Якось у с. Антоніна ми записали пісню. Дуже сумну. Про молоду матір, яка у відчаї від того, що лишилася сама і на руках у неї дві дитини...

Ой у лузі, на калині,
Колисала дівчинонька
Дві дитини
Колисала, ще й плакала
- До чого ж я моя мамцю
Догуляла?
Доходила, догуляла,
Що вже моя рута-м'ята ізів'яла?
Ізів'яла, ще й посохла,
Десь я в тебе, моя мамцю,
Не доросла.
Сестро ж моя, сестро рідна,
Поколиши мої дітки,
Бо я бідна.
- Ой рада б я колихати,
Не дозволять колихати
Батько й мати.
- Сестро моя, Бог з тобою,
Заберу я дрібні дітки із собою.
Єдно втоплю, друге кину,
А сама ж я, молоденька, не загину!

Сьогодні на репетиції Настя враз згадує, що записала влітку на Сумщині (попередня була з Черкащини) у с. Баба першу частину пісні! І ця пісня закінчується тим, чим починається після з с.Антоніна...). І мелодія та сама! Таким чином пазл складається, і що ж ми маємо?Read more... )


Ну, власне, пишатися нема чим. Лишилося сподіватися, що ви почуєте хоча б вдвічі менше лаж, ніж чую їх я:) Ну десь з третього куплету ми трохи "втягуємося" у Валеру)) Зіспівування на сцені, що тут сказати.
Але від саме цієї пісні я, до речі, співала і плакала перші разів двадцять.
Ну, але ось щоб було ясно, як воно має звучати, то я колись вивішувала цю пісню в оригіналі. Це те, про що я кажу. Що нам, скільки б ми не тренувалися, срать і срать і срать... Нам, людям без коріння.
Ну що, Різдво уже на носі, а ми ні в одном глазу! Отже))
Якщо любите і можете співати - запрошую усіх на щонедільні здибанки, де ми будемо вчити колядки і щедрівки до зимових свят! Із собою брати себе + зошит + щось смачненьке (ковбасу?).

Здибанки-співанки відбуваються у четвер на таємній штаб-квартирі "Цінькоторечок" (Межигірська, 21 - 18.00 - в-во "Смолоскип"), а також у неділю у мене вдома на Харківському шосе, 56 - на 16.00. На недільні зустрічі можна брати дітей!

Не проспіть! Цього року - ще більше нових кльових пісень!



Наша група Вконтакті
Чи можна десь в Києві ось просто дорослій тьоті прийти і повчитися джазовому вокалу? Ну ось просто...без вступів кудись, без якихось складних відборів.
Ну ось ЯК вони так співають?!



Я з часів занять народним співом взагалі перевчилася співати "нормально". А це для мене нереальна якась висота. Як можна ТАК володіти голосом?
"Мета цього курсу – дати зрозуміти слухачеві, наскільки унікальною та важливою була традиція української колискової, наразі вже практично втрачена. Українська колискова, фольклорно тісно споріднена із магічною традицією, не лише виступала потужним оберегом, а й навчала дитину розуміти світ навколо, розрізняти, що є добро та зло. Вам розкажуть, звідки походять колискові, якими вони бувають, як використовувалися у вихованні дитини. Також ви дізнаєтеся, у що вірили та чого боялися наші предки. І, безперечно, навчитеся співати колискових".
Отже, у цю суботу я буду співати і бавитися у "Кругозорі". Окрім колискових, ми вивчимо кілька забавлянок, а також ігор для трішки старших діток. Запрошую всіх охочих долучитися до тригодинного ніжноспівання :)
Отже, у цю суботу, 20 лютого, з 14 до 17 години
Адреса: вул. Межигірська, 56

Курс на КРУГОЗОРІ


Read more... )
Щось зголошувалися хлопці, зголошувалися на вертеп... Прийшов час репетицію робити - нікого нема. Тільки Ростик, спасибі його, за всіх. А у нас же не дівчата - а казка. Тож маєте шанс. Лишилося дуже мало часу для вертепу...
Поїхала я на співанки, коротше. Жду-чекаю!
Сьогодні розподіл ролей нарешті. Сумісними зусиллями Меллон і мене сценарій було написано.
Впишiть iм'я
<input ... >


