Останнім часом нас активно відвідують думки про пошук себе, свого місця в музиці... Тільки нема музикантів. Освоїти новий інструмент і почати враз грати? Не думаю, що це можливо. Як ми визначили на останній репетиції, у нас у всіх одна мета - отримувати задоволення від процесу. Але бачення реалізації цієї мети різне. Кожне бачить своє. Що б ми там не бачили, але музикантів все одно поки знайти не можемо.
Ми співаємо і співаємо. Але те, що особисто мене напружує - ми не можемо відключитися від метричності виконання. Народні пісні у первинному виконанні мають власну внутрішню ритміку, вони наче колесо, яка котиться. У нас же "бум-бум-бум". І тут мені відкрилося. Насправді ми з дитинства виростали на ритмічній музиці, і це наша проблема. Баби не чули того бум-бум-бум, тому вони не цикляться на сталій ритміці пісні, вони котять цю пісню, граються з нею, вибудовують ритмічний малюнок всередині ритмічного малюнка... Я не музикознавець, не знаю, як це виразити. Ми ж коли співаємо, то як солдати. Лише десь під кінець трохи розслабляємося і "включаємося". Або ж пісня має бути геть нестандартна, тоді може щось і вийти.
Ось ми співали "Ой, гаю мій, гаю". Майже 7 хв пісні. Але якщо вночі і в темряві, то одразу розумієш, як воно було. Коли сиділи дівчата, горіла свічка, вони за столом, поскладали руки, позакривали очі... і проживають пісню. Ніхто нікуди не спішить. Є лише вони і пісні. Це такий кайф. Це ось з останньої репи запис... Як відбивають нам: брат-до-сест-ри-ці-час-то. Чого ми не можемо переступити це??

Прослушать или скачать Цінькоторечки Ой, гаю мій, гаю бесплатно на Простоплеер

З "нестандарних" пісень є колядка така... маю, правда, запис з репетиції тільки з 2го куплету. Це з Пастирського.

Прослушать или скачать Божа мати Божим духом бесплатно на Простоплеер

А це ми переспівували Гуртоправців. Це красіво. Ме густа. Правда, не наша пісня. Але для отримування задоволення від співу саме то!

Прослушать или скачать Цінькоторечки Туман-туман бесплатно на Простоплеер

Не знаю... Поговоріть зі мною. Страшенно хочеться щось робити. Але з ким і як - невідомо. Невже ніхто не грає на перкусії? Чи ще на чому?
Знайшла сюжет з Колодія. Я писала, ми готувалися і пили самогон. Було багато ігор. Прикро, що в ефір пішло тільки про млинці та опудало. А я так гарно народжувала колоду! А потім ми ту колоду прив'язували! І женили! І в Коцюбонька грали. Але, але...
Ну і співаємо ми під час хороводів, тому у сумнівній якості)) Якби знаття, що вони окремо накладуть спів і відео, то можна було б спів і в аудіофайлі дати.
Ну але все одно, як не дивно, у мене тільки позитивні спогади про цю передачу!

Ми там з 9 хв 35 сек



Владо! Ти нас таки попалила і назвала "цінькоторечками", ааааа, ганьба!
У нього особливий, неймовірний погляд... через об'єктив. Закохана у його фотки. Зовсім інша атмосфера "Колядок".

Read more... )



Read more... )



Read more... )


До речі. Нам потрібні музиканти. В суботу на 10.30 репетиція. Якщо маєте бажання.
Це такий прямо... не знаю, позороприкол, але ми досягли такого рівня пофігістичності, що нам було посрать на ту ганьбу, яка сипалася на наші голови разом зі снігом. Показували сьогодні святкування Колодія для телеканалу ТЕТ, при чому ще вчора ми взагалі уявлення не мали, що у нас на Колодія робили...
Позавчора подзвонив Дімич, каже, так і так, дуже треба якийсь гурт, який може показати Масляну для телевізора. Нє, Дімич, кажу, я взагалі зеленого поняття про Масляну не маю. Не будемо брати участі.
А вчора після кіна, а це вже було десь аж за 22, телефонує Цикура і радісно повідомляє, що згодилася на авантюру - о 12 у нас зйомка! Тільки треба "срочно подготовицця".
Отже, вчора ми читали інтернет і розумні книжки, Саші о перші ночі Воропая по скайпу читали... Знайшли ми колоду, ноти пісень, за півгодини до зйомки вивчили ті пісні... Але насправді план порятунку від ганьби визрів ще зранку. У Нечуя-Левицького я прочитала, що молодиці ішли в корчму і квасили. От квасити ми і надумали, разом з усією знімальною групою та гостями. На щастя, з колядок лишився прекрасний самогон від баби Уляни. О, божественний нектар! Що б ми робили без нього по коліна в снігу, годину чекаючи на дрова та учасників? Коли почалися зйомки, "Цінькоторечки" були уже хароші. Саша принесла із собою сала з чорним хлібом, огірочка квашеного... Поставили посеред снігу стіл, застелили скатертину, розклалися, хряпнули.. Весело так стало! Отже, розказали ми про масляну, Саша чесно переказала усе прочитане в інтернетах таким знаймим голосом, як вона ото на семінарах заливала. Вставила пару езотеричних ремарок стосовно всепрощення. Ще ми пробували співати. Ха! Ми забули усі слова. Навіть тих пісень, які ми знали. А пісні до породілі (після народження Колодія), пісні до гри в Коцюбонька, до похорон Колодія... ті взагалі начисто. Яка ганьба! Добре, що ми так і не назвалися)) І ніхто не знатиме, хто ті дури в кадрі. Але. Все було офігезно! Все було по-справжньому, непостановочно, щиро! З матюками і молодіжним сленгом, з ржачем, із хоровим випиванням для сугреву, із купою приколів! Вперше під час гри я дуже по кіношному впала на вродливого режисера Олексія, прямо зверху, дууууже еротично! Люди падали, сміялися, перлися від процесу, мерзли, грілися... Зрештою, ми зробили опудало зими, закликали весну, палили зиму.. А потім на багатті смажили млинці. І вони були чудові, хоч тісто і замерзло перед тим мало не до криги.
Я взагалі не планувала писати це все, та побачила у [livejournal.com profile] araviya фотографію картини "Масляна", і... блін, ось по настрою та антуражу саме так і було! Ми п'яні, по коліно в снігу, із опудалом... і ВЕСЕЛО!
Генеральна репетиція і перший показ вуличного дійства про створення світу. Зліпила з тих крихт відео, що мала.

Їхати ну щось не хотілося. Позаминулі Колядки були організовані не дуже у плані того ж харчування, а ми були з дітьми хворі і все видавалося у похмурих тонах. Але цього разу їхати треба було, бо ми ставили виставу...
Виставу планували давно. Розробляли її разом із [livejournal.com profile] v_dorozi, яка так і не ризикнула поглянути на своє "дитя". У плані реалізації задумки - а задумка була створити дійство на основі індоєвропейської міфілогії, яке було б зрозумілим без слів - наші думки з Льонькою розійшлися, і мій попередній приїзд на Обирок скінчився тим, що хотілося розвернутися і вчинити як Меллон: просто забити на все це діло, хай роблять із задумкою, що хочуть. Але Льонька таки згодився більш-менш притримуватися нашої версії, а ще дівчата переконали - і я цілком згодна - що Льонька став тим пинком під зад, який змусив нас робити маски. Бо якби не він, то ми б досі длубалися і будували плани. Адже поставити виставу мали ще два роки назад!
Приїхавши на Обирок, ми буквально одразу були вкинуті у творчу атмосферу. Це було чудово! Ми співали, вистава ставилася, їжа була смачною, а ввечері починалися сучасні вечорниці із іграми, музикою, сейшенами, легким алкоголем.
Ми були справді-справді-справді нереально щасливі! І коли до хрипоти "ставили треки" ("Дівчата, давайте трек про "Йой-йой, дитиночко!"), і коли у камерній атмосфері співали "давайте Оту..." (і всі розуміли, про Яку Саме пісню йдеться), і коли терли мак ложкою, і коли сідали на вози, і коли баба Антоніна плакала, і коли нам наливали самогон. Це було життя, розумієте? Це було так, як має бути! І виставу наступного дня ми відіграли класно. Справді класно. І будемо ставити її далі. Так!

Думаю, більшість уже бачили ці фотки від Діми Гомберга та Кіріла Кравцова у мене на ФБ чи Вконтакті, але все-таки викладу парочку і тут. Цікаво, що фоток з вистави НЕМА! Діму ми просили знімати, а Кіріл, вочевидь, наколядувався, і йому було не до того! він нам підспівував зате))
1. "Цінькоторечки", генеральна репетиція у Клубі.
Photobucket
2.
Read more... )

6. ще один БогоПтах (третій у кадр так і не потрапив...)
Photobucket

Read more... )

Photobucket

Read more... )
Друзі, терміново потрібні старі газети! Якщо маєте вдома - поділіться! З того всього ми зробимо кльові яскраві маски для вуличної вистави. Наші власні ресурси вже вичерпані, а воно страшенно треба!

