Хто ще не знає, на вул.Гончара відкрився новий вегетаріанський ресторанчик [Tri:]. І оскільки творець цього ресторанчику та сама, що і журналу "Жила", воно й не дивно, що ресторанчик заточено під сімейний відпочинок і проведення часу з користю.
Нагорі усе серйозно і красиво. Офіціантки клієнтам не дають паролі до вай-фаю, ахха... Я спершу здивувалася, бо я ж _знаю що він тут є_ , бо я ж _бачила як тут працювала Оксана_ :)) Але кілька рецензій у ЗМІ все пояснили: це така політика партії закладу, яка допомагає відключитися від зовнішнього світу і провести час за їжею повноцінно. Згадуючи, як Няточко безвилазно сидить у телефоні у кафешках, я тільки за) Хоча певний вид ломки таки відчула!

sm_9811

У неділю була презентація сімейного простору на підвальному поверсі - Креативний Five-o-Clock. Звісно, ми з малими пішли! Прийшли за 40 хв до початку, тож мусили з'їсти по порції "лулетиків" (у моїх дітей Трі асоціюється виключно з "лулетиками"), а я замовила собі коктейль на основі горіхового молока з бананом. Оксана попередила, що це дуже ситно... Це справді дуже ситно. Довелося просити дітей допити! :) До речі, у них є неймовірно смачний чай на апельсиновій цедрі і з гвоздикою, ох.
Read more... )

Photobucket

Вечір почався непомітно. Люди потроху сходилися. Ніхто нікому не казав, що і як робити. Між тим, діти самі себе пристроїли! За кожним столом сидів майстер і щось показував. До цієї пані я дуже хотіла підійти, вона вчила робити чарівні брошки! Але мої гендерно нечуйні діти відмовилися займатися такими штучками)

Read more... )
А скінчилося все традиційним бенкетом! Правда, їжа була вся така... майжесироїдська) Приготована на низьких температурах, як я потім прочитала. Ще був чай без цукру з імбирем, який...ПИЛИМОЇДІТИ!!! Я б ніколи не повірила, що мої діти будуть пити гаряче! перчене! і без цукру! Це взагалі магія ресторану, у ньому діти їдять ВСЕ. Хоч зазвичай вони страшенно перебірливі!

Photobucket

А наприкінці кожен витягнув чашечку з побажанням :)

Photobucket

До речі, на тлі там виставка ілюстрацій від Грані-Т. А у просторі будуть проводитися майстер-класи для дітей та дорослих, а ще всякі розумні лекції. До речі, у неділю об 11 я там буду вести колядки для сімей :) 100 грн вартість усіх занять. Розклад періодично вигулькує на Фейсбуці :)
Кручу в руках новий чоловіковий смартфон. Краса нєопісуєма.
- Подобається? Що, на новий рік такий самий, тільки білий?
- Нє, не треба. Мені краще рекордер новий замість провтиканого.. Ті самі гроші.
Наступний день.
- Давай куплю такий самий, тільки білий. Я ж бачу, що тобі подобається!!!
- Подобається! Але мені не потрібен телефон, у мене є! Мені краще рекордер! Рекордер потрібен!
Третій день.
- Купити телефон?
- РЕКОРДЕР!!!
Четвертий день.
- Нася, я не знаю, що тобі подарувати...
- Це має бути сюрприз.
- Ну у мене нема часу на сюрпризи, я працюю, на роботі весь час. Ти краще скажи, що тобі подарувати.
- ?!?! Нято, я ж тобі НАТЯКАЛА.
- Е-е-е.... Я не помітив... Я не пам'ятаю. Натякни, будь ласка, ще раз!
Їздити треба або з Северином, або з Ярославом. Разом - це якийсь пекельний жах. Вони некеровані. У хостелі вже цікавляться, коли ми виїдемо. З кафешок я виходжу червона, як буряк - вони там влаштовують щось невимовне... На них нічого не діє. майже 6 годин гуляння по місту зовсім не позбавило їх сил! Ух.... Руки потріскалися від прання всраних штанів - Северин вирішив, що ходити в туалет можна і без таких зусиль, як їх знімання. Всі сили йдуть на заспокоєння дітей. Теорія фанатомамок з приводу того, що діти балуються від нестачі уваги терпить крах... Може це перший день такий у нас "веселий"? Перший адаптаційний день? Не знаю... Я почуваюся як вдома, всі ті самі хлопоти. З сумом згадую попередні 3 дні ідилії, як ми вдвох були з Северином.
Я не знаю, що робити...
З позитивного: дітей проперло гуляти, вони не нили, не просилися на руки... підставляли голови під потоки води, стрибали по калюжах, годували собак, не минали жодного кота. Їм подобається! Щодо нас.... ну)) Треба їхати на якусь природу, де нема цивілізації, де діти можуть казитися до всерачки! Ось там вже спокійніше буде.
Дні, коли ми вирушаємо кудись разом і разом щось робимо. Ці дні роблять мене цілісною, щасливою. Я пруся зі своїх малих. Мені приємно бути поруч із Няточком. Дякую Меллон за фотополювання!

