«Любовь есть закон»  - з’явилися написи по Києву. А що таке любов? Чи існує вона взагалі, а чи є лиш витвором трубадурів 12 ст, вшитим нам у підкірок поняттям «куртуазної любові», вигаданим у провансальській Франції за середньовіччя? Принаймні, саме такої думки притримується Дені де Ружмон у його «Любові і західній культурі». Ця книжка прийшла до мене фінальним акордом до майже річних роздумів про любов.

Що таке любов? Однозанчної відповіді не буде ніколи, бо немає точного визначення любові і кожен трактує її так, як йому заманеться. Тож говорячи зараз про кохання, я буду виходити з власного досвіду і того спектру почуттів, які я відчувала або можу собі уявити.

Коли закохуєшся, то тіло наповнюється купою почуттів. Екзальтований стан, екстаз, дуже сильне емоційне розхитування від крайньої точки щастя і до крайньої точки муки та розпачу. Нам хочеться бути з людиною, говорити з нею, чути її, мати з нею фізичний контакт. Ми захоплюємося людиною. Важко одразу сказати, чим саме. Скоріш за все, сукупнім образом коханого чи коханої. Рідко хто закохується у розум чи почуття гумору. Ні, нам подобається у людині все. І от тут десь лежить межа між дружбою і стосунками. Адже якщо ми захоплюємося людиною, перебуваємо з нею, навіть торкаємося її – це називається дружбою. Або, якщо вже аж надто захоплюємося, то це є стосунки між учителем та учнем. І ось тут з’являється дуже цікава і пісдтупна річ, яка відмежовує дружбу від любовних стосунків. А саме: нам враз хочеться володіти людиною. Щоб ця людина виділяла нас з-поміж натовпу і належала саме нам.
Чи допускає дружба виділяння з-поміж натовпу? – Так. Гарні друзі одне для одного завжди є особливими і мають сильні ніжні почуття прив’язаності. Чи допускає дружба володіння? Ні. Отже, саме володіння відділяє дружбу від любовних стосунків.

Але тут я вбачаю брак логіки. Все починалося із того, що нам подобалася людина, її особистість та індивідуальність. Вона стала такою у певному середовищі, за певних умов. А тут ми хочемо цю людину з умов витягнути, закрити під скляним ковпаком і сказати: «МОЄ». Я розглядаю крайні форми власництва, де людину обмежують у спілкуванні з друзями (особливо протилежної статі) або у занятті улюбленими справами (наприклад, жінка вважає, що чоловікові не треба більше ходити на тренування чи там страйкбол, бо «дєлом займісь»!). Таким чином людину, яку ми полюбили у її багатогранності і з усіма страйкболами та друганами, ми починаємо змінювати під себе. Тут я мушу зробити невеликий відступ і означити, чим є справжня любов. Для мене (ну і Фромма, що вже) істинною любов’ю є любов матері до дитини. Це абсолютне прийняття і всепрощення, в ідеалі – повага до людини, якою б вона не була. В ідеалі – відсутність ревнощів і осуду. Ми говоримо про нормальні вияви материнської любові, без збочень, які дуже часті, на жаль.

Так от, повертаємося до стосунків, до яких примішалося власництво. Перший варіант таких стосунків, характерний більше чоловікам, це варіант «людина-річ». «ти моя, я розпоряджаюся тобою як хочу». «З чого це я маю тебе комусь давати? Ти моя!». Другий варіант, більш притаманний жінкам: «Ти мені зручний». Ти заробляєш гроші і годуєш мене і моїх дітей. Завдяки тобі я маю статусні речі. Або: ти готуєш мені їсти і прибираєш у хаті, і я можу про це не турбуватися. Така собі взаємовигода.
Але стривайте, чи є тут любов? Є взаємовигода і є поводження як з річчю (якою можна пишатися, можна показувати, але навряд чи ви дасте улюблену річ у користування). Як казав один хлопчина: щоб перевірити, чи дійсно жінка любить, дайте їй повну фінансову незалежність. Чи багато після цього жінок лишиться зі своїми чоловіками? Ой, небагато.
Отже, є річ. Річ неживу легше дати у користування комусь,бо річ не має свідомості і волі. І хоч як ви любите свою машину, та все ж можете дати другові покататися і машина зрештою повернеться до вас. А жінку ви навряд чи дасте. Бо жінка має волю і розум, і їй інший може сподобатися більше.  І вона може обрати не повертатися назад. Отже, ревнощі здебільшого виходять із глибокої невпевненості в собі, страху, що твій партнер не повернеться назад, коли знайде щось краще. І щоб не повадно було, ревнивці одразу намагаються задушити волю парнера (психологічними маніпуляціями та насильством), аби максимально  наблизити його до, власне, «речі». Раніше це все мало зміст. Вірність у шлюбі зберігалася задля збереження статків у межах однієї родини, задля чистоти крові. А право крові тоді важило багато. У дофеодальні часи не було поняття «шлюбної вірності», бо воно не мало сенсу. Зараз це поняття теж сенс втратило. Тим паче, з винайденням контрацептивів. Але ми вперто говоримо про необхідність вірності у стосунках. Значить, питання суто у відчутті "володіння" партнером.
І яким же це все боком, цікаво, відноситься до того, з чого ми починали? Тобто до захоплення об’єктом, іншим індивідуумом у всій його унікальності? А ніяким. Та форма стосунків, яку ми маємо на даний момент, коханням не є.

А що ж таке кохання?
Як на мене, то найближчою до кохання є дружба. Дружба не терпить використання одне одного, як і не терпить привласнення. Коли ви дружите із об’єктом протилежної статі, то ви не ревнуєте його до інших і до сексу з іншими. Між тим, ви лишаєтеся одне для одного особливими, і ваші стосунки сповнені глибокої ніжності та любові. Ви приймаєте друга у повноті його проявів, захоплень і життя. У вас часто є спільні інтереси і спільні пригоди. Якщо ваш друг сходить з праведної стежинки, ви щиро переймаєтеся і намагаєтесь допомогти. Дружба прекрасна і виявляє все те, що мусить містити кохання.
У дружбі ви закохуєтеся у внутрішню красу людини, і вам не важлива зовнішня краса. Ви захоплюєтеся силою особистості, розумом, харизмою чи ніжністю і турботливістю. Ви дивитеся здаля чи зблизька, але ви ніколи не скажете «моє!» і не почнете вказувати другові, як йому чи їй жити. Саме тому дружні стосунки значно міцніші за любовні: ніхто нікого не ламає. А якщо ваші погляди не сходяться, то ви просто кожен ідете своєю дорогою.
А тепер до цього додайте секс і статевий потяг. Якщо у вас колись був дружній секс або потяг до друга, то ви зрозумієте,про що я. Дружній секс легкий, і навіть якщо щось не клеїться, і навіть якщо партнер підстьобує вас, то ви не ображаєтеся, бо не боїтеся, що друг вибере іншого друга через таку дрібничку, як «щось пішло не так». Ви не боїтеся бути собою, бо друг приймає вас на 100%. І навіть якщо ви просто маєте статевий потяг, але не втілюєте його, це все одно не забирає легкості спілкування.
Секс між друзями є ще однією формою близькості. У сексі людина відкривається найбільше, а у сексі з другом ви переходите на новий рівень близькості і спілкування: на рівень любові.
Тому я за дружній секс і за дружбу між чоловіками і жінками як за найвищу форму прояву спілкування. Те, що вона існує – безсумнівно.

