювати впадло, бо вже руцями там зшито..), на Нята воно справило враження. Він якось не очікував від нас, людей абсолютно далеких від шиття, такої роботи. Щоб на око, та ще й щоб сиділо!
Ще пару повних днів - і я його пошию. А потім прийде з Львова вишиванка, ще намучу прикраси якісь і пояс... І зроблю намітку... і покажу!
Тепер треба знайти, яким був тоді верхній одяг. Це, звісно, велике питання.. Мда.
    Можна я порефлексую? Хоч тут і нема реконструкторів, але є патріоти))
    Я казала, що взялася реконструювати костюм 15 ст. Спершу думала про якусь міщанку, потім, начитавшись про українську шляхту у Яковенко, подумала, що можна й дрібну шляхтянку (на не-дрібну у мене нема грошей). Я хотіла реконструювати саме Україну-Русь, і саме Середню Наддніпрянщину, бо, як виявилося, ніхто цим не займається. Всі наші реконструктори реконструюють або Русь (Новгород зазвичай, хе), або Козаччину. Ну ясно, там матеріалів хоч греблю гати. Але проміжної ланки нема. В школі нас вчили, що після монгольської навали у нас тут була глухомаль і пустеля. Але це неправда. Принаймні, татарин Менглі-Герей, за підмоги Москви, у 1482 році (кінець 15 ст) розгромив Київ і приніс до себе у Крима дуже багату здобич. Потім весь кінець 15 ст нищили ці землі, грабували і гнали ясир. Тобто саме 15 ст було цілком собі людним і не таким вже бідним. Але інформації про світську моду нема (мається на увазі у такому доступі, аби такі, як я, могли легко знайти). Ну нема. Ні якихось тобі гравюр, ні археологічних знахідок. Археологи, які займаються цим періодом, нічим не можуть допомогти. Мала консультацію із людиною, яка пише дисертацію по костюмах цього періоду, але вона теж каже, що в архівних матеріалах глухо. Але це маячня. Не може бути зовсім "глухо".
    Друга річ, яка мене злить, так це те, що наші землі "автоматом" відносять до Московії, тобто до їхнього культурного поля. Якщо взяти статті по костюму цього періоду, то ви знайдете малюночки дам у кокошніках і сарахванах. Але ми, друзі, були Європейцями. Ми були у Європейському культурному полі, у європейському дискурсі. При чому тут Московія?
    Ніколаєнко, яка писала про костюми цього періоду, використовує для 15-17 ст малюночки, які я думала взяти за основу. І що виявилося? А виявилося, що це малюнки Т.Калинського 2-ої половини 18 ст! Чому вони у досілдниці потрапили у 15-17 - невідомо.
    У Львові я знайшла гравюру, яка зображує роботу у кравецькому цеху. Це гравюра з Кодекса Бальтазара Бегема, намальована у Кракові і така, що зображує тогочасний побут. Датується гравюра 1502 роком. Тобто по часу і тереторіально близько. Однак людина, яка мене консультувала, сказала, що це не можна застосовувати до української моди, бо це типова Італія. Та і Вікіпедія каже, що взагалі невідомо, звідки Бегем це все перемалював. Дивно, що працюючи у Кракові і зображуючи його побут, Бегем не малював би місцеву моду. Але Вікіпедія невблаганна: Historians of culture and art have shown that these illustrations sometimes reflect their iconographical traditions rather than actually depicting contemporary life with accuracy. Тобто може актуально, а може і ні. Дивний дядя, коротше.
    Але у всіх цих розмовах з людьми мені здалося, що нашу моду дуже різко відмежовують від Європейської. Типу ну не могло бути у нас так, як у них. Скоріше вже кокошнік...
І тут сталося диво)) Я знайшла дереворит, датований кінцем 15 ст, 1488 роком. Там намальовано, як татари забирають ясир. І є зображення жінок. Якщо подивитися і порівняти з європейським одягом, то дуже навіть ми були в темі. Подивіться на довжину плаття, складки, рукави. На голові у жінок - намітка, правда, я не бачу довгих хвостів повоїв, але можливо хвости тілімпалися за урочистих подій. Тобто плахта-фартушок-крайка, за які ратує Ніколаєнко, напевне, були десь у селян. Але ось зображені прості ... припустимо, міщани, бо сумніваюся, що селяни могли дозволити собі таку довжину плаття... та і фортеця ондечки видніється... і ці міщани цілком собі у контексті європейської моди!

    Аби ще знати, чи можна використовувати текстильні пояси замість шкіряних... Весь статок пана був на його поясі, як зауважив вчора Нято, і можна припустити, що моя дрібна шляхтянка дозволила собі відріз італійської матерії з малюнком типу дамаск... Цілком, італійські тканини постачалися сюди, навіть за умов, що постійні набіги зі степу зруйнували традиційні торгівельні шляхи..
    Але я не про те. А про те, що мене дивує відсутність уваги до такого цікавого і тривалого періоду на нашій території. Наче його хтось викреслив. Всі реконструюють іспанію, італію, англію, німеччину... А ми в прольоті. Шкода.
 
Вчора у Львові отримала замовлення від Марічки Тіменик - виткані обмотки, саржеве плетіння.
А сьогодні купила тканину, правда, з льону, сторічної давності, теж саржеве плетіння, давнє-давнє.
А ще надибала дві вишиванки не хрестиком, Чернігівщина. Носити їх не вийде, виріжу і використаю вишивку. Кольори на 15 ст не підходять (чорно-червоні візерунки є пізнішим надбанням), а ось самі шви дуже навіть.

Отже, мала телефонну "консультацію" стосовно костюму заможної міщанки 15 ст. Скиба підтвердив слова тих, з ким я вже говорила: цей період дуже темний для археології, тому реконструювати костюм важко. Тим паче міщанки! Якби це було просте населення чи шляхта, то було б простіше.
Але мене ж складнощі якраз надихають!
Отже, що я винесла з розмови:
- орієнтуватися на костюми ВКЛ є сенс, бо не ВКЛ впливало на русинські костюми, а скоріше часто навпаки;
- привозні тканини, як і за часів Русі, були, але ймовірно стали менш поширеними, оскільки  традиційні торгівельні зв'язки були порушено;
- русинська мода ймовірно відрізнялася від європейською наявністю вишивок на сорочках, оскільки там вишивка практично зникає у не-пам'ятаю-якому сторіччі. У нас це були найчастіше геометричні малюнки. Власне, те, що я й так здогадалася: відкидаємо квєткі і брокарівщину і маємо старий отой пласт. ГВК реконструювати легше, каже він. Я й сама знаю, навіть пару прикладів вишивок надибала, але ми не шукаємо легких шляхів і лупаємо сю Наддніпрянщину.
- у Скарбниці ніфіга нема по 15 ст. Тому буду дивитися у бік Новгорода у плані прикрас, фібул, гудзиків та іже с нім.
Ще Андрій пообіцяв влаштувати "консультацію" із Виногородською, це чарівна жінка! Каже. що вона чи не єдина з археологів, яка не займається лише одним певним типом речей, а копає глибше і ширше. Чекаю.

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios