Перша моя поїздка - це був вибух вражень від фестивалю. Друга поїздка - це уже, радше, враження від місцевих. Бо фестиваль що? хіба думаєш: отут недоробили, отут було краще, а тут стало краще. Зате відкриваєш вуха і починаєш чути голоси довкола.

10 000 на Януковича
ДІдок перехопив під БК Дениса, весь на емоціях.
- Воно, коли Янукович виступав, 10 000 людей прийшло! А зараз скільки? 300! До нас нарешті приїхали люди, стільки всього привезли, показують справжнє українське, і що? Три каліки під сценою! Мені соромно! Мені соромно за наше місто! Мене аж тіпає усього!



Украина - это реально круто!
На сцені гурт "Неспроста". Під сценою ковбаситься народ. Прямо переді мною групка гопіків звичайних, у шкірянках, з пивом в руках і цигарками в зубах. Хлопці вже добряче напідпитку.
Раптом один з них повертається до товаришів. У нього на обличчі прям просвітлення, інсайт! він волає:
- МУЖИКИ!! УКРАИНА - ЭТО РЕАЛЬНО КРУТО!! ЭТО ЖЕ КРУТО!!!
- Да, мужик, да. Это круто!



Read more... )

У ДК «Октябрь» аншлаг. Здається, наче потрапив у храм – простір мерехтить вічками свічок. За довгими столами (устеленими прапорами «Партія регіонів», тільки надпису не видно) розсілися десятки дітей і їхніх батьків. Вони малюють писанки. Писачки вони називають «вот ета штучка», питаються, як витерти з яєчка віск. Стара бабуся благально дивиться на мене, тримаючи ксерокс елементів народних візерунків: «Подаруйте мені це, будь ласка… Я дуже хочу вдома помалювати писанки». Ніколи раніше вони такого не бачили. Це для них як одкровення.

 

 

Read more... )


П.С. Проект - повністю волонтерський.


Тоска заїла страшенно. Чоловікові батьки до дітей не пустили, з обіцяної поїздкою до друзів не склалося, ну, думаю, треба себе чимсь заняти. І вирішила гайнути на фестиваль, де мали виступати "Ляпіси". Їх раніше вживу ніколи не чула, то було цікаво. А ще хотілося пережити оте безшабашне відчуття драйву, коли нема нічого, тільки шалена музика і шалена ти.
Перш за все, дуже дякую людям, завдяки яким я на фест таки потрапила. Уляні, ЛІзі, НІкіті, Іванові та Маші за компанію. Антонові за те, що довіз з Києва на фест, а також Жені з Нікітою за те, що доправили назад.
Компанія була така хороша, що ми так трохи забили на сам фест і більшість часу провели поза територією базікаючи чи граючись в "Аліас" (треба й собі купити). Програма фесту була хороша (кажуть), але оскільки я українську рок-музику не дуже то й слухаю, то мені переважна більшість назв гуртів ні про що не говорили.
В перший день дівки заходилися відриватися під "Скрябін", я ж зрозуміла, що уже "не та", тому що танцювати і відриватися не хотілося, а хотілося страдать і воздихать (останнім часом мені це у звичку увійшло). Скрябін відіграв класно, але у мене ніколи емоцій до його музики не було, тож оце послухала...ну і послухала. "Бумбокс" мені видався якимсь огидним. Соліст щось молов як  п'яному угарі... краще б мовчав. З виступу ми пішли, аби пожаліти вуха. Наступного дня у музичному плані було веселіше. Сподобався виступ гуртів "Триста вісім" (раніше навіть не чула про них) і "Карна". Аліна Орлова унило, але якісно підвивала, тож вивернувшись на коцику таки отримала своє задоволення від слухання. Фестивальний драйв прийшов тільки з виходом "Здоб ші здуб", по народу наче пропустили струм який, почалися нестримні радощі і танці. Навіть мене зачепило)) думала, вже ніколи не буду стрибати на фестах. Атмосферу псували хіба що ведучі, яким краще б мовчати, ніж говорити. Заклики на зразок "хто не скаче - той москаль!" - це вже взагалі для фестивалю такого рівня. Почитала потім відгуки на спільноті фестівській - дуже багато хто обурився поведінкою ведучих, зокрема через ці "рєчьовкі". Хотілося, аби тих ведучих хтось замовкнув..
Read more... )
2013
Друзі, я зараз майже весь час тусуюся у Фейсбуку. Раптом хто не знав, але мене найняли організатором фестивалю у Центр дослідження і відродження Волині. І от потроху робимо цей фест. Фестиваль буде милим і душевним, без шароварщини, з любов'ю до історії. Раптом маєте час і натхнення - приїздіть. Також шукаємо потенційних учасників.
Ми у Фейсбучіку.
Ми у Вконтактіку (правда, щойно створила)
І наш сайт.

А ось такий флаєр (тут дві сторони) намалював Ілля Стронґовський, мене взагалі впирає уся візуалка, яку він робить. Тож хвастаюся)

flyer_front7 flyer_back
У тому році "Битва націй", яка проходила у Варшаві, була дуже і дуже гарячою. Я думала, я там посивію. Якісь нереальні звірства, шестопери, які летять у глядачів і ламають їм ребра, відбиті копчики, поламані руки-ноги. У цьому році "Битва націй" проходила у Ег-Морті, Франція. І, вочевидь, була дана вказівка зверху: "Людей не ламати". І людей, на щастя, не ламали.

І це був єдиний позитивний зсув у "Битві Націй".

sm_1669

Організація
Якщо порівнювати Польщу і Францію, то це день і ніч. У Польщі було цікаво. Цікава алея майстрів, танці, пісні, жива музика. Сівши на автобус, можна було гайнути у центр Варшави і трохи відпочити від фестивального життя.
У Франції був лише файтинг, трохи ярмарки (яка на 80% складалася з тих же поляків) і все. Музиканти наче теж мали виступати, але їх не підзвучили навіть, і вони грали для пустих трибун.
Read more... )

sm_1641

Збірна

Хлопці молодці. Мене вражає, як вони знаходять час і натхнення на таку справу. Та і з патріотичними настроями цього року трохи краще. Принаймні, наші не вийшли під радянськими прапорами на бойовище, як це зробили росіяни і білоруси. Кричали "Слава Україні!" - "Слава!" (до "героям слава" ще не доросли), активно вболівали на трибунах і навіть раз я чула політичну розмову) і від кількох людей - українську мову. А ще хлопці думали, що треба співати якихось пісень. Ах-ха-ха... Серце гріє.

Не знаю. Суперечливі враження про фестиваль. Дивно мені це все.
Вибралися ми вчора на..кхм... фестиваль середньовічної культури Ліствєн... кхм)
Там все так було пафосно, знаєте.. І квитки мали бути по 150 грн (ми мали їх купити загодя через інтернет), і "Стари Ольса" мали виступати. Власне, ми туди ради Стари Ольса поїхали, у нас діти від них пісяються (і ми теж).
Їхали ми довго, на пальне витратили гривень двістіпісят чи й триста, заїхали бозна-куди за Чернігів, там такі були дороги, що хряцнули бампер... Приїхали... А нема! Нема там фестивалю! Вірніше, місцеві баби на возах з'їхалися послухати, у загородці на конях їздять каскадери з Чернігова (ну це найяскравіший момент), є одна дама у середньовічному костюмі, три продавці (ляльки-мотанки, шось зі шкіри) і засмучені та вбиті провалом організатори.
Я туди акредитовувалася як журналіст. Мені цікаво, чому організатори не подзвонили і не сказали, що фестиваль провалився? Чому на сайті не було інфи, що "Стари Ольса" не будуть виступати?
Я не проводила фестивалі, але деякі правила видаються очевидними. Тож якщо тут є організатори фестивалів, то подумайте над тим, що:
1. Фестиваль не повинен перетинатися за датами із аналогічним нішевим фестивалем, тим паче значно крутішим. В ці дні була точно "Куркська дуга 2012" і може ще щось у Кам'янці (щось я таке чула).
2. Фестиваль не повинен брати гроші за вхід, та ще й такі, аж доки він не буде мегапопулярним.
3. Обираючи місце для фестивалю, подумайте про тих, у кого нема машини. Добратися на Ліствєн без машини малореально. Хіба пройти кілометрів з двадцять пішачком. На машині теж проблематично - покоцаний бампер тому доказ.
4. Не розтягуйте на 5ть днів те, що можна втулити у один день.
5. Не стрибайте вище голови. Заявляти "крутих" артистів можна тоді, коли ти точно знаєш, що потягнеш їх.

Ну і були ми там на "концерті". Пекельне пекло. Мої вуха кровоточили. Це було жахливо. Мало того, що люди не вміють співати. Так ще оця тема... про три братських народи... і як нам треба єднатися. Ожах.
Але був і позитив. Вийшов на сцену хлопець із оселедцем, дістав бандуру і як втнув) Дуже гарний голос і гарні пісні. Купила два диски. На жаль, тих пісень, які так мене вразили, на дисках нема. Ну, може тому, що найсвіжіший диск 2009 року. Віктор Пашник. Дуже цікавий хлопець і чудовий виконавець (хоча не все мене проперло із записаного, але вживу це УХ!). Ми потім його до Києва завозили. Рідновірівець. Я до них після Культу Ра насторожено відношуся, але то таке. Зате пісні правильні :)
Photobucket
Певно, ця пані мотала голову так само довго, як і я :)

Photobucket
21 на 21 - стіна зі штатівців

Read more... )

Photobucket
Photobucket
Саша Василінич (принаймні, я розчула його прізвище так, може щось наплутала) дарує нам рідкісні моменти радості від того, що він перемагає росіянина. Пізніше цей росіянин відіб'є яйця поляку і отримає червону карточку.

Photobucket
Учасники "п'ятірки 1" і "п'ятірки 3" у зоні відпочинку для бійців - єдиному прохолодному місці на полігоні - чекають на свій перший вихід.

Photobucket

Read more... )

Photobucket

До речі) Шила я собі костюм довго-довго. У результаті повністю у нього вбралася аж один раз. Натомість ходила так:

Read more... )
Якщо вчора бійців 1 на 1 вибирали типу "всліпу" (чого, власне, і попало двоє українців поміж собою), то сьогодні чомусь спосіб жеребкування змінили і ставили сильних з слабкими. При чому спочатку таки всліпу вибирали: нашому випало битися із травмованим поляком Мартіном, ми домовилися працювати обережно, бо, типу, травмований (хоча бився що звір потім попри відбиті яйця:)). А росіяни мали працювати між собою: Уколов проти Петрика. Уколов це почув, пішов до палатки з жеребкуванням. Я за ним. він дає вказівки: "Вчера же договорились, что я иду с хохлами, а петрик с поляком, иди, договорись там, что за хуйня". Чувак побіг у палатку перетирати, я побігла до наших, аби від наших хтось побіг теж і відстоював інтереси. Побіг капітан чи хто він там. Повертається: нє, ніяк. Переставили так. як було домовлено: Петрик-Мартін. Уколов-Подлужний. Що мене вибішує в цій ситуації, що та людина, яка має грати на нашому боці, який є організатором БН, він грає проти наших і підіграє інтересам ... грошей:) 
Коротше, були бої. Наш продув. Дуплив - факт. Але ми підбивали подати протест, бо там дуже мутно із очками у номінації щит-меч вийшло. А він принциповий: нє, не подаю протестів. Ну і даремно, ну то таке. Навіть польське телебачення бігло за ним за коментарем, мовляв, чому такі дивні бали. Я не те, що кажу, що у наших могла бути перемога, бо факт дупління беззаперечний. Але по очках ну явно щось не те.
Блін, схоже я почала перейматися цією темою. Тут важко лишатися безпристрасною, коли навколо страсті-мордасті)
Переміг Уколов з Росії, далі поляк Мартін. Готуємося до номінації 5 на 5, наші з російськими п'ятірками. На жаль, результат дуже передбачуваний.
Росіяни калічать бійців. Організатори, спонсори, судді теж росіяни. По суті, апелювати у цьому свавіллі нема до кого. Росіяни свідомо виводять зі строю бійців, вичисляють найсильніших, або просто кінчають хто попаде під руку. Б'ють у незахищені місця. Цілеспрямовано в шию, копчик, у гомілку.Ви навіть не уявляєте, яка сила удару. Тобто сталевою алебардою сьогодні у бою пробили шолом НАСКРІЗЬ! Сьогодні у масовій валці уже дійшло до краю, після того, як росіянин, поваливши українця, відкрив йому забрало і сталевою рукавицею (!!!) почав бити в обличчя. Українця забрали на швидкій до лікарні зашивати обличчя. Зламані пальці, ноги... Наші бійці взагалі нічого не отримують за участь. По суті, на них тупо заробляють. Ви собі уявити не можете, НАСКІЛЬКИ жорстокі сутички. І тут стає питання: опускатися до рівня росіян чи діяти в межах спорту?
Наші нині пишуть листа, викладають вимоги. Вони розуміють, що завтра можуть покалічити будь-кого. Хочуть федерацію, у якій будуть представлені  рівною мірою усі країни (на цьому фесті 17 країн). Хочуть безпечну війну, аби це був спорт, а не каліцтво. хочуть суддів від різних країн, а не лише від Росії. Хочуть дискваліфікації особливо злосних росіян. Збираються зараз обходити інших капітанів збірних.
Друзі, це справді страшно. На це страшно дивитися. На ці вирвані кадики, розбиті голови... Це просто БІЙНЯ.

А ще сьогодні у масовій війні у когось відлетів набалдашник від булави. Невідомо, як його допустили до бою незакріпленим. Я сиділа на огорожі, піді мною на землі - польський боєць зі зламаною ногою (росіянином, звісно ж). Набалдашник пролетів зі свистом і вдарив хлопця в незахищені груди. Ми побігли за швидкою. Зламані ребра.


Як прекрасно довідатися, що навіть на такій штуці, як історичне фехтування, наші можновладці відмивають виділені на розвиток руху гроші. Одразу відчуття: все ок, все по-українськи. На паперах є і бази для тренування, і зарплату тренери отримують. На практиці нема ні баз, ні зарплати. Люди їдуть на каліцтво за просто так. Як каже один тренер: як я можу везти сюди дітей, якщо вони повернуться із переламаними руками-ногами? Так, друзі. За вчора четверо наших опинилося в лікарні.Росіяни зумисне калічать бійців.
Але інформатори заборонили мені писати про відмивання грошей. Так що офіційно як журналіст я нічого не казала))

але ж блін. так багато хочеться розказати. і бажано з прізвищами.
Vyrushaju! Nastrij patriotychnyj! Ja stala patriotom Rusi u skladi Lytvy))) Nadyxnit'sya i vy!

Listen or download Старый Ольса Грюнвальдская битва for free on Prostopleer



Poxmuryj syluet:


Ona:


Vjazaty namitku vslipu ja tak i ne navchylasya.
Безпосередній досвід - це те, чого нам шалено бракує. Викиньте глянсові журнали - то все ілюзія. Забудьте інтернет - то все теж ілюзія. Відчуйте запах землі. Відчуйте дотик землі. Посійте хліб. Зберіть хліб.
Тут, на Обирку, знову зберуться найкращі люди. Тут буде добре. 
Клацніть на банер:


Всі оновлення та вся інформація також доступна на спільноті [livejournal.com profile] obyrok
Originally posted by [livejournal.com profile] staburetom at Колядки International. 2012
133.30 КБ
«Колядки International» - Різдвяний фестиваль вуличного мистецтва.

Кращі вуличні артисти та народні колективи з Росії, Білорусі, Фінляндії, Литви, Франції, Італії, Ізраїлю, США, Канади, Куби, Мексики, Бразилії та Аргентини прилітають цього року на Україну, щоб спільно з українськими артистами зробити постановку Різдвяного шоу.

Кілька днів відбуваються інтенсивні репетиції, тренінги та майстер-класи. У Різдвяну ніч, на санях запряжених кіньми, артисти їдуть по околицях стародавньої столиці України, міста Батурин. Музично-театральне шоу відбувається, як і сотні років тому просто на вулиці, перед хатою. Люди виходять на двір та вітають колядників. На знак подяки господарі хати пригощають артистів салом, пиріжками, горілкою – чим стіл багатий.Read more... )
Яким боком ми там? Там буде поставлена світотворча вистава за сценарієм [livejournal.com profile] v_dorozi і моїм, ну і наші прекрасні триєдині Цінькоторечки будуть співати древніх пісень.
Там кльово, не пошкодуєте!
Мікро-склад "Цінькоторечок".
Враз захотілося рухатися далі, чи не вперше. Алтайський хлопчик надихнув. Флейту, скрипку, бубон... чому б ні? Аби було що людям сказати.
Вчора, завдяки проекту-виставці Влади [livejournal.com profile] my_shadow  і Поліни Дорошенко, я написала аж два листи. Взагалі, дуже даремно ви не прийшли на цю виставку. Давно не отримувала такого задоволення, давно не мала такого душевного вечора. Я-кінестетик восторжествував, оскільки можна було торкатися до паперу, до листівок... тримати в руках ручку, писати. Так, два листи, я написала два листи! Сказала те, що хотіла сказати. Щоправда, руки трохи не встигали за думками.
Прийти на виставку ще можна, але такого вже не буде. Такого класного вечора, коли народ розбрівся і писав, писав...
smal2.jpg picture by Melnychenko

smal2.jpg picture by Melnychenko

А потім ми з Улянкою підірвалися на фестиваль іспанського кіно, і грілися під курткою, і дивилися кльовий фільм. І аж пізно-пізно поїхали хто-куди, а я поїхала пити вино, хоч і не змогла його пити - все, я таки посадила собі організм випивкою. Так
що вчора була остання склянка, доки не залікую рани))
Але... це був надзвичайний вечір. Все оце! виставка, іспанське кіно, розмови за жизнь, доки долали київські схили з Улянкою, потім вино і дурацьке кіно на колись-не-чужій чужій квартирі. Те, чого так бракує. Наче нічого особливого, але в купі дає.. щастя.
До речі, в "Жовтні" можна глянути багато класних дубльованих мультів Міадзакі. Завтра останній день триденного фестивалю аніме. З Міадзакі там показують "Наусіку", "Порко Россо", "Тоторо" і ...трам-пам-пам! - "Рибку Поньо"!
Ми на неї пішли, сподобався переклад - на відміну від того, який ми дивилися вдома, тут хоч зрозуміло в чому сіль! Ярослав чесно висидів десь годину, коментуючи побачене і чавкаючи попкорном (так, ми жлоби!), а потім запросився додому. Ще трошки - і з Нятом молодшостаршим можна буде ходити у кіно!
Інформація тут:
http://zhovten-kino.kiev.ua/films.php?item=996

(анімешники такі інтєрєсні, всі такі похожі...)


Вперше «Веселка» (в оригіналі – Rainbow Gathering) відбулася у 1972 році, і відтоді з’їзд хіппі відбувався щорічно по всьому світі, збираючи у одному колі під одним небом до 30 тисяч осіб. І лише у 2009 році «Веселка» приїхала в Україну. Оминути цю грандіозну подію наша сім’я не могла, і ми вирушили в Карпати, аби долучитися до міжнародної спільноти миролюбних ідеалістів...
Взагалі, поїздка якось не складалася від самого початку. Спершу по дорозі на Свірж нам у шкло втрапив камінь, і шкло тріснуло. А за ніч, від перепаду температур, тріщина розповзлася. Потім Свірж гучно тріснув і сам. Ми напросилися в гості до Іванки у Львів, оскільки необхідно було тріщину засвердлити. Потім нарешті вибралися в Карпати… Але дорога до омріяної «Веселки» давалася тяжко: настрій на нулі, навігатор бреше, бездоріжжя… Ми їхали і їхали, втрапили кудись геть не туди (місцеві, дякувати їм, скерували нас у правильному напрямку), ночували бозна-де і знову дерлися до «Веселки», хоча, відверто кажучи, хотілося махнути на все рукою і рвонути на Азовське море. Але ми були вперті, адже у голові відлунювали розповіді тих людей, які вже на європейській «Веселці» побували. Коротше, мало бути щось надзвичайне.
Read more... )

 (600x399, 158Kb)

Read more... )

Я там був, мед-горілку макарони з куркою їв, але, по суті, фестивалю не бачив. Хоча, як мені здалося, фестиваль виріс. Якось стало живіше, наповненіше...
Але з двох годин дня і до вечора я просиділа з рештою дівчат під сценою в очікуіванні хороводів. Ще ми плели вінки і співали. Але співати так і не довелося, щось там перегралося. Тож вся ця затія була даремною, від нас вимагалося просто водити хороводи.
Звільнившись, ми з чоловіком відчули, що більш ні на які виступи-заходи-майстер-класи йти не можемо. Двоє дітей виснажують нас шокапєц, тут навіть після простої поїздки в супермаркет хочеться надовго відкинути копитця та відпочить. А фестиваль - то надто якось складно. Тож ми поїхали, навіть не дочекавшись вечірнього спалювання "відьми", на яке лишилися наші "Цінькоторечки". Бо завтра... далека дорога!
А ось мене сфотографували і я собі нравлюся, да:
фотофотофотото! )
І спасибі величзне тим добрим людям, котрі сиділи з дітьми, доки ми гоцали! Без вас не було б того кайфу! Алінка, маю гарні знімки Яринки!

"Оце типовий продукт нашого міністерства культури" - сказав Нято, після перегляду першої години на вечірньому показі фестивалю анімаційних фільмів КРОК. За цю годину стало зрозумілим (вірніше, було нагадано) про те, що все наше мистецтво - закрита тусівка, яка робить якісь свої капусники, бухає і вдає з себе посвячених. І вона заправляє всім, і видає нагора заскорублий, неактуальний продукт. А ще вважає, що оскільки вони всі страшенно круті і посвячені, то нам теж страшенно цікаво буде подивитися, як проходять дні цієї вєлікай багєми. І тому цілий зал у Будинку Кіно почав свій перегляд із документального фільму про КРОК-2008 на пароплаві. Про те, як бухали наші аніматори і організовували капусники. Фільм був зроблений жахливо, дешевими камерами і годився хіба для домашьного перегляду учасниками дійства. Але його змушені були дивитися усі.
Потім показали фільм, який зробили діти на майстер-класі. Бідні діти! Ось четвертий рік поспіль ходжу на КРОК, і четвертий рік поспіль ті бідні діти малюють одне й те саме: колобка з олівцями, що стирчать із голови. А, і кораблики, безперечно. І ось ці кораблики та колобків діти малюють під керівництвом "провідних аніматорів світу". Ох, я б знудилася. Але якби ж дітям дозволили написати сценарій до свого фільму чи змонтувати! Так ні. Тут потрудилися "провідні". Те, що вийшло у них, було верхом... совєтчини... несмаку.... і заскорублості ума.
Потім нас порадували, що на сьогоднішьому показі буде рекордна кількість українських фільмів. Цілих ВІСІМ! Студентку з косою явно випустили чисто як любіміцу вєлікого гуру анімації, чий фільм показували в самому кінці добірки (вибачте, слаба на пам*ять, не згадаю як його, а програмки нема). Ніхто нічого не пойняв. Далі був ще якийсь студентик. Тут уже було краще. Далі пішли суцільні "Тореадори з Васюківки". Тобто мультики якісні, хороші... але ну такі вже шаблонно-радянські, що хоч плач. Один лише надпис на початку кожного мультика "На замовлення Міністерства культури та туризму" наводив сум. Велично сяяла УКРАЇНСЬКА ШКОЛА АНІМАЦІЇ, яка не визнає кроку вліво чи вправо і ніякого оригінального ходу чи польоту думки.Було цікаво, весело... Але точно такі самі мультики знімали двадцять, тридцять років назад.
Після антракту мали показувати повнометражний анімаційний фільм Ніни Палі "Сіта співає блюз". Як пообіцяв ведучий, фільм повністю (окрім озвучки) зробила одна людина. Да. Фільм сподобався. Місцями горизонрт завален епізоди затягнуті, а ще режисерка, вигадавши безпрограшно вдалі моменти, експлуатує їх без кінця, хоча можна було б додати якогось іншого перцю для різноманітності, але загалом фільм цієї американки перекрив кисле враження від попередніх фільмів і дуже сподобався. Покі наші ниють, що нема грошей, аби утримувати цілу когорту аніматорів, одна єдина дівчина, освоївши програму, сама написала сценарій і намалювала повнометражний мульт. Респектище!


Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:45 pm
Powered by Dreamwidth Studios