Запрошую вас долучитися до "нового сезону" нашого творчого гурту! Оскільки наш принцип у абсолютній відкритості до людей, незалежно від наявності слуху і голосу, то долучитися може кожен. Наша мета - вивчення забутих народних звичаїв та обрядів і, безперечно, ПІСНІ! З нами ви вивчите стільки пісень, що вам і не снилося;)

Отже, у четвер, о 18 годині, ми збираємося у "Смолоскипі" на Межигірській, 21!
Найближчим часом, окрім вивчення т.зв. "звичайних" пісень, ми будемо готувати новорічні вистави-забави-пісні! Ставитимемо вертеп, шитимемо костюми, творитимемо. Якщо хтось хоче просто вчити пісні зимового циклу і не заморочуватися - завжди будь ласка!

Чекаю :)

Ми вконтактє:
http://vkontakte.ru/club8262943

"Новачкам щастить. Дурням щастить. А отже нам має пощастити двічі!" - так думала я напередодні своєї першої в житті фольклорної експедиції. І чоловікової першої в житті фольклорної експедиції. І тільки кума Саша вже втратила експедиційну незайманість, випадково спостерігаючи вилазку-експромт "Володара" після Трипільського кола. Щоправда, це теж досвідом не назвеш. Але - їхати треба. Бо ми вже майже рік як сотрясаємо стіни "Смолоскипа" своїми пєснопєніями, але ж досі перебиваїмося матеріалом, зібраним кимось, а не нами! І коли нас кличуть десь поспівати, то одразу виникають проблеми. Пісні, здавалося б, народні. Але цю ми здерли у "Отави", цю - у "Божичів", а цю у "Древа". Лишаються тільки пісні з дисків, на які записані безпосередньо бабусі. Але таких пісень не так вже й багато. Та й на голоси різні бабусі не завжди співають. Отже єдине рішення у цій ситуації -поїхати збирати самим. Ось ми і зібралися.
Спершу ми кликали Валеру з "Полікарпа" з собою, бо страшно ж їхати таким неучам самим! Він спитав: "А куди ви їдете?" А ми й не знали, куди. Бо всі нормальні фольклористи знають, де і що вони хочуть збирати. А команда з журналіста, культуролога та програміста такого знати не могла. І тому нам було байдуже куди їхати.
Власне, село Зюбриху Черкаської області ми вибрали учора десь о 10-ій вечора. Вибирали, як і годиться творчим людям, науковим методом тика. Я просто почала задумливо гортати карту Черкаської області і натикнулася на прекрасну назву "Зюбриха". Чому Черкаська область? Та просто тому, що там багато різних археологічних культур, а отже, за моїм щирим переконанням, неляканого фольклору там теж має бути багацько. Воно ж завжди так: якщо вже багата область - то багата. Окрім того, Зюбриха причаїлася над ставками трохи пооддаль від траси, а отже Традиція там мусить аж витати.
Однак доки Нято шукав Зюбриху за навігатором, ми знайшли друге прекрасне село, яке добряче похитнуло позиції Зюбрихи. Уявіть собі: ЗЮЗЮКИ! Ну гріх же не поїхати у Зюзюки? Але Зюзюки знаходяться далі (Сумщина), а часу було не так вже й багато. Та й книжка "Міста та села Черкащини" обіцяла нам у Зюбрисі скіфські кургани, трипілля і городища 17 ст.
Отже, місце обрано. Тепер - техніка. Професійна звукова карта, яку ми мали позичити у Нятового знайомого, саме на суботу йому була потрібна для запису. Лишилася тільки моя власна, побутова. Коли десь о 23 годині Нято зібрався напічкувати ноут програмним забезпеченням - він з сумним видохом зламався і відмовився більше вмикатися. Виникла проблемка. Експедиція була на межі зриву! Нято нехотя дістав свій робочий ноутбук ("Ти ж розумієш, що не можна їздити у експедицію з робочою машиною!") і з ненавистю глянув на Вісту. На Вісту необхідна нам програма ставитися не хотіла. У куми Саші, якій ми подзвонили на початку першої ночі, ноут виявився теж з Вістою. Але Нято, пожертвувавши ніччю, таки зміг знайти програмуліну для звукозапису, яка таки поставилася на цю прекрасну оперативку...
Виїхавши, ми з'ясували, що я забула не лише блокнот і ручку вдома, а й опитувальники, якими користуються тру-фольклористи. Вночі Валера провів мені майстер-клас, в якому сказав, які підручники почитати (читала вночі, так!) і які опитувальники взяти. Але ми ж дУрні... Тепер доводилося сподіватися тільки на свій журналістський хист в плані чесання язиком і вигадування питань!
Їхали, сповнені надій і сподівань. Однак коли ми побачили Зюбриху воочію, то вона нас дещо розчарувала. Надто вже цивільний і заможний вигляд мало село. Ніяких тобі скрючених образних бабусів і дідусів на лавках під тином, ніяких тобі мазанок і лелек на стовпах. Навіть фотографувати нічого! Ми зовсім скисли, але все ж розпитали куди і як іти. Нас направили до Ольги Терентіївни, яка "знає багацько старих пісень". А Ольга Терентіївна.... виявилася скарбом. Співала з задоволенням, а потім послала за своїми "дівками", які зібралися купкою і завеееели. Ох. В кінці-то у нас голова розпухла до стану дзбану, але на початку ми плакали від тих пісень і від тої краси. Але головне - ВІД ЕМОЦІЙ! Я ніколи не чула ще, аби ТАК пропускали крізь себе пісні... Витирали хусточкою очі... А колядки-щедрівки? Жінка співає, ллються сльози... не витримує, крізь сльози: "Ви уявляєте? Господь Христос мав таку силу, що царі перед ним на коліна стали!!". А коли у колядках сходила зірка, яка возвіщала Різдво, жінка починала сяяти - наче на її обличчя сходило сонце! Я ніколи такого не бачила, ніколи! Хоча чула тих пісень... ой багацько! А ми? Про що ми думаємо, коли співаємо? Як би не сфальшивити, як би красивше заспівати... та ми не відчуваємо того, про що пісня! Господи, скільки всього треба навчитися у тих людей! Доки вони ще живі...
Ой. Та довго розповідати всі ці враження. Це був неймовірний емоційний заряд, батарейка зараз просто по зав'язку!
потім ми ще посиділи за столом, випили горілочки (вірніше, Сашуня віддувалася за мене та Нята), а бабусі розспівалися: то застільні заспівають, то "білоруські" (російські - тільки на суржику). Нагодували нас салом та рибою, пообіцяли потренуватися до нашого приїзду за два тижні, побажали купу хорошого та відправили у Київ. А ми, коли вони нам жалілися, що ціле літо не було дощу, пообіцяли їм дощ. Тож нічого дивного, що виїздили ми під страшенну зливу - наче небеса розкрилися!



Дуже хочу сказати окреме ВЕЛИЧЕЕЕЕЗНЕ спасибі Меллон [personal profile] v_dorozi , яка люб'язно погодилася нейтралізувати посидіти з Ярославом, аби розв'язати нам руки, і відгоцала з ним 10 годин без перерви на сон.
І ще дякую Северинові, що він - золоте дитя! - 5 годин сидів і ані гу-гу. Тільки раз агукнув, та й то в ноту попав:)



Мами, тата, а також усі небайдужі!
О 18.00
30 липня, у четвер, за адресою Межигірська, 21 (в-во "Смолоскип", Контрактова площа) відбудеться зустріч з нагоди вивчення та співання КОЛИСКОВИХ!

Беріть себе, діток, записники і ручки - і давайте співати! Світ української колискової надзвичайно різноманітний і не обмежується "Котиком сіреньким"!

Будь ласка, якщо хтось планує йти - відмітьтеся в коментах або зателефонуйте мені (80669134477). Дуже не хотілося б даремно їздити з дитиною за півміста:)
А також лишайте свої координати, аби, в разі ЧП, можна було всіх обдзвонити.

Вчора, майже до світанку видраюючи квартиру на честь приїзду нятиної мами, ми стали свідками тривалого концерту під вікнами. Якісь "понаїхавші" (кажу це, до речі, без негативного забарвлення), явно з одного регіону, горлали годинами пісні. П*яними голосами. У формі "хто в ліс, хто по дрова". Ми навіть до них звикли, почали їм підспівувати! 
І ось згадалися застілля з мого дитинства. Коли всі дорослі ЗАВЖДИ співали. Чому ж тоді зараз ті самі дорослі - мої тато, мама, тітки, баби - не співають? Чому просто дудлять спиртне мовчки? Чому зараз серед молоді втрачена оця культура застільних пєснопєній?
Подумалося, що треба буде після купальського циклу, який вчимо зараз, зробити цикл застільних пісень. Себто береться всяка народна "попса", оті всі нелюбимі "шароварні" пісні, і вчаться співати зладжено, на голоси. А? Чому б ні? Їх всі знають. Просто не вміють співати разом.
А щодо отієї галасливої компанії. Дивна річ! Поки співали всякі пісні естрадні, то співали жахливо. Але було дві чи три пісні, явно їхні місцеві, з того регіону, з якого вони приїхали. І ось коли вони починали їх співати, ставалося щось неймовірне. Вони починали співати стройно і... по голосах! Так, п*яненькі голоси, але чітко просліджувалося багатоголосся без фальшу! Таки те коріння і спогади пробиваються. Але...
Сподіваюся, до наступного року ми до них не повернемося:)
Хоча всі бурчали, що всьо плоха було у виступі, а як на мене - то весело:) Принаймні, момент, який запам*ятався - щасливі лиця людей, незнайомих людей, які бавилися у старезні ігри, реготали, бігали і відривалися.
Дуже шкода, що зі знайомих не було нікого, тільки нашу няню Олю випадково перестріли.
Ми, звісно, ламєри, але ж які щасливі! І які дурні (бо знову і знову робимо ті самі помилки. Цього разу на годину спізнилися ми зі Снейком, тому не вдалося розспіватися, бо чомусь народу без нас не розспівується ну ніяк)!
Ух, я досі на емоціях, дуже рада, що ми вибралися в те Пирогово співати, це було правильно, це був досвід.
Традиційно я була хворою і зірвала голос конкретно на другій пісні (ну хоч раз я не захворювала перед виступом? Я такого не пам*ятаю). Нято традиційно почав фальшивити у самий відповідальний момент. Найкраще співалося на розспівці з чаєм (то був магічний чай?) з чебрецю. Женчичком-бренчичком була дівчинка. Печені жайворонки були божественні! Добрі люди нянчили Ярослава. Вражав київський народ, який не знає елементарних ігор, як от "А ми просо сіяли". Було багато сонця і гарна погода!
 (698x211, 118Kb)

про репетиції та платний майстер-клас )

((ЦІНЬКОТОРЕЧКИ БУДУТЬ ТУТ!))

20 квітня творча група «Місяцелік» проводить гуляння в Музеї архітектури та побуту «Пирогово».

Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки) — старовинні слов'янські обрядові пісні, пов'язані з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай.

За давнім повір'ям вважалося, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів, діти та дівчата, співаючи пісень, носили по селу випечених з тіста «жайворонків».

Свято почнеться о 12-ій закликанням весни та ходою від входу на територію Музею і до Співочого Поля, де працюватиме ярмарок народних майстрів з майстер-класами, а також молодіжна і дитяча галявини та галявина для малюків. На Співочому полі можна буде не лише відпочити, послухати концерт чи купити сувеніри, а й приєднатися до народних танців, ігор та забав.

У програмі свята на Вас чекають:

традиції та обряди із закликання та зустрічі весни від гурту «Володар» та творчої групи «Цінькоторечки»

народні танці, ігри та забави від центру традиційної культури «Святограй»

жива українська музика та майстер-класи з танців від гурту «Буття»

традиційне печиво «жайворонки» та чай на травах

святковий ярмарок та майстер-класи з народних ремесел (лялька-мотанка, писанкарство)

Приходьте та приєднуйтеся і нехай у Ваших серцях розквітне Весна!

Учасники: гурт "Буття", гурт "Володар", творча група "Цінькоторечки", центр традиційної культури "Святограй", народні майстри

Наша своєрідна шкільна фізручка, коли ми були малими, любила розповідати про необхідність сучасні людині... прокричатися. Щиро, на всю горлянку. І ось ми в молодшій школі бігали по майданчику, трусили усім тілом як скажені і волали як різані, дихаючи повними грудьми. Не забуду це відчуття катарсису і цю насолоду від крику.
І ось... схожі відчуття. На репетиціях від Валери з "Полікарпу" - кричиш. Аж голова крутиться. Тіло розслаблене, ноги рівно стоять на землі. А ти волаєш пісні. А потім весь світ відступає, вся напруженість, проблеми, злість - все йде лісом. І приходить оте дитяче відчуття вивільнення кожного закутку душі.
Які ж ми всі зажаті, насправді...
 Сьогодні мала розмову з однією дівчиною, яка запропонувала нам (тим, хто брав участь у проекті з веснянками) взяти участь у своєрідному етно-ярмарку, який мусить відбутися орієнтовно у Пирогово орієнтовно у перший понеділок по Великодню. Нам треба буде там співати, водити хороводи та бавитися із дітками і молоддю. В зв*язку з цим у наступний четвер, 26 березня, репетиція БУДЕ! До нас прийде людина із гурту "Буття" і покаже ще більше всяких цікавих і хороших забавок. Думаю, це страшенно цікаво.
Тож запрошую тих, хто був з нами, до участі - відшліфувати отримані знання, так би мовити, аби потім втілити їх на практиці із людьми, а не лише із дощем)) Тим же, хто з нами не був, але хоче долучитися, гадаю, теж буде цікаво повчити пісень і танців.

Наша група Вконтактє:
http://vkontakte.ru/club8262943
Воістину, сьогодні була ідеальна погода для проганяння Зими! Безперечно, нам аж такого шику не треба було, і ми могли б перенести свято на тиждень. Але ж вконтактє обіцяло аж 86 охочих долучитися до свята, тож підвести їх ми просто не могли. Ну як так? Хтось прийде - а нас нема...
З самого ранку, окрім паскудної погоди (особисто мене лякало, як я тягатиму дитину з 12.30 і до 18 у мокрий сніг і вітрюган), мене "порадувала" смска від людини, яка була з нами від початку, і... чомусь ніяк не змогла прийти. Оскільки з наших лав вибуло по ходу кілька бійців (без всякого попередження про те, що вони брати участь не будуть... це виглядало, що люди не можуть прийти на репетицію, але скінчилося просто тим, що вони зникли десь), то нас лишалося зовсім мало. Восьмеро. Восьмеро людей для хороводів, ігор і пісень на свіжому повітрі, коли ми не навчені співати голосно - це кепсько. Але що зробиш.
Здивувало те, хто саме прийшов до нас на подивитися. Це були Захарченки з двома малими дітьми і Меллон зі зламаною ногою (яка дуже кумедно намагалася танцювати!). Решта з 86ти учасників холодної погоди побоялися.
...Збиралися ми аж півтори години, відведені на репетицію. Тому репетиції у нас не було. Коли останні доповзли до місця збору, ми кинулися прикрашати Весну-Настю, вирізати палки під пташок і обмотувати усе стрічками. Мокрий сніг ліпив у пику, стрічки злипалися і безнадійно повисали. Ми намагалися розспіватися, але, як виявилося, так і не змогли.
Потім вийшли на Узвіз, витягли з машини нашу Зиму. Якийсь крутелик призупинив авто і спитав "почьом?". Цікаво, він що, хотів її з нашої машини перепхати собі у лєксус чи ауді оцю понад двометрову байду? З якої сиплеться солома та очерет? Оригінал, оригінал... може, треба було продати? ;)
Потім пішли ми до Андріївської церкви. Співаючи. І тут полізли прикрощі, до якихі ми, тренуючись у теплому "Смолоскипі", не були готові. По-перше, виявляється, співати на ходу важко. По-друге, через сильний вітер ми не чули одне одного! Отже, нєстройною толпою, плелися ми і співали... Нам улюлюкали вслід "матрьошечнікі", і від цього примітиву ставало сумно.
На місці почали хороводи, з подивом відмітивши, що подих перехоплює, ноги підкошуються, а слова від цього всього діла з голови вилітають. Якийсь дядько, котрий продавав під церквою диски, навмисне зробив музику голосно, аби нас "виселити", бо ми, бачте, продаж йому збиваємо. Але ми не зважали! Потанцювали Кривого танця, Шума, Ой дід-Ладо, кілька хороводів і навіть Женчечка-бренчичка завдяки Маркові Захарченку! Він, попри втому, ліз собі і ліз по руках, мовчки! Аж доки я не спитала, чи втомився. І він зізнався, що так. Бідна дитина, хоч би сказав. А то терпів мовчки!
Але дядько з музикою дістав і ми вирішили піти вниз по Узвозу. Нято з Ярославом поспішили назад перевезти машину, бо у них закінчувався парковочний талон. Таким чином ми втратили сильний нижній голос... А я якось взагалі кукурікала, бо за добу до того захворіла, а на холоді та на нерозспіване горло взагалі прийшов мені каюк. Дівчата рятували як могли. Любиш співчутливо поцікавився, скільки ж ми ото тренувалися, що так співаємо (хрєново). Ну, власне, напередодні у ПРИМІЩЕННІ все виходило опупенно, ми перлися самі від себе і від красоти неземної співу нашого, але до екстримальних погодних умов та вулиці виявилися неготові.
Захи кудись зникли, а ми пішли в Пузату хату грітися, прилаштувавши Зиму на першому поверсі... Вирішили, що опудало у лахмітті висотою в понад 2 метри ніхто не вкраде.
Поки пили чай, то якось зібралися з духом, пообіцяли собі слухати одне одного. І пішли на Труханів. Співаючи. І, власне, якось ПХ стала переломним моментом, бо справді все стало краще. І пісні легше йшли, і настрій покращився. На Трухановому вийшли на берег якогось каналу і спалили Зиму під пісні. Зима горіла дуже гарно. Ярчик, який звик до неї за тиждень (вона ж бо стояла у кімнаті!), коли побачив, що Зима упала і зламалася під тиском вогню, почав дуже гірко плакати. І оплакував її, аж доки вона не догоріла. А ми співали, пили чай і грілися. Дуже мокрі. І дуже змерзлі. Але, сподіваюся, кожен відчув, що день прожитий недаремно.
Величезне дякую усім, хто брав у цьому участь! Ми молодці! Ми вивчили за неповних два місяці ДВАДЦЯТЬ нових для себе пісень, а також багато ігор та хороводів. Нехай масового свята не вийшло, нехай це був мєждусобойчік, але ці зустрічі були недаремними і... ВЕСНА ТЕПЕР ПРИЙДЕ!
А ще окремий респектище Ярославу. Цей прекрасний хлопець, маючи 1 рік і 5 місяців, попри мокрий сніг та дощ, попри холод та крижаний вітер у пику, витримав надворі з 13 до 18 години і не пікав та не комизився!!! Він плакав лише раз - коли палили Зиму. Він молодчинка! Це ми, тьотки і дядьки, ходили і скаржилися на погоду. А він просто отримував задоволення від прогулянки ;)
На жаль, оскільки була учасником дійства, то фоток маю мало. Жодної фотки з хороводів... Лише як ми вбирали Весну, а потім вже як палили Зиму. Сподіваюся, нам підкинуть ще фотографій))

