Jan. 10th, 2012

Їхати ну щось не хотілося. Позаминулі Колядки були організовані не дуже у плані того ж харчування, а ми були з дітьми хворі і все видавалося у похмурих тонах. Але цього разу їхати треба було, бо ми ставили виставу...
Виставу планували давно. Розробляли її разом із [livejournal.com profile] v_dorozi, яка так і не ризикнула поглянути на своє "дитя". У плані реалізації задумки - а задумка була створити дійство на основі індоєвропейської міфілогії, яке було б зрозумілим без слів - наші думки з Льонькою розійшлися, і мій попередній приїзд на Обирок скінчився тим, що хотілося розвернутися і вчинити як Меллон: просто забити на все це діло, хай роблять із задумкою, що хочуть. Але Льонька таки згодився більш-менш притримуватися нашої версії, а ще дівчата переконали - і я цілком згодна - що Льонька став тим пинком під зад, який змусив нас робити маски. Бо якби не він, то ми б досі длубалися і будували плани. Адже поставити виставу мали ще два роки назад!
Приїхавши на Обирок, ми буквально одразу були вкинуті у творчу атмосферу. Це було чудово! Ми співали, вистава ставилася, їжа була смачною, а ввечері починалися сучасні вечорниці із іграми, музикою, сейшенами, легким алкоголем.
Ми були справді-справді-справді нереально щасливі! І коли до хрипоти "ставили треки" ("Дівчата, давайте трек про "Йой-йой, дитиночко!"), і коли у камерній атмосфері співали "давайте Оту..." (і всі розуміли, про Яку Саме пісню йдеться), і коли терли мак ложкою, і коли сідали на вози, і коли баба Антоніна плакала, і коли нам наливали самогон. Це було життя, розумієте? Це було так, як має бути! І виставу наступного дня ми відіграли класно. Справді класно. І будемо ставити її далі. Так!

Думаю, більшість уже бачили ці фотки від Діми Гомберга та Кіріла Кравцова у мене на ФБ чи Вконтакті, але все-таки викладу парочку і тут. Цікаво, що фоток з вистави НЕМА! Діму ми просили знімати, а Кіріл, вочевидь, наколядувався, і йому було не до того! він нам підспівував зате))
1. "Цінькоторечки", генеральна репетиція у Клубі.
Photobucket
2.
Read more... )

6. ще один БогоПтах (третій у кадр так і не потрапив...)
Photobucket

Read more... )

Photobucket

Read more... )
Генеральна репетиція і перший показ вуличного дійства про створення світу. Зліпила з тих крихт відео, що мала.

