Вчора принесла під Гостинний двір чай. Активісти вже були всередині, сама будівля знеструмлена. В тіні арок стояла заплакана душа Старого Києва Владислава, і розповідала, що "братки" потрощили геть усе, усі картини з виставки, а під іконами наклали купу лайна.
    Я собі уявила це. Уявила столицю України, Поділ, культурний центр Гостинний двір, і бритоголових братків, які під регіт серуть під іконами.
    Їм мало було сльозогінного газу, мало було заламувати людей, мало було трощити начиння і красти речі активістів. Вони настільки ненавидять будь-який прояв чогось вищого за їхнє розуміння, що підкреслено демонструють свою повну зневагу.
     Справа не в тому, що ікони щось значать для віруючих, і не значать для невіруючих. Справа в тім, що всі ми народилися у християнському культурному середовищі, і срати перед іконами - це все одно, що срати на хліб. Чи на матір.
    "Толпа срывала со стен портреты, прокалывала их штыками, рвала полотно руками, рамы ломали и топтали их ногами" - так описувала княжна Мещерская розправу над "барінами".
    Бикота розправлялася над "інтєлігєнтішками", "барінамі". Вчора. Наприкінці 2012 року. Як колись, коли до влади доривалися большевікі. Химерний виток історії.
    Барокова фабрика у Душницях-Здруй зараз працює як музей. З 1562 по 1939 роки вона функціонувала як папірня, і її утримувало за всі ці роки лише три роди.
    Місто Замость колись заклав Ян Замойський за зразками італійського ренесансу. Це було у 16 ст. З того часу Замость належала роду Замойських. Потім, за радянщини, "лавочку" прикрили. Але щойно городянам дали право обрати свого бургомістра, як впевнено переміг нащадок Яна Замойського - інший Замойський. Скажіть, чи може ця людина нанести шкоду своєму місту, якщо чотири сотні років назад це місто по камінчику збудував кревний пра-пра-пра...?
    Саме тому у Польщі виплекують кожен замок, палац, садибу. Обов'язково знаходиться якийсь заможний чоловік, який вкладає статки у реконструкцію, а потім пускає туди туристів. А якщо не має грошей, то передає державі.
   
    Неодноразово я писала про проблему нації без коріння. Неодноразово мені заперечували, що наявність чи відсутність коріння не впливає на гонор. А насправді впливає. Бо якщо твої пращури вкладалися в цю землю, в свою справу, в культуру, в науку, то ти не зможеш це так перекреслити. За кожною людиною стоїть вервечка пращурів, яких просто так не зневажиш. У нас цю вервечку було перервано за совєтів. Тих совєтів, які зараз реабілітовують і оспівують.
      У нас нема відчуття минулого. Нема відчуття приналежності до чогось спільного, високого, прекрасного. Тридцяті роки, сотні обірваних життів інтелігенції. Відібрано садиби, понищено твори мистецтва, зневажено набуток століть.
  " Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня - надменна зневага, княжата - в темряві столітніх дубів.
       І в цій надзвичайній суворості я відчуваю весь древній світ, всю безсилу грандіозність і красу третьої молодости минулих шляхетних літ.
       Це чіткий перламутр на бенкеті дикої голодної країни.
" - Хвильовий.
    Вибачте, мені бракує знань, аби передати всю глибину того, що відчуваю.
    Вчора мені вдруге перевернувся світ. Вперше це сталося, коли в селі Литвяки пограбували нашу хату, і на знак зневаги підтерли задницю після срання дореволюційною Біблією. Вдруге це сталося вчора.
    Я не віруюча, ні. Але як же болить...
Росіяни калічать бійців. Організатори, спонсори, судді теж росіяни. По суті, апелювати у цьому свавіллі нема до кого. Росіяни свідомо виводять зі строю бійців, вичисляють найсильніших, або просто кінчають хто попаде під руку. Б'ють у незахищені місця. Цілеспрямовано в шию, копчик, у гомілку.Ви навіть не уявляєте, яка сила удару. Тобто сталевою алебардою сьогодні у бою пробили шолом НАСКРІЗЬ! Сьогодні у масовій валці уже дійшло до краю, після того, як росіянин, поваливши українця, відкрив йому забрало і сталевою рукавицею (!!!) почав бити в обличчя. Українця забрали на швидкій до лікарні зашивати обличчя. Зламані пальці, ноги... Наші бійці взагалі нічого не отримують за участь. По суті, на них тупо заробляють. Ви собі уявити не можете, НАСКІЛЬКИ жорстокі сутички. І тут стає питання: опускатися до рівня росіян чи діяти в межах спорту?
Наші нині пишуть листа, викладають вимоги. Вони розуміють, що завтра можуть покалічити будь-кого. Хочуть федерацію, у якій будуть представлені  рівною мірою усі країни (на цьому фесті 17 країн). Хочуть безпечну війну, аби це був спорт, а не каліцтво. хочуть суддів від різних країн, а не лише від Росії. Хочуть дискваліфікації особливо злосних росіян. Збираються зараз обходити інших капітанів збірних.
Друзі, це справді страшно. На це страшно дивитися. На ці вирвані кадики, розбиті голови... Це просто БІЙНЯ.

А ще сьогодні у масовій війні у когось відлетів набалдашник від булави. Невідомо, як його допустили до бою незакріпленим. Я сиділа на огорожі, піді мною на землі - польський боєць зі зламаною ногою (росіянином, звісно ж). Набалдашник пролетів зі свистом і вдарив хлопця в незахищені груди. Ми побігли за швидкою. Зламані ребра.
Друзі, Оленка Максименко [livejournal.com profile] v_dorozi написала статтю, яка проливає світло на те, що зараз твориться навколо археологічної спадщини України. Стаття довга, але дуже цікава. У "Тижні" вона виходила у скороченій версії.

Міжнародна науково-практична конференція «Введення культурних цінностей в фінансово-економічний обіг держави: пошуки науково-практичного балансу» прояснила і поглибила намічену тріщину, що утворилась між антикварами й колекціонерами та представниками держаних музеїв. Захід міжнародного рівня відбувся таємно від музейників, тих із них, хто намагався туди потрапити, не пустили без пояснень. Єдиним представником профілю став Павло Довгошия, директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (Довгошия не має профільної освіти, не є фахівцем музейної справи і його попередній професійний досвід не пов’язаний із музейною роботою).

Нашуміле звільнення керівників музею – лише верхівка айсбергу. Музейна тема сьогодні подібна до пацієнта, в якого уражене серце, нирки, підшлункова, легені та інші органи, всі болячки зумовлюють одна на одну та неясно, котра з них була первинною. Із глибшим зануренням в тему недуг виходить за рамки суто культурологічної проблеми, переплітаючись із політикою, економікою та суто людським фактором. Рясний квіт чорної археології, не менш чорний антикварний ринок, нелегальні вивезення предметів історичної цінності за кордон (чого варта лише нашуміла колекція ПлаТар!)... список можна продовжувати до нескінченності. 

Історія хвороби  

Наприкінці 90-х Державний комітет України по туризму, із Валерієм Цибухом на чолі, підготував законопроект про розпродаж музейних фондів в ім’я розвитку туристичної галузі України. Екс-гарант не дав ходу цьому законові, позбавивши заморських гостей-колекціонерів захопливої атракції.

«Дубль-два» стався за десять років. Дмитро Табачник, голова «Гільдії антикварів» та, на той момент, віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань, лобіював закон, який дозволяв вивіз за межі країни культурних цінностей будь-якого рівня, починаючи з 17 сторіччя. Кисень «благому» наміру перекрив Мінкульт з подачі Голови Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрія Савчука.

Третя спроба, що відбувається зараз, подається під соусом «оновлення некомпетентних кадрів» до «Євро-2012». І, хоча дійсно музейний менеджмент залишає бажати кращого, а стихійно звільнені керівники (за неофіційними даними) були свого часу там само, як їхні наступники зараз, стихійно і без досвіду роботи в музеї на ці посади призначені, навряд запропонований на конференції проект закону «Про національну культурну спадщину» ситуацію врятує.

«З точки зору археології, чи, скажімо, нерухомих пам’яток культурної спадщини (відомо, що зараз країна багато втрачає – зносять старі пам’ятки архітектури, будують хаяти) він прописаний дуже добре, – говорить мистецтвознавець-контролер, представник Головного управління культури Ольга Безп’ятова. – Але те, що стосується 59 – 70 статті стосовно вивезення культурних цінностей, то ситуація кричуща. Завдяки цим статтям, культуру цієї землі, починаючи з Трипілля, ми будемо вивчати за кордоном, якщо приймуть цей закон. Таке враження, що частину законопроекту, де йдеться про археологію, писали юристи, люди, які хочуть зберегти національно-культурне надбання, а ту частину, де йдеться про вивезення, писали зовсім інші особи із іншими цілями! Порушена структурність закону, логіка». Окрім вільного ввезення-вивезення, паралельно із законопроектом, пропонується встановити вартість музейних цінностей за «Системою Тамойкіна» (Технологія ТЕС).

Піддослідні кролики і група підтримки

Новітня система, що розроблялась, за словами її творців, протягом 14-ти років та визнана фахівцями Росії, Канади, Литви, Австрії, а також такими організаціями, як ЮНЕСКО, Інтерпол, Спілка юристів, Міжнародна поліцейська асоціація та різними громадськими організаціями, була випробувана на музеї «Переяслав». Щоправда, для згаданого вище директора це закінчилось мікровійною – спаленою автівкою й архівами, внаслідок чого він відмовився «брати на себе якісь ціни». «Експеримент полягав в тому, що паспортизацію, маркування, класифікацію, оцінку і систему обліку проводили за трьома різними методиками, - розповідає Михайло Тамойкін. – Наші продукти виявились найбільш ефективними за всіма параметрами. Після цього ми отримали можливість через кабінет міністрів скликати міжнародну конференцію». 


Read more... )
Моя та Оленки Максименко стаття у "Тиждень"

Інформація про знесення трьох будівель на Андріївському Узвозі поширилась через соцмережі з ефектом бомби прискореної дії. Активно налаштована громадськість була надто перейнята захистом Пейзажної алеї, що цілком скидається на «відволікаючий маневр». Ще за день до події охорона рішуче перестала пропускати на Узвіз перехожих (хоча раніше забудова не становила проблеми для переходу), а будівельники встановили п’ятиметрову огорожу – і це не перебільшення!

«Покійні» будинки, які завбачливо прикрили парканом, згідно із мапою, мали нумерацію 10а та 10б по Узвозу, 9/11 по Фролівській. З них 10а внесений до реєстру архітектурних пам’яток. Коли Тижню таки вдалося проникнути на роз’ятрену вулицю, колеги з різних видань уже стікалися туди. Проте, прибулий до епіцентру подій начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА Сергій Целовальник, заявив, що знищені будівлі не представляли собою жодної цінності, мовляв, не слід здіймати «бурю у склянці»: «В цьому кварталі, обмеженому Андріївським Узвозом, Боричевим Током та Фролівською, на території одного гектару, знаходяться тільки дві пам’ятки архітектури, вони знаходяться на Боричевому Тоці. Лише будівельник взявся за лопату і вдягнув каску, ми одразу біжимо за ним з камерою. Є таке приказка: «Півроботи дурному не показують». Проте, і брати на себе відповідальність за радикальні трансформації по той бік паркану, головний архітектор не поспішає: «Ми, теперішнє керівництво, не маємо жодного відношення до того, що тут відбувається. Я не знаю, навіщо було здійснено знесення будинків». За його словами тут планується «дуже цікавий» торгівельно-офісний комплекс «Андріївська плаза» в сім поверхів.