Так. Це романтична Влада [livejournal.com profile] my_shedow .
 (700x618, 351Kb)

фоти-фоти-фоти )
Друзі!
Завтра - ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ з циклу веснянок! Перед нами неухильно майорить 14 березня з усіма його пташечками, стрічечками, коржиками і опудалом зими.
Хто був із нами всього кілька разів - не пропустіть нагоду останній раз закріпити матеріал!
Отже, завтра, в четвер, о 19.00 у приміщенні музейної кімнати видавництва "Смолоскип"!
Хоч ми спершу і думали створити опудало два в одному: зиму і Черновецького (аби потім урочисто його спалити), але на практиці Зима вийшла такою бабою і з таким бюстищем, що не переплутаєш! Хоча Нято запропонував наректи її Кільчицькою...
Хто не приїхав у Ірпінь робити Зиму - втратили багато. Не поїли млинців із прекрасним медом та сметаною, не подуріли у лісі під пісні-танці (сякі-такі) і, звісно ж, не насолодилися дійством створення Зимищі з очерету. А створення було з елементами порнографії і дуже навіть розврату, хтось навіть виказав ідею розмістити відповідні фотографії на порносайт...
Потім ще окремий був цирк, як ми впихали величезну штуковину у машину... І окремим соло номером виступила я, коли намагалася проштовхнути її крізь вузькі коридори хрущовки. Але глядачем був лише кіт, бо Ннято чистив машину від цурпалків та очерету.
Отже, 14 березня, у суботу, ми будемо її палити. Хода почнеться з Андріївського в районі 36-38го номера о 14 годині (там такий майданчик перед Андріївською церквою), ми підемо внииииииз, періодично будемо спинятися у різних цікавих місцях, аж доки Подолом не дійдемо до пішохідного мосту, а звідтам - на Труханів. І аж там ми ЇЇ спалимо, Зиму ось цю! І після того буде весна)))
Тож долучайтеся до розваги, до давніх-давніх молодіжних гулянок. Гарний настрій буде - це точно!

 (453x700, 191Kb)
ах, какая женщіна...
 (700x582, 219Kb)
"хі-хі-хі або шум не заплітається..." (Ярослав на це все дивився з виглядом: "І еті люді запрєщают мнє ковиряться в носу???")
+ ще одна )
Давайте покличемо весну як годиться! З піснями, хороводами, проводами зими та запросинами тепла і сонечка!

Розшукуються люди, яким цікаво буде спробувати реконтруювати традиційні заклички весни. З кожного по знанню - вийде радісна зустріч!

Кожен четвер у "Смолоскипі", що на Межигірській, 21, будемо збиратися і співати-танцювати. Приходьте!

19.00

Незаплановано, щоправда. Але то таке. Роботи просто купа, матеріалу непочатий край. Хочеться зробити щось.... ТАКЕ. Якесь театралізоване дійство, присвячене закликанню весни. Зав*язане на піснях, іграх, танцях. Щось таке УХ!
В зв*язку з цим розшукуються люди. Люди, які б склали КОМАНДУ. Які б підійшли відповідально до справи, які були б готові до тяжкої роботи і засвоєння купи нового матеріалу. Ідеї цієї вистави на повітрі крутяться в голові, але хотілося б розробити задумку разом. Планую розівчити багато пісень, потім покликати когось, хто знається на танцях-хороводах. Ще ж аби якогось дядьку типу Єфремова, аби провів майстер-клас з автентичного співу, хай за гроші.
Коротше, хто готовий приєднатися до такого собі творчого гурту - велкам!
Лишилося дуже мало часу до першого "циклу" open-air, тому робота буде в режимі нон-стоп. На 19, в Смолоскипі..

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 08:41 am
Powered by Dreamwidth Studios