А вступаючи у "традиційні" стосунки, пам'ятайте, кого ви починали любити. І любіть таким, як є. Метеликом можна милуватися, не прищеплюючи голками до картонки (перефразовуючи фльор)
(три роки назад писала дуже відверту статтю, яка так і не вийшла друком. Тож вивішу її тут, аби не пропадати добру)

 Мені 27 (уже майже 30:(... ), я приваблива і я мандрую по світу сама автостопом. «Тобі не страшно?» - це те питання, яке мені задають найчастіше. Друге питання таке: «Ти не боїшся, що тебе зґвалтують?»
Незалежно від того, боюся я чи ні, але про примусовий або не примусовий секс я вимушена думати щоразу, як полишаю домівку із великим наплічником за спиною. Чоловіки кожної країни немов вкриті серпанком певних стереотипів стосовно їхніх сексуальних вподобань, тож найкращий спосіб дізнатися правду – це сміливо ступити під цей вуалик. Звісно, мене самої на весь світ не вистачить (та і сімейне положення не дозволить), і тому за допомогою я звернулася у закриту Інтернет-спільноту «Дівчата», де близько чотирьох десятків панянок поділилися своїм досвідом міжнаціонального інтим-спілкування.



Своя сорочка ближча до тіла
Найсумніше – це мандрувати у нас. Вважається, що наші чоловіки дуже галантні, не заражені вірусом гендерної рівності, а тому саме тут жінкам рай. Насправді ж частенько східнослов’янські мужчини сприймають жінку за таку собі дурненьку еротичну цяцьку. Певне, кожна з вас стикалася із рукою, покладеною на коліно у поїзді. А якщо ви їздите автостопом, то ця рука розташується на вашому коліні у третині випадків! Наші чоловіки дуже легко у розмові переходять на питання заміжжя, сексу, радо обговорюють свої еротичні пригоди, з цікавістю випитуватимуть про ваші, розкажуть про коханок і запитають про коханців. Після таких поїздок складається враження, що сила слова занурила вас у найпотаємніші складочки чужої брудної білизни.
У Кавказьких країнах, де з гендерною рівністю куди більш невтішна ситуація, жінкам все ж мандрувати легше. У деяких віддалених від курортів районах Грузії вважається непристойним сидіти перед жінкою у одній майці. Теми сексу так само табуйовані – звісно, мається на увазі справжня Грузія, а не та, що поблизу Батумі! Крім того, грузини та осетини дуже поважають жінку-матір. Одного разу доля і зимова прохолода занесла мене в одну кімнату із двома молодими осетинами. І хоч я була із дворічним синочком, однак зізнаюся – було страшно. Проте вони сприймали мене як Матір, огорнули увагою мене і дитину, нагодували, напоїли, вклали спати… Ми проїхали з ними загалом близько тисячі кілометрів, і жодного разу розмова не збочувала на інтим. Те саме й з іншими кавказцями-попутниками. Гіперопіка – так. Пошлість – ні.
Хоча, звісно, не все так просто із тими кавказцями. Від своїх жінок вони очікують цнотливості до шлюбу. А від іноземних сподіваються на «гультяйність». Моя однокласниця, небайдужа до грузинів, нарікала на те, що тамтешні кавалери дуже раді з нею розважитися, але взяти у дружини готові тільки місцеву дівчину, яка не така «розпусна». Це підтверджує і опитана з Інтернет-спільноти: «Один кавказець був, але це не найприємніший мій спогад. Справа у тому, що у них «мулька»: якщо жінка дає - це повія і проститутка, а порядна жінка буде берегти незайманість до заміжжя, хоч до 40, хоч до 60, хоч до смерті. Він все пиляв мене моєю «легкодоступністю», мовляв, ти така гарна, заміж би йшла, так ніхто не візьме». Мусульманам-дагестанцям не дозволено заговорити до молодих незаміжніх дівчат, а дівчата до весілля лишаються незайманими і не можуть взагалі ніяк виявляти прихильність до хлопців. Між тим, молода дагестанка Расіда розповіла, що у них в містечку у всіх поголовно є коханки або коханці і про це всі знають. Але якщо застукають «на гарячому» – то вб’ють. І це не метафора.
Read more... )
Хтось може знову закинути мені сексизм та мізоандрію, але, як на мене, я лиш описую об'єктивну реальність.
В Україні практично нема "ринку" чоловіків 35+. Я маю на увазі таких, аби ці чоловіки були привабливими фізично і "духовно".
Я давно помітила, що якщо мені подобається чоловік, то він має до 28 років. Тобто завжди молодший за мене. Останнім часом мене приваблювали взагалі "малолітки" по 24-25 років. Вони вродливі, розумні. Але за рівнем зрілості лишаються дітьми. Тобто з ними можна почесати язиками, але виходити на рівень стосунків уже не можна. Ну тобто можна, але травмонебезпечно для психіки, коли тобі 29-30 (Уляна, привіт! ;)). Це не погано, це просто так є: до 26 років здебільшого чоловіки ще не відкрили якоїсь мудрості життєвої. У всіх індивідуально, звісно. Знала я чоловіків 28 років, в усьому чудових, але з дитячою моделлю поведінки в певних моментах, дотичних до стосунків.
З чоловіками після 35 років відбуваються дивні метаморфози. Приблизно такі:
968983_523707480998307_236931592_n
Вони розпливаються, лисіють. Хоча могли б у 42 роки виглядати так:
Read more... )
У Фейсбуці Ірина іГНАТЕНКО виклала прекрасне:
Зерніть увагу, що для скотоложців покарання куди слабше, ніж для тих, хто пальця в піську дружині засунув.

А это великие грехи
Содомский грех — 3 года.
Мужеложество — 3 года.
Ручной блуд в свою или в чужую [жену] — 3 года.
Многие есть, которые со своими женами нелепство сотворя-
ют в задний проход, или обычаем злым, или в [под]питии. — От
года [епитимья].
А иные на себя жен вспущают, понуждая их, — 7 лет.
А иные, от них навыкшие таковому нелепству, других
научают и сами сотворяют — 7 лет сухо есть.
С жениными [родственниками кто] близок, и с тещами, и с
мачехами — 2 года.
С братанами, с невестками и со своими сестрами от одного
отца или матери — 2 года.
А иные с присными своими [родственниками] беззаконье
сотворяют в рот — 5 лет.
Кто соромные уды дает лобызати женам своим и сами
лобызают соромные уды жен своих — 2 года сухо [есть].
Которые со скотом, и со свиньями, и со псы, и со пта[ха]ми
[блудят] — лето едино сухо есть.
С черницами блуд творящие — 2 года сухо есть.
Со схимницами — 5 лет.
Со вдовами, и с замужними женщинами, и с девицами —
5 лет.
Детей губящие и потворы делающие [для этого] — 5 лет <...>.
Братосмешение — 3 года поста.
Скверны семенной вкусивши или жена, ложе съевшая и
течения кровяного своего вкусившая, и иных [грехов] без числа
много — 1 год.
Если поп, служив, а с женой будет в ту ночь — 40 дней.
Если поп моется, то в тот день да не служит****. И в воду
не вступать, служив <...>.
Если поп будет с женою в субботу вечер [ом] — 40 дней.
По требнику XIV в., б-ка Чудова монастыря. № 5. Л. 72об. — 78об.
Публ. по: Алмазов. С. 274 — 277

masturbation-device_290x290
Я дуже довго думаю над тим, щоб написати псто про заборону на секс, але мозок в купку не збирається. Певно, це у препаратів, які я приймаю, така гальмівна дія. Тому вибачте, якщо далі текст видасться сумбурним. Я справді не знаю, про що писати!
Взагалі я давно цікавлюся темою витіснення сексуальності (кому що болить, то й про те і говорить, саме так). Здавалося б, після всіх жахів в історії говорити про те, що у нас в країні секс табуйований, було б несправедливо. Але бурхлива реакція на відео з дискотеки, де "николаевские подростки совокупляются" змушує замислитися. В першу чергу над тим, чому нам неприємний статевий акт, зокрема, його спостереження? Здається, спостереження над тим, як якась людина пісяє, не викликає у нас таких бурхливих емоцій.  Але ж пісяння чи какання - це справа куди менш приємна, ніж секс. В сенсі спостереження. ТОбто якби миколаївські підлітки сіли/стали у куточку і попісяли - це не викликало б такого обурення пекельного і звинувачення у падінні моральних устоїв і т.д. А от секс викликав. Тому давайте подумаємо: ЧОМУ?
Я особисто не можу відповісти на це запитання. Мені здається, табуйованість сексу настільки глибоко у нашій сівдомості і у всій нашій культурі, що вписана у наш генетичний код. "Це справа інтимна" - ага, ну пісяння теж справа інтимна. Я все одно не розумію, чому це ужас-ужас. Хоча сама, певно, смутилася б, аби побачила поруч себе злягання. Але розібратися, що саме мене смутило б, я не можу, на жаль.
ВІльгельм Райх, за походженням галичанин, дуже багато писав про це. Я взагалі вражена, як я досі упускала його з виду. ЦЕ ж кладєзь! Сподвижник сексульної революції та жосткий противник традиційного моногамного шлюбу.
До речі, моногамний шлюб - це яскравий приклад сучасних сексуальних комплексів і заборон. Здавалося б: при нашому рівні засобів контрацепції і при такій-сякій незалежності жінки впроваджувати методи, які б гарантували те, що народжені в сім'ї діти не привнесені звідкись уже мали б відживати. Але ні. З точки зору суспільної моралі те, що один з партнерів хоче отримувати сексуальне задоволення деінде, за умови неотримання в рамках шлюбу - це ужас-ужас!
А чому, питається? Якщо відкинути реальні причини (гарантування того, що нема привнесення чужої крові у сім'ю), що поганого в тому, що індивід, маючи базові природні потреби, намагається їх задовільнити?
Допустимо, сім'я має ферму. І на цій фермі вирощують свиней. І от вони їдять цих свиней, все пучком. Але раптом у жінки починають випадати зуби. Лікар каже: вам бракує кальцію! Треба змінити раціон харчування!.
Жінка мик-мик, аж глип - а сусід вирощує кіз. От вона іде до сусіда і починає купувати у нього сир та молоко. І тут раптом усі починають тицяти на неї пальцями і обуруюватися, що вона не лишається вірною м'ясній дієті. Мені здається, з сексом так само. Утримання ні до чого гарного не приводить: сперма не всмоктується (а така думка була досить поширеною раніше. Мовляв, утримання хороше, бо сперма всмоктується, даючи організму такий потрібний білок:)), виникають збочені фантазії та сексуальна агресія, депресія, невротичні стани. Дехто уже починає розуміти це, навіть здає чоловіків "в оренду", і я щиро рада таким зрушенням. Але все-таки, чого людей так клинить на темі моногамних стосунків?
До речі, у Індії кількість зґвалтувань зашкалює. Зокрема тому, що люди не можуть мати достатню сексуальну розрядку. Порно-сайтів там нема, з сексом там теж все зажато, маса табу і заборон.

Це я до того, що попри буцімто доступність матеріалів про секс наша країна ще дуже-дуже затиснена у цьому плані. Про це свідчить інститут моногамного шлюбу, засудження або уникання самостійної сексуальної розрядки (яка сприймається як щось "брудне"), ставлення чоловіків до сексуально не закутих дівчат як до "розбещених" (із ензмінно негативними конотаціями), і навіть отакий треш у  довоєнному стилі.

Я не намагаюся нічого пропагувати. РАдше хотілося б почути думки і розібратися, чому особисто ви вважаєте секс чимось "неприпустимим" або публічний секс неприпустимим. Що нехарактерно для тварин, до речі. Собачки і котики не усамітнюються для сексу, як ми. Але ми тварини теж і усамітнюємося. Отже, стоїть блок у нас в голові. Який? Звідки?

УПД. Уже бачу по коментарях, що розмова пішла не туди. Я задаюся питанням не чому заборонений публічний секс, а чому ми вважаємо секс чимось "поганим", "постидним".

Колись я була школяркою, і полізла на горище  - голубів ганяти. На горищі в закапелку знайшла стілець, а на стільці, під якоюсь бляшанкою, були покручені від віку порно-карти. При тому не такі, як ми розглядали потайки в школі на подвір'ї. "Наші" були кольорові, з усім процесом, з неграми, чиї агрегати вражали. Ці ж були відфотографованими копіями якихось карт. І відносно цнотливими. Але все одно. Я уявила, як хтось лізе на горище, обгаджене голубами, сідає на стілець і... переглядає ці знімки. Сім нещасних карт-фотографій.
Карти я забрала собі. Вони у мене валандалися по закапелках документів, аж доки сьогодні не втрапили на очі. А оскільки я тепер доросла тьотя, то естетика тих давніх років представляє певний інтерес. І я їх, звісно, відсканувала)

УПД. Знайшла оригінал цих карт - кольорова колода 1970 року випуску. Уявіть собі ті часи... перефотографовувати колоду карт! Для зацікавлених - ось ціла колекція.
для рішучих людей старше 18 )

i_033Так послухати, то за наших дідів-прадідів сексу не було. Жінка-берегиня, помолившись, люляла дітей у колисці, завбачливо подавши чоловікові борщ з пампушками. Образ етнографічної селяночки в уявленні людей замало не сакралізований, про інтим у контексті «сивої давнини» взагалі говорити лячно. Сороміцькі пісні та обсценна лексика вперто не помічаються, а обговорювати статеве життя «тоді» взагалі вважається моветоном. Ну не поєднується у нашій уяві порнографічна гра в притулу на вечорницях із картинним «садком вишневим коло хати» та червоною калиною біля криниці!   

Між тим, діти звідкись бралися. Мало того, для позначення певних процесів та частин тіла використовувалися цілком конкретні слова або ж сталі вирази.

Товкачик на сковороді

Звісно, інтимні речі не завжди називали прямо. Особливо багато евфемізмів у пісенній ліриці, де все було красиво, і псувати ідилію прямим текстом не хотілося. Скажімо, спільне спання чоловіка та жінки позначається як «ночують» або «говорять до зорі», «до рання», козак до дівчини «щоночі ходить».  У постовій пісні, записаній на Черкащині, ідеться: «- Ой ти, козаче, ти хрещатий барвіночку. Хто тобі постелить при дорозі постельочку? - Ой є у мене широкий лист буркунини, ти мені, дівчино, при дорозі люба й мила». Що цікаво, у радянському виданні 1963 року «Ігри та пісні» рядків з натяком на секс в цій самій пісні уже нема.

У той же час побутове мовлення та сороміцькі пісні були зовсім іншим світом. Хоч про інтимне, судячи зі слів інформаторів, люди говорити наче й «встидалися», проте у межах своєї вікової групи це було нормально. Згідно із записами другої половини 19 ст, для позначення статевих органів та статевого акту часто використовувалися запозичені слова, відомі нам зараз як матюки. Між тим, «питомо українська» інтимна лексика теж була.

Є загальновідомі слова для називання чоловічих та жіночих статевих органів. М.Красиков називає слово «сковорода» евфемізмом для позначення жіночого статевого органу. Те саме і з «бандуркою», «ступою» («Моя ступка не порожня, топче шляхта подорожня»). Дослідник називає цілий ряд пестливо-зменшувальних синонімів до статевих органів обох статей: хуєньку, залупієньку, ковбаска, кіньчик, півник, соловей, головочка, лялька; пиздонька, кузупенька, біда, реґедзуля, петрунька, мандушечка, тюндя, вавка, курочка, коляда, коновочка, кирниченька... Приклади такого розмаїття та кодових сталих виразів можна знайти у збірці сороміцьких пісень «Бандурка». У гуцулів були свої слова: пуцька і потка. З сороміцьких коломийок, записаних у Вижньому Березові: «а та потка кучерява, всередині лиса, то вона мні виглядає як кусочок мнєса», «дівки потки поголили». Процес наявності або відсутності ерекції описується так: «стала пуцька дротом», «дідо пхає, пуцька гнеться, баба сі нервує». Ще символом чоловікості та чоловічого члена вважалася риба. Член також називали щупаком.  

Були й ще точніші анатомічні подробиці. Голівка так і називалася, а от з клітором взагалі ну просто розмаїття назв. Вже на новгородських берестяних грамотах (№ 955 (XII ст.) для позначення клітора використовується слово «кіль». У дореволюційних дослідженнях статевого життя зустрічається слово «скоботень», а також «шкворень». Вікіпедія стверджує, що питомо українська назва клітора – линдик.

Від телесування і далі

Тепер перейдемо до процесу. Пестощі, те, що нині називається недолугим для української мови словом «пєттінг», називалося «телесування» або «цілування». При чому це не тільки те цілування, яке ми можемо уявити. Ось як в пісні: «А дєвка з парнєм спать ложиться, вона только шо вляглась. Только шо вляглася да целованнєм зайнялася». Ще один термін, скажімо так, взаємної мастурбації - секеляння. «Секеляння або тьорка (занесений термін) стрічається і між парубоцтвом і дівоцтвом. Одначе про те не зібрано богато матеріалу, бо збирати його трудно. Коли оповідач хотів розказати якусь «казку» про те, як секеляють ся великі, дівки з дівками або чоловіки з чоловіками, то не дали йому, бо казка занадто стидка.» - пише Марко Грушевський у дослідженні «Жінка і її полове життє…» І трошки на захист гетеросексульності: «Хайби вже хлопчик та дівчинка собі секелялись, а то й дівчата з дівчатами! Ще й гаразд і їсти не тямлять, а вже сучі діти й шморгають ся одне з одним. Лізе одне на одне, як поросята ті. (…) Позаголюють ся обидві та повзають одне на одному». Для дівчат мастурбація також називалася «шморганням» («пальцем сами себе шморгають»).

Дослідження Марка Грушевського 1907 року є справжнім «кладезем» з інтимної термінології (цікаво, що при перевиданні книжки у 2006 році усі «брудні» подробиці життя українців зникли).

Read more... )
Коли я вивісила пост із картинками "Фемінізм - це...", то багатьох і тут, і у вконтактіку зачепила картинка "бути секс-символом, маючи маленькі груди".
sex_symvol
Когось шрябонуло саме "секс-символ", як поняття, яке не має тулитися до фемінізму, а хтось не зрозумів взагалі у чому прикол і у чому проблема.
А проблема ось у чому (дякую [livejournal.com profile] adamnet за наводку):

sex_symvol2

Звісно, це модель із видатними формами, власне, глянути на її фотосети, то там тільки форми і видно. Проте ця картинка є дуже показовою, квінтесенцією тієї інформації про сексуальність, яка вбивається нам в голови звідусіль. "Справжня сексі - каже нам глянець і реклама - це жінка з цицьками". Якщо у жінки нема цицьок - це якесь нєдоразумєніє ("і взагалі, раз ти це пишеш, ти просто заздриш!"). Просто зверніть увагу на рекламу - і ви побачите. Просто почитайте "думку громадськості" у Лєбєдєва в ЖЖ під постами із цицьками - прозрієте. Жінка без грудей - мужик, недорозвинута, недотрахана і т.д.
Я люблю жіночі груди. Це красиво. Люблю, коли там багато і коли воно гармоніює із стегнами. Але це не означає, що людина з малими грудьми є несексуальною чи недо-жінкою. Як відкоментував мені один наче й розумний пан, "у ДІЙСНО здорової дівчини і сідниці опуклі (якщо дивитсь на ЇЇ тіло профіль) й пружні, і перси пишні (відповідно до ЇЇ складу тіла)".
Дякую, я кінь, якому зазирнули в зуби. І явно нездоровий кінь.

Власниці "пишних персів" (я не наїжджаю, я вас люблю!) просто не можуть зрозуміти, як живеться людям без цих самих персів. Різницю я відчула, коли три роки проходила із третім розміром. Але нам, дівчатам, все одно, ми не міряємося, у кого більше, а у кого менше. Я маю на увазі, звісно, розумних дівчат. Мало того, ми, розумні дівчата, спілкуємося із такими чоловіками, які обирають жінок не за цицьки і цим чоловікам теж, за великим рахунком, байдуже. Між тим, якщо вийти з нашої "резервації", на нас чекатиме жорстокий світ. Оця сама думка громадськості. Реклама, яка тисне і диктує нам вигляд "сексі". Скажімо, у школі мене трохи встигли почмирити за цицьки, після чого перші півроку свого статевого життя із постійним хлопцем, з яким ми жили разом, я не роздягалася. Ніколи. А як живеться тим, хто не має такого розумного оточення, як ми з вами? І чому навіть ми, розумниці із першим розміром, купуємо ліфчики на поралоні і почуваємося ніяково на пляжі, коли на нас нема пушапу чи вкладочок у купальнику?..

О, тут на допомогу з'являється Індустрія Краси. "Я повиривала кутні зуби - гарно, любий?". Дуже промовистим є фотопроект Зена Нельсона "Любіть мене", який багато років знімав оцю саму індустрію краси та її ..користувачів. АЛЬБОМ. Скільки ж жінок калічать себе задля того, аби відповідати вигляду секс-символу?

Власне, ось до чого та картинка. І от чому секс-символ приплетений до фемінізму.

Мене завжди цікавило, чому людям не все одно стосовно вибору, який роблять інші люди. При чому небайдужість ця часто набуває доволі агресивних форм, хоча, здавалося б, вибір людини – це лише її справа, якщо цей вибір не заважає іншим.

Небайдужість проявляється у різній ступені. Скажімо, я люблю їсти рис паличками. А Оля любить його їсти виделкою. Коли ми разом ідемо у японський ресторан, я підніму вгору брову і внутрішнє себе привітаю з власною крутістю, бо я виглядаю «крутіше» з паличками, ніж Оля з виделкою. Але це не заважатиме нам спілкуватися. Це небайдужість мовчазна та доброзичлива.

Якщо тема вибору знаходиться «ближче до тіла», і зачіпає різні струнки душі, то небайдужості властиво виливатися у форму срачів. «Шапку ребёнку одень, дура!» - гавкне якась небайдужа бабуся. На мамських форумах варто зачепити тему щеплення, грудного годування чи домашніх пологів, як одразу спалахують святі війни, де кожен рве сорочку на тілі і бореться з тим, хто «не правий». (При чому, обмовлюся, це не стосується політики і політичних срачів, де йдеться про долю держави чи мови чи культури. Це йдеться про особистий вибір, від якого, за великим рахунком, нікому іншому ні холодно, ні жарко).

А є ще одна форма небайдужості, яку я абсолютно не розумію. Це небайдужість стосовно сексуальних уподобань. Здавалося б, що може бути інтимніше за секс? За секс, форму якого вирішують поміж собою 2+ людей? Але ні. Коли заходить про це діло, у багатьох людей одразу вмикається «режим відьма» або «режим я-мужик-знаю-як-треба».

z_3f8c2622

Недавно мала розмову з однією рідною мені людиною. Вона сказала: «Я взагалі не уявляю, як можна спілкуватися з тими, хто практикує садо-мазо чи бдсм. Не уявляю!». Мені одразу в мозку похіхікало, бо чомусь у людей є стійкий стереотип стосовно того, що оці всі садо-мазо – це якісь чорти з рогами, з якими нормальне спілкування просто неможливе. Наче  ці збоченці не виходять з дому без прищепок на сосках чи *вирізано цензурою*.  


Read more... )
    Не встигла я прочитати цю книжку Крістофера Раєна та Касільди Джети англійською, як вийшов її український переклад. Я прочитала лише половину, певно, рано ще писати відгук, але книжка мене страшенно захопила, тому змовчати не можу.
    Власне, основна ідея така, що пропагована як єдино правильна у стосунках моногамія, парний шлюб і т.д. - це є "стандартний наратив", який не має нічого спільного із нашою природою і став продуктом часів неолітичної революції, тобто переходу від збиральництва/мисливства до відтворювального господарства.       Я не думала, що знайду там щось принципово нове, адже ще з підліткового віку я цілком і повністю за цю ідею і не розумію сенсу моногамії. У книжці ж зібрано блискучий фактаж, подано купу прикладів, які підтверджують цю ідею. При чому виглядають вони не притягнутими за вуха. Ще наразі страшенно подобається, як розписані різні аспекти, які випливають з "проміскуїтету" (автори, власне, самі кажуть, що вимушені вживати цей термін, але під ним не мають на увазі чогось негативного - це просто спосіб якось назвати інакші сексуальні стосунки). Коли наводять приклади суспільств, де, скажімо, нема зациклення на "біологічному батьківстві", і за дітей несе відповідальність кожен, а діти у кожному бачать допомогу і підтримку. І такі суспільства є успішними, діти є щасливими! Батьки теж! Де (у традиційних збиральницьких суспільствах) жінка не має бути залежною від матеріальних благ чоловіка, які мусить обмінювати на еротичні послуги - нема власництва, нема бідності/багатства, встановлюються тісні позитивні соціальні зв'язки всередині громади... Коротше, дуже багато чого зачіпається, і переказати це в двох словах неможливо. Висновок - моногамія, власництво і ревнощі - це все продукт "цивілізації", аграрної цивілізації, чи як це назвати...
    Сама книжка: гарне видання, чудовий переклад. Єдине зауваження: прямо у тексті зустрічаються "підписи до малюнків", а самих малюнків нема. Пожлобилася "Темпора" на малюнки, чи що? Ну, але, принаймні, сторінки у правильному порядку зібрані і нема такої дикості, як у їхньому ж виданні "Оргазм і Захід".

Ну і деякі цитати:

    "Первістки часто ревнують, коли в родині народжуються наступні діти. Мудрі батьки завжди приділяють особливу увагу тому, щоб переконати першу дитину, що вона назавжди залишиться особливою, що поява малюка не несе жодної загрози її статусу, і що любові вистачить на всіх. То чому так легко повірити, що материнська любов - не пропозиція з нульовою сумою на балансі, а от любов сексуальна - ресурс обмежений? Еволюційний біолог Річард Докінс ставить слушне запитання (..): "Чи справді так очевидно, що неможливо любити більше, ніж одну людину? Нам вдається це у випадку батьківської любові (...), любові до книжок, їжі, вина, композиторів, поетів, курортів, друзів... але чому любов еротична єдиний виняток, який одразу ж визнають, навіть не подумавши?"

    "Нас заплутує та дезінформує нічим не обґрунтована, але постійно повторювана мантра про природність сімейного щастя, жіночої сексуальної стриманості та моногамії в мирі і злагоді до могильної плити - наратив, який стравлює чоловіків і жінок у трагічному танго нереалістичних очікувань, дедалі більшої фрустрації та приголомшливого розчарування. (...) ...ми тягнемо на собі вагу "головної тривоги сучасного кохання", а саме "очікування, що романтика та сексуальне бажання можуть тривати в парі все життя, попри численні докази зворотного".

    "Подумайте про це. Жоден примат, що живе в групах, не є моногамним, а зрада задокументована в усіх людських суспільствах, які підлягали дослідженню, - навіть у тих, де перелюбників запросто забивають камінням до смерті. З огляду на таку криваву відплату, важко зрозуміти, яким чином моногамія може бути "природною" для нашого виду. Чому так багато людей ризикують репутацією, сім'єю, кар'єрою - навіть президентськими повноваженнями - заради чогось, що суперечить людській природі?Якби моногамія була давньою, сформованою в ході еволюції визначальною рисою нашого виду, як наполягає стандартний наратив, ці повсюдні відхилення були б рідкісними, а такі моторошні заходи контролю - непотрібними. Жодній істоті на Землі не треба погрожувати смертю, щоб вона діяла в межах приписаного їй природою"

    "Коли антропологи твердять, що ніде не зустрічали "істинного матріархату", то уявляють собі дзеркальний відбиток патріархату, а таке уявлення не враховує, що жінки і чоловіки по-різному осмислюють владу і користуються нею.

    "Як би змінилися поширеність та спосіб побутування ревнощів у західних суспільствах, якби не було економічної залежності, котра перетворює сексуальний доступ до жінки на суворо контрольований товар і робить заручниками жінку та її дітей? Що якби економічна впевненість та позбавлена провини сексуальна дружба була легко доступна для більшості чоловіків і жінок, як у більшості суспільств, які ми обговорили (...)? Що якби жодна жінка не турбувалася, що зруйновані стосунки залишать її та її дітей покинутими та вразливими? Що якби пересічний хлопець знав, що завжди зможе знайти когось, щоб любити? Що якби всі ми не виросли, чуючи, що справжнє кохання має бути одержимим та власницьким. Що якби ми, як мосуо, шанували гідність та автономію тих, кого любимо?"
Чоловіки-бабії - добре це чи погано? Я думала над цим питанням і прийшла до висновку, що все залежить від того, з якою метою бабій злягається із жінками. Я знала трьох бабіїв за своє життя. Їхні мотивації були зовсім різними, і післясмак від стосунків із ними теж відрізнявся - від гіркої жовчі і до солодкого меду.
   Те, що їх об'єднувало - вони круті в ліжку. Секс із ними був казковий. Досвід дозволяє їм бездоганно "читати" жінку. Він же дозволяє не трястися, не боятися експерементувати. Вони перепробували майже все, знають купу "магічних" штучок, розуміють фізіологію і психологію жінки. Вони "грають" на жінці. Ми ж, баби, хоч і складні тварюки, але загалом з нами працює кілька загальних правил. Нас взагалі можна штабелями складати, якщо знати кілька тонкощів. Бабії ці тонкощі знають.
     Тепер про мотивацію.
    Один спершу гнався за кількістю, а потім перетворив це діло в успішний бізнес. Знання жіночих "таємниць" допомогло йому стати тонким маніпулятором. Після стосунків із таким виходиш, наче із бочки з гівном. І, що цікаво, поки у тій бочці був, то й не помічав, що гівно уже давно залило тобі і очі, і вуха. Ти ж бо думала, що то амброзія! А воно - лайно.
    Другий вирішив довести сам собі, що він достатньо крутий, аби мати і ту, красунечку, і цю, цицькатеньку, і аж он оту, яка така недоступна з виду, а стогне ж як усі! Відчуття від стосунків із таким, як співала Каша, спершу "чи я достойна такої краси, чи виглядаю достатньо круто?", а потім "Мені одне тепер неясно: Якщо вже ти настільки класний, Чому роками і донині стирчиш самотньо на вітрині?"
     Третьому по кайфу робити приємно іншим, від чого інші захоплюються і восхваляють його. Приємно бачити, що у його владі зірвати жінці голову від задоволення. Знайти щось особливе. Стати для неї особливим. Після стосунків із таким думаєш: "Ах-ах-ах, у мені щось є, я така кльова!"
     Тобто наче одне й те саме - чувак регулярно перетрахує купу баб. А відчуття різні. Отже, любі чоловіки, перетрахувати можна і треба позитивно!
     Мені б хотілося про це поговорити. Чи стикалися ви з бабіями? Якими були ваші відчуття? Позитивні/негативні? А ви, чоловіки? Чи є серед вас такі? Чим ви керуєтеся?

> (Няточко, цей пост спеціально написаний в контексті нашої розмови про булочку із родзинками. ось видлубала тобі трохи ще!)
У мене на ґрунті фольклору уже ум за розум з'їхав. Приходить смс від мі-мі-мі хлопчика: "Тільки що ламав калину. Вона в мене чомусь асоціюється з тобою. Мабуть через ті фото, де в тебе наче калинове намисто".
До останнього речення я інтерпретувала це смс, як типу: Ну чи не довбнувся хлопчина? Трахати якусь цнотливу малолітку і ще й звітуватися мені про це! Та ще й зі мною асоціюється?? Яким же це боком, цікаво?!
І лиш на останньому реченні я подумала, що то, певно, не про те....
      Якось мені довелося потрапити на лекцію Оксани Кісь і там мені відкрилися очі на дуже очевидні речі, а саме - на культивування образу Берегині, стандарту якої ми, жінки, мусимо відповідати. Перш за все, це образ жінки-матері. "Головна смислова домінанта образу Берегині – абсолютизація жіночих репродуктивних функцій. Есенціалістське розуміння основного “природного” покликання та, відповідно, пріоритетности материнської ролі жінки, властиве патріархатному дискурсові..." Далі образ включає господиню дому, берегиню домашнього вогнища. Далі це йде незмінна патріотичність і релігійність. І, звісно ж, жінка скромна, ніжна, любляча, всевіддаваюча і т.д. Особливо цей образ популярний у Західній частині України, там справді такі жінки))
      Але суть не в тому. А в тому, що цей образ впливає на науку, скажімо, етнографію. Пам'ятаю, як купила книжку Марка Грушевського "Дитина...". Книжка видалася мені прекрасною, аж доки я не почитала оригінал, виданий у 1906 році. А там... Там стільки всього! Там пишуть про місячні, мастурбацію, перші злягання на вечорницях, гру "в притули", вставляння на "півшишечки"... Це ж просто неймовірний матеріал! Який був абсолютно процензурований, ну просто зовсім! І вони це називають "передруком"? Чи просто образ скромних україночок, які дають у свої 18 років потертися членом між ніжок, зовсім не відповідає образу жінки-матері?
      У книжці "Молодь. Молодість. Молодіжна субкультура" у вступному слові редакція грозиться: ну все, тепер будемо казати всю правду-матку. Тепер буде йтися і про деякі не дуже приємні штуки! І у деяких матеріалах справді йдеться про нормальні молодіжні стосунки в українському селі. Але половині авторів таки муляє образ Берегині. І знову і знову йдуть роздуми: у нас завжди цінувалася цнотливість, блабла, та дівчата були такі скромні, блабла... та нікада в жизні! та вечорниці не могли бути джерелом розпусти!
      Я взагалі не розумію, що значить "розпусти"? Нормальне молодіжне спілкування.
І це за незалежності. А ось читаєш збірки пісень, видані за СРСР. То там будь-які спогади "про ето" тупо не записували. Корегували реальність. Популярна пісня: "хто ж тобі постеле при дорозі постельочку? ой, є у мене широкий лист буркунини, ти мені, дівчино, при дорозі люба й мила" - цих слів як корова язиком злизала. Ох, як мене злить це замовчування. Просто не знаєш, кому вірити і де є адекватна інформація. Хочу мати доступ до етнографічних архівів, ох, хочу...
      Аби читати, скажімо, таке:
"Дівчата і хлопці, які любляць ця, так умісті сплять літом і зімою. Сплять вони так і балакають різні штуки, цілуюць ця. Хлопиць її за цицьку лапа і там ще за кой-що. А як хто помирщи ця, так буває там і всяка всячина". (Борисівка, 1892, записав Павло Тарасевський)
      Отак ото.
Сьогодні була "на десерт" лекція прекрасної тренерки з Литви Маргарити. Я вже була у неї на одноденному тренінгу і рефлекснула у величезну статтю, яку Оксана запорола за надмірну серйозність і попросила переписати. А сьогодні була просто лекція, присвячена неолібералізму, і я нарешті пережила те, про що чувала від Цикури, але чого не переживала сама. Це був якийсь внутрішній прорив, потужні рефлексії, від яких сиділа і ковбасилася не по дитячому, хоча тема була зачеплена відносно нейтральна, і я не думала, що вона в мені буде сидіти отакенною проблемою, яка вириватиметься назовні такими штормовими реакціями, як мало не істерика зі сльозами, соплями і сміхом.
Була просто собі презентація про сприйняття сексу чоловіками і жінками, і про пов*язаний з цим дискурс, і про ті моделі поведінки і мислення, які нав*язуються нині і з якими ми живемо.
Якщо коротко, то чоловіча модель передбачає молодість, неусвідомлене бажання, гедонізм. Однак у жінок з сексом все складно і дууууже комплексно. Він передбачає самодисципліну, емоційну роботу, відповідальність за статеві та емоційні стосунки; створення себе як сексуального об*єкту, як "оптимального" гетеросексуального об*єкту; жінка також несе відповідальність за наявність чи відсутність чоловічого бажання; контролює запобігання вагітності, несе відповідальність за хвороби, що передаються статевим шляхом... Це я так навскидку, але там цілий комплекс всіляких проблем. Статевий акт для жінки - це просто капець яка робота! Я рефлексувала, бо для мене це болюча тема. Я не кажу про зараз, бо чоловік у мене в цьому плані ідеальний, але якщо глянути назад, на ті всі травми, які завдавали мені статеві стосунки із деякими людьми - особливо тими, хто був дуже близький, але хто, скажімо, був заморочений на зовнішності, привабливості жінки чи ще чомусь... У голові постійно жив страх. Я думаю, багато жінок переживали за свого життя щось подібне, хоча тут уже майже всі одружені, і ці відчуття трохи стерлися, бо це вже інші обставини. Але ось ти із ним у ліжку, і про що ж ти думаєш? Про потужні нестримні бажання? Безперечно. Але окрім того ти думаєш про масу речей.про що думає жінка під час сексу )
(і до речі. пишучи цей пост просто під замком, а не у якійсь суперприватній чи жіночій групі, я змушую себе вийти з системи. Хоча б зараз.)
Книжка "Покажи мені!" провокує суперечки. Я ж знаю одне. Пошле, збочене, неадекватне чи ще якесь ставлення до сексу нав'язується батьками. Діти сприймають абсолютно все природно! І зазвичай про секс і близько не думають.
В моєму дитинстві сталося три історії, які добряче запам'яталися. Вони б не запам'яталися так, аби не образа на батьків і нерозуміння їхніх дій. Я б забула про ці "еротичні" епізоди геть. Але старші доклали руку, аби в 25 я про них писала в жеже :)
1.
Коли мені було років 5-6, ми пішли в гості до тьоті Ліди. У тьоті Ліди було троє дочок, бездоганно вишколених, неймовірно красивих і дуже талановитих. Мені тими дівчатами проїли весь мозок, бо весь час ставили в приклад. Як вони тчуть цілими днями, а потім ці роботи продають. Як вони "строєм" ходять чистити картоплю на величезну ораву людей. Які вони слухняні і т.д. Але мова не про те. Ми прийшли до них в гості, сиділи в хаті на дивані (сімейство жило в приватному будинку в селі). Було жарко, я була в кологотах і кофті, одна з сестер (точно не пам'ятаю - молодша чи середня) теж була в колготах. Ми дуріли, борюкалися. І ось ми сидимо на дивані одна напроти одної, і я пальцями ноги пихаю подружці між ніг - просто наче відштовхую в процесі гри її від себе. Мені це місце - між ніг - видалося дуже зручним для відштовхування, тим паче, що вона широко розставила ноги, бо впиралася, аби я не звалила її з дивану. І тут це побачила її мама, тьотя Ліда. Який скандал піднявся... Я не пам'ятаю деталей, може мені і вліпили по вухах, але пам'ятаю відчуття від скандалу, де йшлося, що я розбещена, і раз я така, то щоб не сміла з її дочкою гратися... Ніколи більше не смій туди ноги совати, сварилася жінка. Я пам'ятаю, що вона була дуже розгнівана, а я не розуміла, за що? Адже її дочка не менше пхалася, і у живіт, і у голову... Це був рівноцінний бій двох суперників, то чому мене так сварять?
Read more... )
Гляньте на картинку! Страшно? Ось і мені стало страшно. Грізний надпис "СЕКС" на брошурці, яка лежала у пологовому, вселяв дивне збентеження і не віщував нічого доброго. Не могла пройти повз і взяла брошуру до рук. І уявіть собі моє здивування, коли я докумекала, що брошура агітує ...проти сексу. Не проти незахищеного сексу. Не проти "збоченого" сексу. А просто проти сексу як такого. Автори цього прекрасного шедевру порівняли секс зі звичкою лускати насіння: мовляв, якщо вже почнеш, то не лишиш миску з насінням напівпорожньою. "Можливо, заняття сексом стало для тебе звичкою чи особливістю стосунків з кимось" - допускають автори і пропонують впевнено сказати "Ні". Отже, секс - це звичка. Згубна. І від неї треба відмовитися. Його ставлять в один ряд з наркотиками, сигаретами та спиртним. Звісно, відмовитися важко. Але треба. Виявляється, коли трахаєшся, то тебе мучить сумління: "сама не знаєш чому, але тебе мучать докори сумління і відчуття провини" (і ти йдеш плакати в ванну)
Що ж чекає на нещасну у випадку статевих стосунків? Хвороби, зокрема СНІД, "навіть коли ти "захищена" - зауважує брошурка-агітка. Вагітність попри презервативи. Страх бути спійманою: "Тобі набридло жити у постійному страху, що твої батьки чи друзі (ггг) рано чи пізно дізнаються про те, що ти живеш статевим життям". Коротше, жуть.
І ось на останніх абзацах виходить Бог (а я то думаю-гадаю, хто ж це так смалить ніпадєцкі!). Адже йому не байдуже, хто з ким спить. Мукі ада чекають на тебе, дівчино, якщо ти не попустишся. Це нелегка боротьба, адже "багато людей довго боряться зі своїми поганими звичками". Але "борись для себе, для інших і для Господа", блін!
Ви думаєте, це секта якась розповсюджує? та ніфіга. Це міжнародний благодійний фонд "Дар життя" з файного міста Тернопіль! Один кумедний момент: агітки лежать у пологовому. Аудиторія якось... не відповідає цільовій. А інший момент зовсім не кумедний. Агітка написана у вигляді звернення виключно  до жінок. Це ну взагалі на голову не налазить. Здрастуйте, зашкорублі стереотипи! Значить, чоловікам можна тойво, а нам, жінкам-курвам, ні-ні. Взагалі жінка і секс у суспільстві - це окрема тема. Дуже сумна. Ось, скажімо, політика. Якщо взяти всякі чорнушні політичні сайти чи "гумористичні", то що висміюється у політиків-чоловіків? Їхні вислови, чи якісь кумедні звички, чи розумові здібності. А ось порівняти, скажімо, "гумор" про Тимошенко. Все майорить банерами: "Тимошенко спить з Медведчуком!", "Тимошенко показала Ющенку стриптиз!" (на фото - жіночі труси спадають з ніг), "Тимошенко гола!" і т.д. Згадаймо порнушку про Юлю. Тобто у випадку із політиком-жінкою атака йде не на її розумові здібності чи якості лідера, які, вочевидь, заперечуються як такі апріорі, а йде пресинг саме у сексуальному плані. Жінку принижували сексом здавна, принижують досі. Януковіч бил прав права була Тайша - секс робить із жінки рабиню. Адже що відчуває навіть найпривабливіша жінка, коли, маючи поруч чоловіка, не має сексу? Хіба думає вона, що чоловік - козел? Звісно, вона може так думати в порядку психологічного самозахисту, але перш за все вона міркує: я не приваблива, зі мною щось не так, я потворна. Їй потрібен доказ зворотнього, і ось вона, віддана дружина, вже готова йти наліво, аби тільки відновити втрачену внутрішню рівновагу.
Чоловіки несуть секс, як знамено. Вони пишаються своїми членами та яйцями, і їхня сексуальна залежність подається як фіча, а не як бага. Натомість сексуальна залежність жінки - це щось ганебне, погане. Згубна звичка! Жінку приручують сексом: гарним сексом роблять її м*якою, сексом роблять їй дітей, прив*язуючи до себе; можуть покарати сексом; самостверджуються сексом. Жінка, безперечно, може робити все те саме. Але чомусь не робить. Певно, тут спрацьовує давній "сексуальний" стереотип. Який формується ось такими ось брошурками, спрямованими на жінок. Секс і залежність від сексу - це щось погане для жінок. Це явище суто чоловіче. І якщо ти від нього залежна - ти "не така". А тому мовчи і ховайся.
УПД. Брошура не проти сексу після заміжжя, спокійно, дівчата!

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 08:49 am
Powered by Dreamwidth Studios