Експертизний проект

Так само і заступник голови КМДА Михайло Кучук повідомляє, що від міста дозволу на знесення будинків і будівництво немає. За його словами, дозвіл надала Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. По суті, повідомив він, одна державна установа дає дозвіл, доки інші дві нічого про це не знають.

«Проект, наскільки я знаю, ще експертизний, - каже Целовальник. – Те, що він має пройти експертизу і після того затверджуватись у замовника будівництва (Держбудконтроль), це факт. Сьогодні по телефону ми дізналися, що Держбудконтроль надав їм декларацію на провадження підготовчих робіт, до яких входять виніс мереж із зони забудови, установка будівельної огорожі, якщо є фундамент – то туди входять випробувальні сваї, туди входить знесення споруди, яка не підлягає подальшій забудові. По-хорошому потрібно мати повністю затверджений проект, але зазвичай усі намагаються почати якнайраніше...»

Замовником забудови є ЕСТА Холдінг, яка входить до компанії «СКМ Фінанс» Ріната Ахметова. Автором проекту будівлі є американський архітектор Джон Фатіадіс, йому передували запропоновані проекти від французького та британського архітекторів. Дивно, до речі, що змушує наших замовників шукати архітекторів на стороні – чи то горезвісне почуття меншовартості, чи прагнення визнання у світовій спільноті – лишається хіба здогадуватись.

За інформацією «Української правди», прес-служба ЕСТА Холдингу також заперечила знищення будинку-пам’ятки. Києвознавець та активістка публічної мережі Андріївського Узвозу Владислава Осьмак підтвердила, що із нумерацією будинків на мапах та «в реальності» є певна плутанина. І що знесені будинки справді не були пам’ятками, а внесений Міністерством культури до реєстру пам’яток будинок 10а все ще стоїть. Проте вона заперечує «нецінність» знищених будівель: «20 січня 2012 року Міністерство культури підписало наказ про надання Андріївському узвозу статусу пам’ятки містобудування, тож кожна будівля, яка знаходиться на цій вулиці, тепер є пам’яткою. Зважаючи на це, будь-яке нове будівництво за законом тут виключене! Тепер тут можна говорити лише і винятково про реставрацію, навіть не про реконструкцію! І, відповідно, міська влада, можливо, за підтримки Верховної ради, мала би переглянути всі ці документи, всі ці акти купівлі-продажу і приватизації, й повернути Андріївський узвіз у державну власність, це було би правильно!».

Андріївський узвіз має статус заповідника (комплекс пам’яток архітектури вул. Покровської), згідно із розпорядженням КМДА №979 від 16.05.2002 А це вже зовсім інші правила забудови, і про самочинне знесення будинків, які навіть не належали до пам’яток архітектури, взагалі не може йтися. Будь-які роботи не можуть бути проведені без затвердження з боку Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища. А такого дозволу, за словами виконуючого обов’язки голови управління Якова Діхтяра, вони не давали. Про затвердження із Інститутом Археології взагалі не йдеться.


Read more... )
http://kiev-blacklist.livejournal.com/151344.html
І взагалі, настрій цілий день кепський, голова болить, працювати не виходить, відпочити теж.
П’ята ранку, безсонна ніч, безцеремонні крики над вухом за більш, ніж годину до прибуття: «Встайом-здайом пастель!». Перед тим, ввечері, диво гаркнуло на мене: «Шоб сразу на место положіла» - це коли я взяла ковдру. Мене аж викручує від російської мови і хамства, але я терплю. Аж доки о п’ятій ранку не вирушаю попросити кави з молоком. Провідниця набирає кави і запитує: «а дєньгі я шо, отсюда должна брать?» Вона не каже: «Заплатіть, будь ласка, зараз» (или “Пожалйста, заплатите сейчас»), вона одразу, моментально починає хамити. Я дивлюся на неї здивовано, вона продовжує: «платіть ти вопщє собіраєшся?!». «Чого ви мені тикаєте»? – «А што такоє?» - «Мені 27 років, чого ви мені тикаєте?» - далі – увага! – «Ух какіє ми нєжниє!» - каже вона людині, яка здуру заплатила 100 грн за квиток.
Я сиджу і не можу зрозуміти… Як? Як взагалі можливе таке хамство на пустому місці і за мої ж гроші? І як з цим можна боротися? Наші люди хамлять одразу і в буденному режимі, це як «ви там на обідах по півдня відсиджуєтеся, а у мене ноги мокрі!». Цих людей нічим не переконаєш, бо вони завжди праві за замовченням. І вони не розуміють, що таке сфера послуг та обслуговування клієнтів.
Знаєте, але є й протилежне. По дорозі до Львова був чудовий провідник, який вітав пасажирів, а будив вранці легким дотиком і «вставайте, пані, будь ласка, бо ж поїдемо з вами назад до Києва» - і це за 20 хв до прибуття, а не о п’ятій ранку. Такому хочеться дякувати і пам’ятати.  

У Львові придбала журнал «Просто Неба» . Там півфрендстрічки на останній сторінці (компенсація безінтернетного життя), там, як виявилося, чудові есеї, якими хочеться надихатися. Там Катя Бабкіна пише про еміграцію всередину себе, і одразу згадується про це в контексті всюдисущого хамства. Один мій друг купив свого часу машину, аби максимально відгородитися від цього, аби культивувати свій маленький світ зі своїми правилами. У цьому ж журналі мексиканець Хав’єр Санчез, який мандрує з 1991 року і був дуже багато де, говорить про Україну, де живе уже 9 місяців: «Перші кілька місяців я відчував фрустрацію навіть коли купував квитки. Ніхто, абсолютно ніхто не намагався мені в цьому допомогти, в тому числі й самі касирки. (…) Люди такі холодні – в магазинах, аптеках, банках – завжди серйозні і ніколи не усміхаються».
Мене докоряли у одній дискусії у ФБ, бо що перебріхую, що у нас люди відкриті і щирі насправді. Ні, у нас країна хамства. Одвічного і довічного.
Вадима, автора коментаря про ситуацію з Культом Ра "випадково" побили на вулиці якісь пацики.

П.С. Вадим в лікарні.
Я знаю, періодично у мене з'являються пости на цю тему. Але щоразу, стикнувшись із диким ставленням до дітей у нашому суспільстві, я не можу стриматися. Вчора цілий день сварилася з людьми через малих.
Нехай ще зі скрипом витримую постійні зауваження бабусьок до дітей у музеях. Коли ми водили шведку Луіз по музеях, її найбільше враження: "Чому дітям не дають бути дітьми?" Коли ми вдруге прийшли у фольклорну школу в музей декоративно-прикладного, моїх малих уже зустрічали здалеку. Малі ще нічого не встигли зробити, як їм уже вичитали наперед. Ну але то складно із музеями.
Вчора день взагалі був дуже сварливий у мене, гризлася з усіма. Почалося з метро. Зайшли, народу купа, ніхто не уступає. Зрештою, уступає нам уже жінка в літах, я віднєкуюся, вона наполягає. Сідає Северин і Ярослав. Проїжджали Дніпро, Северин, звісно, розвертається дивитися. Я ледве встигаю зловити його ногу, аби не черканув ногою по штанях тьотки по сусідству. Ще нічого не сталося, а вона починає обурюватися. Потім вертається назад і таки зачіпає її ногою. Ну там такий вибух стався! Тьотка починає на мене волать, що "Воспитывать детей надо!", хоча я не розумію, чим процес "воспітанія" має бути пов'язаний із тим, що дитині цікаво подивитися у вікно. Не буду описувати мої відповіді, але я, звісно, не мовчала. Почала з іздіватєльського "етажерібьонок!", але тьотка була не в курсі інтернетівських мемів...ну і далі понеслося. Тьотка апелювала, що вона свою дочь, бачте, воспітала, вот дочь сідіт (дівчинці років 16), а я така розтака. Гарно ж, кажу, ви доньку виховуєте, що мамі з двома дітьми уступає місце літня жінка, а ви тупо ігноруєте. "Да, я так воспитываю!" - гордо відповіла тьотка.
Але я вже була гнівна і готова гризтися далі. Так воно і сталося.
Соромно, звісно, але останнім часом мене тільки зачепи на людях. Наче проривається якась дамба і починає литися словесне гівнище. Раніше я дуже соромилася на людях, ніколи не відгаркувалася, завжди потім ішла і плакала.Тепер не стримую себе...
Потім на секонді була. Пішла за куртками. Бо, наскільки я зрозуміла, чоловік помилково віддав на Білорусь не малі речі (бо вони всі так і лишилися), а кульок із "актуальними" куртками, спакованими на літо.
Діти, ясне діло, є діти. Бігали, гралися в "гончих" машин. Продавщиці на них цитькали і проганяли, але тут я можу зрозуміти: вони втомлюються від цілоденного лементу. Прийшли в якийсь павільйон, там іграшки продаються. Доки малі відволіклися на іграшки - біжу на куртки дивитися. А що такого? Дорослі часто дивляться ті іграшки, я теж. Прибігає якийсь араб, лементує: "Забєрітє дєтєй от ігрушек!!!" - і вириває у них з рук ті іграшки, хоч діти НІЧОГО не зробили, просто дивилися на столі. Я забрала дітей, малі знайшли нову забавку: лазять навкарачках по павільйону. Там брудно - ну піпець просто. Вони ухайдокані по саме неможу, зате їм весело. Так кожне робило мені зауваження. Звідусіль: заберіть дітей!, мамаша, оні же грязниє!, как так можна, ви смотрітє, дєті лазят, а єй всьо равно! Кінчилося тим, що якийсь араб накинувся на мене: Да я бы у вас этих детей забрал! да вы вообще не в состоянии за ними присматривать! Даааа, кажу, ви наче й не наш, а ведете себе вже як типова пострадянська бабулька. Ну і давай ми всі сваритися знову...
Блін косий, ну нервів у мене на це все нема.
Вибачте, ну яке кому діло, в грязюці мої діти чи ні? Я купую їм штани по 10 грн, у мене вдома пральна машина, я ношу з собою вологі серветки - це все вирішує проблему брудного одягу чи рук. Завдяки Оксані і "Жилі", завдяки "ямамусі" і друзям із дітьми, я опинилася у якійсь ізоляції, де нормально ставляться до дітей. До дітей, які лазять по землі, які не соромляться задавати питання у транспорті, які зацікавлені і включені. Згадалося, як ми сиділи у "цукерні" і робили "щеплення від дітей", як я це називаю. Бо там був Ярослав, Марко, Левко, - це наші з Яриною; а поруч сиділа Міртагрофман зі своїми двома і Свєта зі своїми двома. І ці всі діти повзали по землі, каталися, гралися, бігали, дуріли. Вони були дітьми! Тому коли після такої "ізоляції" стикаюся із реальним ставленням, мені стає дико.
Коли ми сидимо у транспорті, місце поруч з нами займають останнім. Коли заходимо в поїзд, людьми розповзається страх: "тільки не в наше купе..." Колись дуже посварилися із тіткою в купе. Ми купили два місця, мама везла одного і я везла одного. За правилами перевезення один дорослий може везти одну дитину до 5ти років. Але тьотка на нас накинулася! Чому вона має страждати через наших дітей? Діти ще нічого не зробили, я їх зумисне випровадила в коридор, аби вони не товклися в купе, так і тут я винувата - не слідкую! Люді тєрпят, а оні, бєзсовєсниє! Вот я єхала, прошлий раз тоже бил дєцкій сад, так там мама сразу рєбьонку (дівчинці, звісно) сказала сідєть на мєстє і молчать, чтоби нє мєшал! Хоча, знаючи свого Ярослава, то можу сказати, що він він себе дуже навіть гарно тоді... Коротше, хворі люди на всю голову.
Або ось я взагалі не розумію виразу: "Нічого, ось заговорить малий, то ти не будеш знати, куди дітися від цих розмов". Я цього не розумію, чесно. Мені цікаво, коли діти говорять і коли вони задають питання. Я обожнюю пояснювати Ярославу і засмучуюся, коли він не задає сотні питань з якогось приводу. Натомість у транспорті постійне цикання на дітей, аби вони "закрили рот" і не говорили. Їх вбирають у рюшечки і не дозволяють повзати по землі. Зате куплені іграшкові пістолети і жувачки з чіпсами наше суспільство не смущають.
Говорили на цю тему із Сонею, яка водить донечку Євпраксію у фольклорну школу. Пракі із міжнародної сім'ї, здається, румунка там мама. Розповідала, як українська бабуся повела дитину у природничий музей у Відні. Дитина вирвалася і полізда на скелет динозавра, почала закривати і відкривати йому рота. Баба мало не впала від жаху, а працівники музею сміються - це ж весело!
Ну от, власне.
Купіть собі дівчину, хлопці.
(на плакаті з іншого боку паркану не було перекресленого "у", було просто "Купи дівчину")
А тепер справжня жесть. Аби в черговий раз закрити питання щодо буцімто наявної в наш час "рівності жінок і чоловіків" і всіляких розмов на тему "нафіга цим займатися" (бути учасником жіночих рухів), будь ласка, прочитайте і полюбуйтеся, на що здатні чоловіки і жінки (!!), аби бути угодними чоловікам.
Жіноче обрізання
(там жесть, я попередила)
Недавно наш Северин потрапив у  інфекційне відділення третьої дитячої лікарні. Коротко про те, що там твориться.
- У лікарні взагалі немає нічого. Коли ми готувалися до лікарні, мені і в голову не приходило, що треба покласти туалетний папір чи мило для рук. Однак у відділенні не було ні мила, ні паперу - нічого.
Що саме цікаве: від хворих вимагали внеску на користь лікарні: паперові рушники, рідке мило, доместос. Цікаво, куди це все дівається.
- Пити і їсти теж не було. Вода, яку пропонували пити, була кип*ячені з-під крану. Фактично технічна вода. Їжею повністю забезпечували ми самі.
- Медикаментів немає. Северину з найвищою позначкою ацетону прокапали одну крапельницю, а решту, мовляв, будемо капати, коли принесете ліки. Ми купляли абсолютно все: бинти, пластир, катетери, фізрозчин, глюкозу, інші препарати.
- Мінятися батькам дитини можна лише один раз. Не розумію цього приколу взагалі. Або мінятися можна, або не можна.
- Аналізи лікарня не робить. Треба нести аналізи у платну клініку при тій же лікарні.
Оце, блядь, наша безплатна медицина. Платімо податки й надалі!
Останні новини про Десятинку:
http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/25/6240903/
І деякі новини від археологів: Evelina Kravchenko 26 травня 2011 р. 17:05

Я сьогодні говорила із співробітниками Старокиївської експедиції щодо останніх подій. Віталік Козюба сказав, що після перевірки документів хлопчиків звідти виперли. Щоправда, до одного будівельного вагочику, який там стояв, додався ще один. Таке враження, що хтось розраховує на саме таку реакцію або готується чергова провокація. Треба подумати що робити.

А ось і акція:

Пенсіонери наші, за браком здатності самостійно мислити і аналізувати, втрапили у міцні лещата БАДів. Розмір цього стихійного лиха нам не помітний, доки це не трухане твою сім*ю. Мене раз уже трухануло. Тепер вдруге.
Вчора до мене з розмовою прийшла свекруха. Подія сама по собі екстраординарна, бо ми з нею не розмовляємо. Свекруха сіла поруч і сказала, що у неї до мене "щепетильне" питання. Так і так, каже свекруха, лежить у мене десять тисяч на депозиті, у Надра-банку, а не віддають вони нам цей депозит, хоч і термін вийшов. А сказали, що віддадуть лише у особливому випадку, скажімо, на операцію. А у тебе ж, Настю, операція на очах... Чи можна якось організувати довідку від твого лікаря, що тобі потрібна операція і гроші? Аби ми у Надрах депозит забрали?
Та без питань, кажу. Шкода мені їх, насолоджуються пенсіонери "покращенням життя", грошей нема. Домовлюся про довідку. Але свекруха розповідає далі. От, зніму я ці десять тисяч, і накуплю ліків дідусеві ("лекарств дедушке"). Я насторожуюся, а свекруха далі веде: "Минулий раз зняли першу частину депозиту, і на 8 тисяч гривень купили ліків. Дуже допомогло дєдушкє!" У мене круглішають очі: "БАДИ???? На 8 тисяч??" Вони дуже хороші, заливається свекруха, так допомогли! Нам їх лікар (!!!) рекомендує, він і своїх дітей лікує цими бадами. Так і так, жаль, я не можу, каже, це все ясно і переконливо викласти. Але ось маю вдома диск, хотіла взяти, а забула, і там так розказують, ви одразу зрозумієте з Вовою, як помилялися, і які це розпрекрасні БАДи.
Я сиджу і скаженію. Не піднімайте, кажу, при мені цю тему. Ехінацею пийте, вітамінки, це ж в п*ять разів дешевше! Десять тисяч, при пенсії у 750, вони хочуть витратити на БАДи! Просрати землю на березі Азовського моря, купивши на неї БАДи!!
Мені ця ситуація нині дуже болюча. Бо недавно мама подзвонила і повідомила, що баба Ніна у реанімації. Баба Ніна провела там 4 дні. Її витягли з того світу. Ніяк не могли збити аритмію, влили бозна-скільки ліків. Коли була у Херсоні, то провідала. Баба Ніна вся в синцях від крапельниць, уже нормально так рухається наче, говорить повільно, але потроху відновлюється. Говорю з тіткою, з бабою, і стає ясно, що баба ТИЖДЕНЬ почувалася погано, але продзвонила своєму бадівському консультанту, закупила у нього мікрогідрін і кораловий кальцій, і лікувала складнючу аритмію цими прекрасними препаратами... Доки мало не вмерла. Сиділи ми, пила я чай, а баба тиск міряла. Дивиться, а верхнє значення - під 170, а нижнє - 75. На хвилиночку. І тут з*ясовується, що призначені після реанімації ліки для стабілізації тиску вона не п*є, а "спасається" "нетоксичними БАДами"...
Розказую я цю історію так мальовниче свекрусі, вилуплююся на неї в надії уловити іскру розуміння очах. Свекруха тупувато посміхається:
- Ну так и не удивительно. То у бабы Нины фирма БАДов плохая. А у нас - хорошая. У нас они ... помогают!

УПД. Чоловік щойно уточнив, що йдеться далеко не про 8 тисяч. Було продано землю за 10 тисяч доларів і просрано на БАДи. Було продано все залізо з хати (той же мотоцикл) і просрано на БАДи. Так що якщо у вас родичі на цьому "сидять"... Це як алкоголізм.
Наступних виборів не буде. Це очевидно. Настільки явно ніхто б гілку не рубав, аби після фільму йшло "далі буде". Далі не буде. Буде глибока і безкінечна дупа. Вибори певно що будуть, звісно, але такі білоруські-білоруські. Донбас наступив.
Я зловтішаюся трохи. Мені приносить задоволення на нарікання свекрухи на ціни посміхнутися і порадити насолоджуватися новою владою. Тільки шкода, що через таких, як вона, мусять страждати інші, хто не вибирав, а пенсії має ті самі.
"..і чомусь вірить, що так може тривати вічно. і що це і є управління державою". - пишуть оце. І наче як випливає, що тривати вічно не може. Але - може. У нас народ надто голодний. На голодний шлунок революції не робляться. Бо ще є що втрачати. Поки вони отримують достатньо, аби мінімально підтримувати життя, вони будуть битися за цей кусок пліснявілого хліба. І, вирощені на пропаганді того, що так і має бути, впритул не помічатимуть того, що насправді може бути незрівнянно краще.

Але народ наш не бував у Європах. Скільки ще він вбачатиме ворога у Юльці? У "новій країні", яка не будується так швидко? У радянській спадщині? У поганих географічних умовах чи кліматі? Коли народ візьме на себе відповідальність за дупу, яка у нашій країні? А ніколи. Бо вони так виховані. Вони звикли, що відповідальність на комусь іншому.
Я не вірю у якісь зміни в цій країні. Я вірю в свої сили звалить подалі. Бо хай навіть нашкрябати по жежах три-чотири сотні революційно налаштованих і рішучих, хай навіть таких буде тисяча, дві, три - це нічого не вирішить. Завжди знайдуться тисячі і тисячі бидлоти, які будуть заздрити, що у тебе зп в десять разів вища, ніж у них. І будуть за 10 грн іти і стояти проти тебе. Просто щоб вилити у щось свою заздрість, голод, злиднілість, ненависть на життя. На такого, як вони. Але не на владу. Бо влада дала 10 грн і кілограм гречки.
Ну оце всі там буянили з приводу шоу у Шустера, де жіноче питання піднімалося. А я думала: "не буду дивитися, аби не засмучуватися". А у офісі дівчата дивилися, то й мені довелося. То крики Бузини про те, що влада у жінки між ніг, і що чоловік би взагалі діла не мав жінкою, аби не піхва... Ну я навіть не знаю, тут ридати треба, чи сміятися. І це ж чувак, яким стільки людей зачитується. Ну але я не читала ніколи, бо знала, що він придурок. Не помилилася))
Прикро тільки, що проти його агресії всі баби сиділи і якось ледве мекали, замість того, щоб якось висловитися. Але, підозрюю, що на телебаченні охочіше давали волати у мікрофон відомому...еее... "письменнику", ніж якимось там керівникам якихось там непомітних жіночих організацій.
Оце трохи в шоці від того, що звучить по рейтинговому каналу. І від того, скільки чоловіків поділяє його думку.
Далі спішно замовкаю, бо понесе...
Тільки питання: і що, після таких фраз йому якась тьотка дає?!
Originally posted by [livejournal.com profile] kotyhoroshko at Дубляж фільмів українською мовою скасовано
Обов'язковий дубляж фільмів для прокату українською мовою скасовано. Про це 29 жовтня повідомив міністр культури і туризму Михайло Кулиняк.