Це мій мімімішний Северин!

Photobucket

іще ми та літо )
Кума Люда, з її допотопною двоокою Йошикою, вона нас сфоткала, і мені так подобається, що я аж пищу! Зацініть, як класнюче!!!

семья

семья_

[livejournal.com profile] djyfin 
Хто б міг подумати, що гулятиму посеред останнього місяця осені у самій футболці, а діти бігатимуть у легких кофтинках. Лазили сьогодні довкола Ржищева по кручах, то захвату повні штани. Порпалися у листях, копалися в землі, бачили гнізда і як ловлять рибу, надибали священний гай із цукерковими  жертвоприношеннями, котилися вниз на попах, дерлися вгору на батьківських спинах, їздили туди-сюди. Навіть захотілося нам відвідати цирк у селі Трипілля, але цирк закривався о 17, а о 16.20 нас вже не пустили, бо екскурсія триває годину, і всі мої прохання пустити нас послухати решту 40 хв клоунади не пройняли незворушну тітоньку. То ми бродили біля Дніпра та дивилися собі на рибалок, аж доки не стемніло.
Який подарунок дала нам ця осінь!

А це типу я-нявка.

DSC_0488.jpg Gaj picture by Melnychenko
Ось на цих Шешорах-2006, після двотижневого знайомства, Нятуха [livejournal.com profile] kofajoh  (який тоді ще не був Нятухою) запропонував мені вийти заміж. Це була не перша подібна пропозиція, але у цьому випадку я погодилася одразу. Адже я зустріла Чоловіка, із яким хотіла бути все життя. І нехай ми лиш рік спілкувалися в інтернеті і оце лише два тижні як тривав наш "роман", але я була певна - це Він.
Ми одразу ж у Києві подали заявку на шлюб, але черга була аж на чотири місяці...

DSCF1385.jpg Sheshory-2006 picture by Melnychenko







4 роки назад я одягнула чорного костюма, пов*язала червону хустину, взяла до рук кактуса і, не забувши захопити сонного нещасного нареченого, посунула на 451 маршрутку, яка мала відвезти нас на Поділ. А там уже руков подати було до Подільського загсу чи як там воно зараз пишеться. Зверху нас посипав гиденький колючий сніжок, і це зовсім не було схоже на Мексику. Після весілля настрій був вкрай депресивний.

 (600x430, 236Kb)

З того часу було по-всякому. Перший рік - то, певно, була казкова казка. І ніколи я не була щасливішою, як тоді.
Далі народилися діти і стало все складно.
Далі була чоловіча криза середнього віку, Нятуха "змінився", і все стало ще складніше.
Я маю щось гарне написати про шлюб? Ні, я не хочу нічого гарного писати про шлюб. У ньому нічого хорошого нема, особливо коли збираються разом двоє впертюхів.
Але є Няточко, якого я люблю. Він хороший. І я хочу бути з ним разом. Тож задача на даний момент - протриматися, утримати, зліпити розбите і спробувати летіти далі. Жити далі. Пізнавати світ.
Цьом!
Ми з малим щось не схожі поміж собою. Підмінили?

Тепер Ярослав впевнений, вредний "я поооїзд", який обожнює казки про смерч, вулкани та інші катаклізми. Він творчий: малює, вигадує пісні, розказує казки. Такі: "Жила собі машина. Поїхала вона на море. І тут на неї напав смерч і геть усю порозкидав. Нічого від неї не лишилося! (згадує, що я завжди в таких випадках його питаю: "а де ж її друзі? невже ніхто не допоміг?) А потім прийшли друзі, і знайшли тільки колеса... Ось і казочці кінець, а хто слухав - молодець!"
Ярослав жадібний. Вночі він починає бурмотіти крізь сон: "Ніііі! Це маааало!" Він не любить "недо", йому як кульок - то мільйон, як компоту - то до країв. "Ярославе, у нас буде торт!" - "ТОРТ! УРА!" - "А ще прийдуть гості!" - "Гооості? (жадібно) А...а торт?!"
Ярослава настільки багато, що він стає моїм стилем життя. Він надійно в цьому житті. Ми з ним страшенно подібні. Одна кров, одна дурбецелина в голові. Ярославу треба тут і зараз, він істеричний і страшенно активний, він живе на всю, він маніпулятор і лідер. Він дуже подібний до мене.
Але він хороший.  Так-так)Read more... )
Хоч ми ще хворі-хворі, але діти казяться в чотирьох стінах, і я взяла їх з собою на інтерв'ю (на самому інтерв'ю, щоправда, вони гуляли із татком на майданчику). Оце вони зараз такі:

small1.jpg picture by Melnychenko

фотозззз )
Аби компенсувати дитсадкові ясла - записала рібйонка на розвивалки. Обрала музику і англійську. Дитячий клуб прямо у нас у будинку! А ціни, ммм.... Я дуже засмутилася, коли дізналася про ціни в Арт і я. У нашому клубі вдвічі частіше, а ціна в 2,5 рази менша. 25 грн заняття, де таке нині знайдеш? Музика має бути "жива": вокал під фортепіано, ритміка, основи хореографії, шумовий оркестр. Група дітей 3-4 роки. Англійська теж мусить бути класна: без української чи російської, а суто іноземна. Але, звісно, точить мене черв'як, що забираю у дитини дитинство... Але ж це краще, ніж мультики, еге?
Ну і щодо музики точать сумніви. Він же з нами весь такий музичний... Навіщо йому це? а, з іншого боку, ми все-таки дорослі пісні співаємо, йому вони складні, а тут будуть дитячі. Але російські)) (переконана).
Оце у таких роздумах мамських я.

УПД. Порадилися з чоловіком і вирішили лишити тільки англійську. Все одно хочу до Різдва зробити мамсько-дитинський проект, де б ми всі збиралися у мене на хаті, робили щось руками (різні вироби, приурочені до Різдва) і співали найпростіших колядок. Малі будуть вчитися.
Якщо хрещений твоєї дитини біолог, а ще гірше, якщо і його дівчина ще більший біолог, то походи в гості можуть закінчитися поповненнями в сімейному зоопарку. І хоч я щиро мрію про бордоського дога, або хоча б пацючка, сьогодні принесла додому двох маленьких мадагаскарських равликів. Як мені повідомили, равлики ці гермафродити, а хто буде папочкой, а хто мамочкой - вирішують під час сексу (і в цьому я їм заздрю!). Ще вони жеруть овочі і кріп, а ось бананами їх краще не годувати. Тепер лишилося купити акваріум і ґрунт, бо поки вони маленькі, а потім виростуть такі:

Мадагаскарские улитки

Ще мені пообіцяли потомство у 200 равленят, так що одне потомство - і вся френдстрічка у равликах!
Сьогодні вперше зважилася дати дитині фарби. Вони давно були куплені, але шкода було піддавати нарузі нещасну квартиру, меблі, одяг.... Тому до цього часу ми обмежувалися олівцями та фломастерами. З фарбами малий експериментував, правда, у мами в майстерні. А у мене - жодного разу.  І ось - спробувала. Результат був неймовірний! Тобто я особисто в захваті, хоча мало хто в каляках-маляках щось зможе розгледіти. Але дитина творила. Це було неймовірно!
Спершу я дала один аркуш йому, один мені. Малюю сама і коментую: оце малюємо червоний овал - це у сонечка тіло... А оце крапочки... а оце ноги. Ярослав сам повторював і намалював сонечко. А потім йому терпець урвався і почалася імпровізація. Що тільки він сам не намалював! Спершу намалював грязючку. Потім дощик. Потім пішло-поїхало: риби, місяці, жуки, павуки... Як приємно спостерігати за незакомплексованою істотою, яку ніщо не стримає. Місяць зелений, рибка пливе крізь дощ... Дуже гарні коментарі: (Ярослав розповідає, показуючи на малюнок) "Биба-тато не пливе додому до діток, бо дощ крапає". Ярослав дуже сміливо змішує кольори, його процес страшенно захоплює, він весь в цьому! Краса:) Хоча пензлик він мені уграв... Треба було синтетичний купувати.
Оце жук-сонечко (малював сам, я показувала у себе):
 
сонечка, павуки, місяці )
Я якийсь герой-ярийнещипатєль. Точніше, нещепітєль. Коротше, у мене вже ВТРЕТЄ взяли коментар щодо того, чому я противник щеплень. А я не то, що й противник... я ж не ярий поборник, я просто...
І хто така Оксана Чупринка (сподіваюся, прізвище не перекрутила, якщо перекрутила - вибачте).
Зате! Маю сімейні фото від фотографа! Наприклад, ось такі:Read more... )

... Так він лоб поб*є - а не помолиться!" - це якраз про нас.
(Мешканцям Західної України не читати, аби не вжахатсия!!!)
Тільки ми вирішили не просто помолитися Богу, а воцерковити дитину;). Взагалі я проти хрещення у ранньому віці, хай би сам Ярослав вирішив, треба воно йому чи ні, але нам-бо дуже сподобалося вінчатися, то був сильно позитивний досвід і якесь потужне відчуття, що нас ще більше поєднало. То чому б не захистити дитину таким сильним егрегором, який створювався стільки століть?
Але все якось вийшло наверле. Ну зовсім. Западло на западлі.
Ми з майбутнім кумом спеціально поїхали записуватися на хрестини до шевченківської церкви, аби Ярцю хрестив священник-грузин. Цього веселого дядька я дуже люблю за його гумор і те, що він єдиний, хто зміг за роки мого глухого і темного безвір*я розворушити десь у нетрях моєї душі якусь іскринку.... Саме своєю простотою, чистотою і гумором. Ми записалися (хреститися в "не мажорній" церкві коштує аж 80 гривень!) і почали чекати на день Х.
Я наготувала вишиваночку білим по білому, штанці білі вишиті знизу і білі шкарпетулі. Не дитина - золото. На кума вибрали Сірожу, на куму - Меллон [personal profile] v_dorozi .
І ось їдемо ми до церкви. Маршрутки нема. Перенервувавшись, сідаємо у нашу машину - обоє без прав, з надією на авось. Впритик по часу приїздимо до церкви, а там Сірожа із священником свариться. І зовсім навіть не з "нашим" грузином, а з якимсь дуже іншим бородатим молодим дятьком. Сірожа стоїть, піджавши губки, підборіддя подригується. "Недобрий знак", - подумалося мені. Священник каже Сірожі: "А-та-та!", а потім, завидівши нас, приходить і оголошує, що хрещеного батька у нас нема. Бо Сірожа - нехрещений. Ми вирячаємо очі, Сірожа знизує плечима. Виявляється, він намагався переконати священника, що хрещеня - це лише формальність, і головне мати віру в душі і бла-бла-бла. Дурєнь. А я й забула спитати, хрещений він чи нє.
Священник був строгим і не проникся.


 (476x699, 214Kb)
Дуже красиве крижмо!

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:40 am
Powered by Dreamwidth Studios