Хтось мені розповідав про якийсь музичний проект, коли виконавці грають класику для дітей. А оскільки увагу дітей втримати важко, то роблять це із прибаутками, танцями, іграми. Діти вбирають музику радісно і у найприроднішій формі - під час забави.
Учора я пішла на зйомку у філармонію. Сказати, що я шокована пережитком совка - це нічого не сказати.
Прекрасний концерт "Божичів", надзвичайний різдвяний настрій. На сцену періодично вибігають маленькі дітки, співають пісні, водять козу, тікають за куліси. Потім через гримерку повертаються в зал, адже хочуть послухати пісні. Раптом у величних стінах лунає крик торговки: "Да сколько можна бегать!! Ану успокоились! Вы что, у себя дома?!" Я стояла у двох метрах від тих дверей, діти не бігали, діти тихо виходили в зал може рази три, аби долучитися до прекрасного, але на них накричали, наче на скотину.
Оксана телефонує сьогодні, мовляв, хотіла піти на концерт, але... у філармонію не можна з дітьми. З дітьми до семи років, уточнюють мені в залі. Так, я розумію ті нафталінові концерти, де не можна аплодувати у перервах між композиціями, але коли на сцені колядницька ватага, з прихлопом і притопом, то чому дітям вхід заборонено?
А чи не задумалися ви, чому ніде у пресі філармонія не фігурує? З журналістами у філармонії ще тугіше, ніж із дітьми. Перш за все, там не можна фотографувати (не фотографувати зі спалахом, а фотографувати просто!). Знімати можна лише з однієї точки. Мене туди провели як оператора, я була фотографом нелегальним. Сказати, що я почувалася гнаною собакою - нічого не сказати. Як же бракує мені хоч якогось журналістського посвідчення! Спершу стала свідком, як залотітка ганяла хлопців-операторів за те, що вони посміли притулити камеру до колони. Потім, під час концерту, я навпочіпки проповзла у проході між рядами аби зняти хоч один кадр з ракурсу по центру, а не збоку. Перепросила кивком у слухачів, знімала сидячи, аби не заважати. Спершу на мене накинулася якась слухачка, звинувативши, що я знімаю зі спалахом ("Вон же вспышка была!!!"), і ніякі клацання їй в інтілігєнтноє ліцо не переконали її, що я не брешу і знімаю без спалаху. Потім прибігла залотітка і почала мене виганяти реально як якесь гівно: "Пошла отсюда! Здесь нельзя ходіть! Нєльзя ползать! Ану вон! Сєйчас охранніка позову, он тєбя виставіт!!!". Це при тому, що як журналіст я там була єдина (крім двох операторів) і що, типу, я ж про їх заклад писати маю.
Стала у дозволеному місці, під колоною. Почали смикати нервові глядачки, бо я їм, бачте, заважаю дивитися. Але я працюю, що мені робити? Мені замовили зйомку! Місця для преси не передбачено, і куди мені? Оператори сміялися: "А ти ховайся, типу ти нє у дєл, а потім наскоком так ОП! - і клацаєш. І знову ховаєшся!". А коли йшла залотітка, вся преса реально починала ховатися і втискатися у колони)) У другому відділенні взагалі я повернулася до колони і виявила, що там сидить працівник філармонії, видно, аби я навіть у "легальному" місці не могла стояти.
Ну і я так і не зрозуміла, чому можна знімати біля правих колон, а біля лівих не можна?
Настю Кандиріну з Сашком теж ганяли по залу за те, що вони посміли прийти і підперти найдальніші колони. "Ви мєшаєтє!!!". А "Божичам", наскільки мені відомо, не дозволили показати зі сцени народні танці.
Вибачте, але після такого ставлення мені взагалі, ну ні грамулічки, не хочеться іти у філармонію. "Божичі" забезпечили їм абсолютний аншлаг, квитки розмели за ціною 80, здається, гривень, та яка філармонія бачила це? Між тим, все, що почувалося живим, тут хотіли роздушити, як таргана.
Мені особисто гидко. І прикро за те, що така чудова річ, як музика, лишилася у користуванні накрохмалених нервових бабів з горделивим видом. Я все сказала.

УПД. Коментують на фейсбуку глядачі: Myroslava Oksentyiuk
а ми такі раді що нам дали слова до пісень та псальмів,в надії трохи підспівати-на це ж було й розраховано?...то ці залотітки підходили до пенсіонерок, які зі сльозами згадували свою молодість і тихенько підмугикували рядки пісень, нападали на них зі словами-"да кагда же ви роты позакрываете, слушать не учили"?...у мене був шок...а поряд малі діти стояли-то пришлось затуляти їх аби не попали під руку цій совєтскій женщіні((...
Я палкий прихильник "Божичів", я не казала? Вперше почула їх повноцінний концерт на квартирнику десь на Житомирській. Тоді була спокійна камерна атмосфера, був чути кожен перелив голосу... Потім, на "Концерті для Ангела", коли на сцену виходило багато гуртів, "Божичі" вразили тим, що були... природніми. Вони справді співають так легко, наче розповідають якусь історію. Наче просто говорять. Раніше здавалося, що для співу треба якось спеціально тримати губи чи напружуватися. Але "Божичі" показують, що це не так. І, що найцікавіше, до простоти треба йти дуже-дуже довго. "Божичі" йдуть до неї з 1999 року.
Різдвяний концерт це було те бездоганне поєднання спокою і динаміки, суму і радості, умиротвореності і напруження. Піснями вони справді розказували історії. Я вже не кажу про виконання, яке я потім прослуховувала ще раз вдома, і слух так нічим і не збентежився. Спокійно, ніжно, без надриву...
Безвідносно до концерту ще додам, що "Божичі" дуже багато чого роблять для поширення традиційної української культури. У частини учасників є свої фольлорні курси, дитячі фольклорні школи.. Це чи не єдині фольлористи, які зробили свій польовий архів загальнодоступним! А це неабищо :)

"Божичі"
Photobucket


Read more... )

Photobucket


Read more... )

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:30 am
Powered by Dreamwidth Studios