"Ми скасували указ міністерства (про обов’язкове дублювання) і зараз користуємося положеннями закону про кіно", - сказав міністр. Він не уточнив, коли саме був скасований цей указ.

Нагадаємо, влітку Кабінет міністрів заявляв про намір дозволити дубляж фільмів іноземними мовами при обов'язковому субтитруванні українською й проведенні дублювання на території України.

"Всі копії й дублювання будуть виготовлятися на території України, а якою мовою - ми не будемо їх (дистриб'юторів) змушувати", - заявляв Кулиняк.


допобачення фільми, перекладені українською мовою

"ДЕСЯТИНКА" ПІД ЗАГРОЗОЮ!
Десятинна церква – унікальна пам’ятка середньовічної архітектури, яка має світове значення. Вона була першим кам’яним християнським храмом Русі, і той культурний спадок, що дійшов до наших днів, мусить належати всім людям, незалежно від віросповідання, конфесії, національності. Усі знахідки давньої історії Києва, зроблені на десятинці, а також фундаменти, рови чи поховання, мали б увійти до складу музею європейського рівня. Мали б…

      Зараз нависла пряма загроза існуванню пам’ятки: у фундаменти Десятинної церкви, а також унікальні за своїм багатством культурні шари, в яких, зокрема, є древнє язичницьке кладовище, хочуть вбити кілька десятків бетонних паль, на яких буде споруджено підмурок церкви Московського патріархату. Це має бути зроблено до нового року!
           На пам’ятці з 2005 року працюють археологи. Останні два роки вони не отримують ні копійки грошей за роботу. Вони працюють лиш для того, щоб встигнути врятувати якомога більше. Гроші, які виділяються буцімто на розкопки, розкрадаються, або використовуються не за призначенням. 

Суть проблеми: 8 вересня 2010 року Кабмін видав розпорядження, згідно з яким "для проведення археологічних досліджень та музеєфікації залишків фундаментів Десятинної церкви" виділяються бюджетні кошти на суму 13 мільйонів 400 тисяч гривень. Ці гроші треба «освоїти» до нового року. Однак археологи, які з 2005 року працюють на розкопках, останні два роки не отримали ні копійки за свою роботу. Вони працюють безплатно – просто бо не можуть кинути пам’ятку, яка, будучи відкритою (розкопаною), зруйнується і буде втрачена для науки і для країни.
           Археологи отримали інформацію про розпорядження з третіх рук, бо ні паперів, ні грошей в руках не тримали. Люди, які приходять до них з Адміністрації президента, не афішують своїх прізвищ і посад. Коли керівники арх. експедиції почали дізнаватися, що мається на увазі під «музеєфікацією», на яку виділено гроші, то з’ясувалося, що мається на увазі закладення підмурку для церкви московського патріархату: бетонні палі та бетонна плита на них. Тобто 14 млн бюджетних коштів віддається певній церковній конфесії! При цьому унікальна пам’ятка древньої архітектури й історії нищиться.
          Віталій Козюба, керівник Володимирського загону архітектурно-археологічної експедиції Інституту Археології:
        «Цей Московський патріархат, заклавши свою церкву, вирішив, вочевидь, застовпити місце. Ще в ті часи вони казали: «Ось коли наші прийдуть до влади!..» І навіть були такі розмови: «Держава вам не платить, так давайте ми вам заплатимо, і ви якісно все зробите. І вам буде добре, бо отримаєте гроші, і нам буде добре, бо ми отримаємо ділянку у своє користування». Звичайно ж, такі бартери абсолютно сумнівні і на них ніхто не йшов».
          Науковий світ в перебуває у глибокому шоці, оскільки через відсутність фінансування дослідження йшло дуже повільно (ці всі роки копало буквально 3-4 науковці за безкоштовно), і роботи ще непочатий край. Закладання церкви зруйнує пам’ятку.
          Віталій Козюба:
         «Якби у нас були державні кошти, ми могли б досліджувати значно якісніше. Адже коли 2-3 людини працюють – це одне, а інше – коли можна десяток ще людей найняти, аби вони хоча б землю викидали для нас. Все швидше було б. У нас так виходить: одна людина копає, чистить поховання, об’єкти вибирає, фотографує, малює, ці матеріали заносить до камеральної обробки. Одна аспірантка обробляє цю масу матеріалу. А ось той же звіт науковий вже нема кому робити, бо це ж треба таблиці, ілюстрації. Але ж головне завдання досліджень, в тому числі й археологічних, це отримання інформації і якісна її подача. Археологія це унікальна наука, яка досліджуючи знищує об’єкт дослідження. Один раз розкопаний культурний шар вдруге розкопати неможливо. І тому дуже актуальним є питання фахового, якісного дослідження, щоб мінімум втратити інформації і максимум її залучити до обігу». 
Віталій Козюба, як і решта археологів, вважає, що краще було б Десятинку не розкопувати, аби нині фундаменти не руйнувалися. І, тим паче, не були поховані під церквою.  

На території Десятинки дуже багато ще не досліджених ділянок. А під церквою вони просто будуть зруйновані, або ж, як і у Михайлівському, ці всі фундаменти, рови, поховання фізично будуть існувати, але будуть недоступними для дослідження. Насуваються холоди, і копати буде неможливо… А до нового року вже має стояти підмурок.   

Олексій Комар, один з археологів, що копає Десятинку, розповідає про ситуацію з фінансуванням:
           «У 2005 році, гроші, які виділялися на музеєфікацію, повинні були б йти на Укрпроектреставрацію – це організація, яка будувала Михайлівський собор, Успенський, Пирогощу. Оскільки ці гроші були виділені одразу на цю організацію, то й мови не йшло про якусь «музеєфікацію». Адже і Михайлівський, і Успенський, і Пирогоща за документами проходять як музеї, а ніякі не культові споруди, якими вони по суті стали після «музеєфікації».
          Наступний факт сплив тільки цього року. Укрпроектреставрація, для того, щоб прибрати ось цей ангар [О.К. на увазі зруйнований ангар над розкопками], і списати його, і передати комусь на баланс, сказала: дайте нам 5 млн грн.. Питання: якщо в 2005 році було виділено 8 млн грн., другий рік від кабміну прийшла цифра 7 з половиною млн., сума яка складається у мене – це 15, 5 млн грн.. Якщо з цих грошей Укрпроектреставрація хоча б щось отримала, то давайте вирахуємо: ангар обійшовся у 300 тис на проектування і 600 тисяч на саму споруду. Археологія обійшлася Укрпроектреставрації, тому що вона вимушена була нам платити, не уряд – десь у менше мільйона за ці два роки (2005-2006). Виходить, що з цих 5 млн 1 мільйон вони потратили на ангар, ще мільйон – на археологів. Виходить, що 3 млн вони беруть за свої послуги: техніка, паркан поставить, бетон прибрати. Залишається проста арифметика: 15,5 млн - 5 млн – де решта 10? Але найбільша цікавість в тому, що і цих 5 млн Укрпроектреставрація не отримала, нам вони платили свої власні, а не урядові, кошти! Виходить, що жодна копійка з 15 млн, виділених урядом Юлії Тимошенко, навіть до Укрпроектреставрації не дійшла! І зараз до нас приходить людина з Адміністрації, і питає, скільки нам заплатили за археологію. Ми кажемо: ми державна організація, підіть в інститут археології і запитайте, скільки нам платили за останні два роки. Нуль».

 За словами археологів, під час розкопок знайдено дуже багато унікального, безцінного матеріалу. Археологи пропонують спорудити класний музей, де будь-хто, незалежно від віросповідання чи країни проживання, зможе отримати неупереджену інформацію про старий Київ, Старокиївську гору, Десятинку. Однак їхні проекти та ідеї щодо музею ніхто не чує.

Натомість Київ має це:

Шановні журналісти! Я досі не пристроїла ні в яке видання цю тему! Якщо ви можете мені з цим допомогти, то буду дуже вдячна. Повірте, написати про проблеми археології статтю найкраще зможе саме журналіст-археолог, якому не треба "вникати" в незнайому тему! Допоможіть мені виступити автором статті, а то абідна как-та. :)

Коли знайшла повідомлення у [livejournal.com profile] muzyka_sniv про виділення на "археологічні дослідження та музеїфікацію" залишків Десятинної церкви 13 мільйонів 400 тисяч гривень, то відчула, що тема з душком. А тема, як виявилося, смердить політично-церковним смородом так сильно, що хоч стій, хоч падай. Сьогоднішні відвідини десятинки та інтерв'ю із керівником розкопок одного із загонів увігнали мене у стан шоку.  Це, друзі мої, пиздець. Я просто не знаю, як справитися з емоціями. Як почати обдзвонювати ініціаторів цієї хуйні. Ініціаторів, таємничу "людину, що приходила, з адміністрації президента", як обдзвонювати і бути коректною, нейтральною, стриманою?
А пару десятків бетонних свай і бетонну платформу до нового року не хочете? Так, бетонних свай в унікальну пам'ятку древньої архітектури, в унікальну археологічну пам'ятку... А зверху що? А зверху, друзі мої - церква для московського патріархату. Он, уже заміри роблять!
З 14 мільйонів гривень археологи не отримали ні копійки.
Вони за безкоштовно працюють уже кілька років. І зараз, у холоди, вони теж працюють. Аби максимально встигнути спасти. Чи будемо ми допомагати рятувати???

Хочете побачити, як виглядає, блядь, законсервована під ковпаком пам'ятка? Який це ковпак, що має захищати розкоп? Полюбуйтеся
!Read more... )
Знаходжу вакансію дитячого фотографа. Зупиняють вимоги: вимагаються яйця! Ну, думаю, гляну я на вас. Пропоную і вам подивитися "роботи":
http://maxifoto.com.ua/
Ось приклад, якою НЕ ПОВИННА бути дитяча фотографія.
І їм за це платять... :(((
Недавно [livejournal.com profile] gontas  штовхнув воза щодо продажних українських дівок.
Як ілюстрація - останні сіські мєсяца у Тьоми в жж, де якісь київські курви, замість того, аби клацнути свої цицьки на фоні килима у своїй хрущовці, вилізли і роздяглися на Майдані. Тим самим породивши коментарі такого штибу: "В Киеве походу все телки раздеваются. Наверное там можно неплохо отдохнуть".
Ось дала б в морду. Серйозно.
По ходу, нашим дівкам від безнадьоги дах рве. Але внутрішньої культури і гонору не вистачає задіяти задля досягнення мети щось, окрім тіла або смазливої морди. Ну, але це ж і культивується уже дуже давно. Нескоро заговоримо про рівноправ'я і про те, аби жінку перестали розглядати виключно як м'ясо для трахання. Про це свідчать хоча б шедеври реклами "Даю в розстрочку до 15ти разів" із зображенням жінки (відзначився Технополіс. До речі, із сайту Сумно? хвоточка бігборда кудись зникла), а також геніальні слогани "Розсунь палички", "Візьми до рота" і "Оближи шари" від Якіторії.
І, що цікаво, жодна ж душа не накатала скаргу кудись (куди?), а лише похіхікують всі потрошку. А що ще лишається робити? Українські жінки - продажне м'ясо, готове облизувати шари і росзувати "палички" задля кращого життя.


http://exler.ru/bannizm/24-09-2010/20.jpg

 



Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 02:36 am
Powered by Dreamwidth Studios