(а сьогодні ми робимо Світове Яйце :) )
Ну все, ми усім складом дітей і майже усім складом цінькоторечок виїжджаємо на Обирок робити виставу про створення світу. Це має бути круто)

Чекайте в січні)
Originally posted by [livejournal.com profile] staburetom at Колядки International. 2012
133.30 КБ
«Колядки International» - Різдвяний фестиваль вуличного мистецтва.

Кращі вуличні артисти та народні колективи з Росії, Білорусі, Фінляндії, Литви, Франції, Італії, Ізраїлю, США, Канади, Куби, Мексики, Бразилії та Аргентини прилітають цього року на Україну, щоб спільно з українськими артистами зробити постановку Різдвяного шоу.

Кілька днів відбуваються інтенсивні репетиції, тренінги та майстер-класи. У Різдвяну ніч, на санях запряжених кіньми, артисти їдуть по околицях стародавньої столиці України, міста Батурин. Музично-театральне шоу відбувається, як і сотні років тому просто на вулиці, перед хатою. Люди виходять на двір та вітають колядників. На знак подяки господарі хати пригощають артистів салом, пиріжками, горілкою – чим стіл багатий.Read more... )
Яким боком ми там? Там буде поставлена світотворча вистава за сценарієм [livejournal.com profile] v_dorozi і моїм, ну і наші прекрасні триєдині Цінькоторечки будуть співати древніх пісень.
Там кльово, не пошкодуєте!
Друзі!
Кожного вівторка та кожної п'ятниці запрошую вас до себе додому на вечорниці-колядниці! Приносьте їжу (не шоколад і не пічєньє), приводьте дітей, беріть вишивання-в'язання-малювання чи просто так, і давайте вчити нових кльових колядок-щедрівок і згадувати старих!
Перша зустріч 30 вересня о 19.00!
Беріть блокноти і ручки! Беріть флешки!
Поспіваємо, друззя!

П.С. З їжі ми мутитимемо спільну вечерю, а за столом будемо співати звичайних ліричних пісень! :)
Поговорили ми з Цикурою, і вирішили, що треба реанімувати ідею з виставою. І взагалі, відновлювати репетиції та активну діяльність. А я знала, що співи - це як наркотик. Так просто не зістребнеш!
Записували на репетиції, поклавши звичайний диктофон між чашок та печива. Ось так звучить горловий спів. На наші горлання бажано не зважати, це була цілковита імпровізація на тему. До того ж перший раз.

(Саша, вивішую у закритому доступі... так і не дочекалася від тебе дозволу. Але якщо ти категорично проти, то я приберу)
УПД. Саша вивісити люб'язно дозволила)
Мікро-склад "Цінькоторечок".
Враз захотілося рухатися далі, чи не вперше. Алтайський хлопчик надихнув. Флейту, скрипку, бубон... чому б ні? Аби було що людям сказати.
Коли Радвел під кодовою назвою "алтайський хлопчик" заспівав на другому поверсі майстерні Ігоря Цикури, дівки повідкривали рота і якось даже потєрялісь. Одна справа - слухати горловий спів у записі, а інша - чути це вживу.
Наспівалися-наімпровізувалися так, що хотілося їхати у маршрутці в тиші. І дивитися на дощ.


Ну, власне, пишатися нема чим. Лишилося сподіватися, що ви почуєте хоча б вдвічі менше лаж, ніж чую їх я:) Ну десь з третього куплету ми трохи "втягуємося" у Валеру)) Зіспівування на сцені, що тут сказати.
Але від саме цієї пісні я, до речі, співала і плакала перші разів двадцять.
Ну, але ось щоб було ясно, як воно має звучати, то я колись вивішувала цю пісню в оригіналі. Це те, про що я кажу. Що нам, скільки б ми не тренувалися, срать і срать і срать... Нам, людям без коріння.
tsin`kotorechky

tsin`kotorechky
Взагалі-то я не хотіла одягати костюм, хотілося так у простому одязі. Бо ці всі костюми ніби відмежовують нас від людей, створюють бар*єр. Але ж народна пісня на те і народна, аби бути на одному подиху з нами, з часом, з життям.
Але до народного одягу у мене своє ставлення. Мені нереально подобається оця купа різних спідниць, оці сорочки довгі, а над ними спідниці, а над ними фартушки, і ще ж керсетка, і виріз на грудях такий, аби дитину годувати (або руку запустити). І купа коралів, всіляких намист... Якби ж я була чоловіком, то мені голову від цього б рвало у еротічєском плані. Мені і так голову рве, але ж мені не дасть ніяка дівка) Це ж так.... Брязкіт дукачиків, поступово "розбирати" все це багацтво, всю цю тканину, купа спідниць, там поки доберешся до тіла! А як хвилююче, коли таки доберешся!
Я коли оцю свою сорочку придбала, вона якась така... З особливою енерегтикою. Я у ній спала, просто не могла зняти наніч, вона мене наповнювала чимсь таким! Здавалося б, така невиразна, а щось в собі таке має!
(ось завжди так весною. Що не пост - все про те саме)
 
Готуємося до виступу 24 числа у Могилянці. Задля уникнення конфузу, попросила перенести наш виступ із затишної серединки на третій номер, аби не ганьбитися після "Божичів" і Сусанни. Хто б міг подумати, що це буде так тяжко? Здавалося б, три дівки зі слухом і голосом, ну та вийдіть, заспівайте. Ага. Як уже спів не у крові, як у наших бабів (а моїх - прабабів, бо ж баби уже гарацкіє), то нічого не вийде. Кожна пісня - як народження їжака. У них такий діапазон між голосами, що нижнім голосам занизько, а верхнім - зависоко. Після тих низів бере спазм, після верхів - зривається голос. Проходимо пісню, наче мінне поле. В очікуванні "отої страшної ноти"... Я уже відмовилася співати дві пісні зі своїм виводом. Щось переглючило і не можу тягнути.
А потім слухаєш тих бабів. А їм по 80 років. І вони беруть оці всі партії так просто, так легко, так без напрягу. Чому ми, дівки-молодиці із "дзвінкими" голосами, не можемо так легко і невимушено брати ті верхи на "відкритому" голосі? А баби сидять, розслабившись, вживаються у ситуацію. Та коментує, та сльози ллє. І хто б з них думав про правильність ноти чи про те, щоби її сягнути?
Вони геніальні. Як можна відкараскуватися від цього? Як можна не бачити цієї краси? Така потужна співоча культура... Вимирає. Останні відголоски. А ми, наступники... просто пижимося, а виходить пшик. Ніц не виходить.
Якби ж збиратися разом вечорами... Люди живуть у інтернетах, пісня не ллється.
Сумно...
У Мцхеті трохи прогулялися із хлопцем та дівчиною з Німеччини, і поспівали їм пісень. А вони нас записали) Оце шматочок літа і... актуальна пісенька до весни:

Сьогодні мала такий експірієнс, коли й говорити ледве можу (хвора), а треба терміново записати пісні для журналу (звучить круто, еге:)). Мало того, пісні не наші, Гладунцеві, але ж треба терміново то все, Гладунця для запису так швидко не виловиш. А ми ті пісні й не співали толком, ото на ходу партії придумували (ну і лажали, ясен перець, особливо перші куплети), та й слова попропускали, бо не вивчили їх як слід. Але я не про те. А про те, що я відкриваю рота - не ллється пісня, а сам хрип! Вирішили терміново мене якось латати. Спершу випила яйце. Ну такоє. Потім вирішила зробити пійло з молока, меду і масла. І ото заспіваю куплет, сьорбну, поспіваю, сьорбну... Під кінець третьої пісні набулькалася так, що стало мені погано, а живіт був наче барабан. Тепер уже скільки часу пройшло, а воно хочеться лягти і тихо вмерти, бо аж з горла ллється...
Зате у записі хрипця майже не чується, а я так ненав'язливо сиджу на нижніх голосах і не заспівую, аби не "палитися" зі своєю простудою. Так що у нас зіркою сьогодні Саша Цикура (та вона завжди зірка, впрочєм).
Це я до того, що ось можна буде по наших голосах вчити експедиційні колядки:) Загалом ми представимо 3 Гладунцевих  і 3 "наших" колядки.





Чогось згадалося, як колись ішла на прослуховування у "Червону руту". І так само хвора була, який там спів. То я спершу анісового насіння нажерлася - не допомага. А потім нагріла собі кагору, та напилася, та пішла... Була підлітком, мені той кагор у голову бахнув, прийшла на Червону руту червона, як помідор, із таким запашком характерним. Як співала - не пам'ятаю)) Але дуже душевно)) І голос з'явився! А тут, на жаль, вина не було, а від молока з маслом.... пугааааанооо!
Привіт-привіт!
"Вам здоров'я треба?"
Хто хоче показати дитині справжніх колядників із козою, піснями-віншуваннями, веселих і, звісно ж, дуже кльових? Ми з чоловіком, малими та іншими охочими підемо по хатах від 7 і до 19. Кличте нас))
Якщо дітей ще нема, то можемо просто прийти))


малюнок Влади Сошкіної

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 08:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios