Я довго думала. Я дуже довго думала, але прийшла до висновку, що так далі бути не може. Це ні у що не виливається. Проект "для розваги" і "для ідеї" полоскотав амбіції, і вилився у пшик. Я не кажу про тих чудових людей, про Меллон, Нашеліта і особливо Улянку, на яких все це трималося. Я говорю про те, що наш проект за майже три роки став чарівним пенделем для багатьох людей. Для тих, хто почав, навчився, полюбив співати. Хто умів співати. Хто мав слух і голос. Усі вони нас надихали, вселяли надію, що ось же ж скоро ВСІ МИ щось видамо, щось зробимо, якісь творчі ідеї... Всі люди, кого я так цінувала, потроху пішли. Пішов Дімич і грає тепер у іншому гурті, пішла Влада, пішла Настя, пішла Марина... Пішли інші. Ті, хто міг би зробити з проекту щось класне.
Життя знову ставить мене у цю ситуацію. У ситуацію, коли я виступаю у ролі "чарівного пенделя", особи, яка подає ідею, і народ жваво рухається у певному напрямку, але я собі стою одна біля розбитого корита.
У мене теж є амбіції. Я теж хочу ходити на заняття із професійним фольклористом чи ким там... Теж хочеться мати гурт... Щось таке. А все воно розбивається.
Мені багато чого дали Цінькоторечки. Стільки нових пісень. Нових знайомств. Спілкування. Але більше я не можу, вибачте.
Якщо хтось хоче продовжувати це діло - переймайте естафету. Якщо ні, то буду дякувати "Смолоскипу" за приміщення. Вибачте всі, хто ще там лишився і вболівав. У четвер буде організаційна зустріч, де все визначиться остаточно.
Взагалі я сама винувата. Що якось все запустила.. Але просто вже і влітку було ясно, що нема сенсу тягнути.
Я ж відкрита до музичного спілкування. Якщо раптом хтось хоче робити етно-гурт...
Ну і в неділю... Чекаю тих, хто захоче колядувати. Тільки ви попереджайте, коли приходите. Бо зазвичай сиджу оце і півнеділі чекаю на когось. Тільки нікого нема, окрім рідних Меллон та Улянки.
Насправді це вчорашня репетиція мене так скосила. Коли стало очевидно, що я не тільки не росту у музичному плані, а й деградую.

П.С. Вибач, Саша. Я обіцяла не писати постів на цю тему. Але я вчуся писати стримано навіть на гарячу голову...
Ну що, Різдво уже на носі, а ми ні в одном глазу! Отже))
Якщо любите і можете співати - запрошую усіх на щонедільні здибанки, де ми будемо вчити колядки і щедрівки до зимових свят! Із собою брати себе + зошит + щось смачненьке (ковбасу?).

Здибанки-співанки відбуваються у четвер на таємній штаб-квартирі "Цінькоторечок" (Межигірська, 21 - 18.00 - в-во "Смолоскип"), а також у неділю у мене вдома на Харківському шосе, 56 - на 16.00. На недільні зустрічі можна брати дітей!

Не проспіть! Цього року - ще більше нових кльових пісень!



Наша група Вконтакті
Творча ватага "Цінькоторечки" має гарну задумку: зробити виставу, базовану на давньому індоєвропейському міфові. Коли ще не було ні неба, ні землі, ні світла, ні темряви, а лиш боги... Як світ народжувався у яйці, як Змій крав яйце, а Воїн бився із Змієм.. Як з крові Змієвої постала Вода і Дощ, як з луснутого яйця народився світ, як постали перший Чоловік і Жінка.

Ця вистава - без слів. Музичний супровід - найдавніший, "індоєвропейський" пласт українського фольклору. Вистава, яка говорить мовою світу.

Що у нас є: Ідея, фольклор, виконання пісень, талановиті художники, які розроблять костюми, маски, "картинку".
Що нам ПОТРІБНО:
- музиканти будь-які.
- хлопці на роль Воїна, Першолюдини (Ура! Знайшли!), Змія.
- люди зі слухом і голосом (завжди знадобляться!)
- люди, які візьмуться ставити танці, рух, динаміку вистави.
Ми готові робити виставу з вами з нуля, відкриті до нових ідей!
Читаю коменти.
Ми в неті:
http://vkontakte.ru/club8262943
Вчора віддали японську передачу. Про проблеми двомовності в Україні, і про молодь в ліце міня (пишаюся!), яка б'ється головою об стінку - намагається трохи просунити питання української культури, традиції і мови.
Японська передача спокійна, у нас вони динамічніше зняті. Цікаво, що пряму мову учасників не дублюють, а просто дають субтитри. Багато з відзнятого не увійшло. Зате є інтерв'ю коротеньке з Ростиком і Владою. В кадрі багато Артема, Мірки та Яринки. Народ, якщо вам треба - перепишу фільм, тіки дайте диски!
Непогано записано, як ми співаємо колискові. Хоч ми їх і співали вперше.
Але дуже цікава штука. На самому початку беруть коментарі у звичайних перехожих. Коментарів всього два. І другий з них дала мама дівчини, з якою ми кілька років надзвичайно тісно спілкувалися. А потім різко і повністю припинили спілкування (рівно рік як!). І ось ця мама розповідає, що старша донька розмовляє українською (приємно чути!), а молодша - російською. І я вирішила, що з багатомільйонного міста записати саме цей коментар - не просто збіг, а якийсь...знак, чи що? Написала тій дівчині смс, але номер не дійсний. Тож... якщо хтось досі спілкується з Ягенкою, то передайте, що у мене є передача з коментарем від її мами :)
Кілька кадрів з фільму )
"в містах навпаки - до людей часом важко достукатих (дододитсья долати перевони у вигляді тих же консьєрожок, залізних дверей та скепсису в очах, викликаного надлишком малолітніх "аскерів", що крім "дайте, дядьку, п*ятака" ні на що не спроможні). Але коли всі ці перепони пройти - виходить щось неймовірне. люди дивуються, для них це щось іншопленетне іноді..." - це ділиться враженнями Оленка-Меллон.
Я цілком згодна з нею. Колядування - це як автостоп. Це той страх подзвонити в двері, це радість від того, що за дверима знаходяться хороші люди... а ще хвилину назад ти не знав про їхнє існування! І тепер ось ти знаєш, що це жінка Галина, і що у неї онучка Вікторія, і хоч онучка і не тут, але бабуся просить повіншувати, адже чому б зайвий раз не закликати добрі сили до людини, яку любиш? ;)
Ще ходимо в суботу. Раптом хтось надумав і хоче нас бачити - ми прийдем!

Ура! Ура-ура! Ми зробили вертеп! Нарешті! Збулася моя давня мрія - показати Києву вертеп:) Власне, все було краще, ніж при зустрічі весни ми думали... Особливо біля Михайлівського, ух!
Зібралися на 14 до Володимирської гірки, де мав бути організований Захарченком міський вертеп. Поки спускалися засніженими гірками, небезпечно ковзаючись, з'ясували, що з нас ніхто нікому не розповів про вертеп, "аби не позоритися". Тож глядачів не передбачалося. Хоча камери 5го каналу насторожували... Та глядачі таки трохи зібралися, навіть було двоє несподіваних глядачів, які дуже порадували))
Спершу ми дуплили. Оскільки один з наших пастухів зліг із температурою під 39, замінювати його вийшла дівчинка, яка дуже хотіла бути "хором", боїться виступать, і запевняла, що на сцені все згадає. Але не згадала :) З такого дупляжу, а також з масового забування слів колядок ми почали. Колективний дупляж - це явище відоме, постійно повторюване і нормальне. Повторюється натурально з року в рік, хоча вже чотири місяці ці колядки ми співаємо! Але нічого, поступово розкочегарилося... Потім, після Заха, ми вирішили піти до Михайлівського собору. І саме там...так, там було справжнє Різдво, і справжній Вертеп. Люди виходили з церкви, сповнені правильним настроєм. Ми співали, і поступово зібралися глядачі - ось так, з нічого! Нас фоткали, знімали, записували. Малі діти слухали уважно-уважно, їх намагалися батьки відтягнути, але діти відмахувалися, просили не заважати їм дивитися. У людей... світилися очі. Це були невипадкові люди! Якийсь дядько просто сяяв, так мило співав, я весь час на нього дивилася, аби надихатися. Наші дівчата-хлопці пожвавішали, розвеселилися. Ляп був лише один - я забула заспівати ключову пісню - "Нова радість стала")) Але нічого, ніхто ж цього не знав. Отож, все було гарно і невипадково. Страшенно задоволена. Дуже приємно було чути, як люди дякують. А якась бабуська пішла просто до нас під час дії і засовувала у руки цукерки та печиво... Тож так, все вдалося! Вирішили ще в неділю піти пограти під церквами і поколядувати на вулицях.
А потім я прийшла додому, подзвонили хлопці у домофон і попросилися заколядувати. Я їх впустила, вони відтараторили коляд-коляд-колядниця. Хлопці, кажу, ану пісню заспівайте. А вони - а ми не знаємо жодної. А я кажу: от лажа, а я якраз займаюся колядками-щедрівками. А вони кажуть: то заспівайте нам коротку пісню. І я їм заспівала коротку пісню гучно-гучно, у них очі вилізли - видно, ніколи не чули "народного" співу )) Після тих хлопців одразу захотілося походити по хатах і поспівати... Але ж після тих хлопців нас уже ніхто не пустить, еге?
фоти-фоти-фоти )

вось!

Jan. 7th, 2010 09:02 pm

 
Ми будемо тут ставити вертеп за Мелонськими та моїми сценаріями...Наші скромні хвамилії не згадані в афіші, але то буде воістину грандіозна мить позору  але ми дуже старалися!
У мене зара 38, я буду Янголом із Сопливим Носом і Закладеними Вухами. Ще у нас є Настя Кандиріна, у якої Голос і навіть Слух, яка теж, подейкують, захворіла)) А у ще одної співочої недавно запалення легень було. Коротше, треба виправити афішу. Не "заспівує", а "захриплює"....
:)
Щось зголошувалися хлопці, зголошувалися на вертеп... Прийшов час репетицію робити - нікого нема. Тільки Ростик, спасибі його, за всіх. А у нас же не дівчата - а казка. Тож маєте шанс. Лишилося дуже мало часу для вертепу...
Поїхала я на співанки, коротше. Жду-чекаю!
Сьогодні розподіл ролей нарешті. Сумісними зусиллями Меллон і мене сценарій було написано.
У зв'язку із виключною "дівчачістю" "Цінькоторечок"...
Розшукуються творчі хлопці для ВЕРТЕПУ, який робиться у рамках нашого проекту. Любі хлопці, якщо ви артистичні і бажаєте долучитися до гарної справи - ми вас дуже запрошуємо! Навіть якщо ви не вмієте співати - це не страшно, бо співати є кому! У нас на співанках ви прекрасно проведете час, долучаючись до вічного)) Ну, і, певне, варто сказати, що у нас там ЦІЛА КУПА гарних дівчат:) А ось хлопців поки нема.
Ми розшукуємо хлопців на такі ролі:
- пастухи (хоча це ще можемо замінити дівчатами)
- воїн
- жид
- циган
- ангел
- три царі

Репетиції відбуваються кожен четвер у приміщенні видавництва "Смолоскип". Початок о 18 годині.
Телефонуйте 80669134477!

(Дімич, якщо ти читаєш це повідомлення... Ну, ти зрозумів. Тебе і твого гумору, уміння імпровізувати, артистизму і голосу нам дуууууже не вистачає. Всі тебе згадують і важко зітхають!)
Впишiть iм'я
<input ... >


Запрошую вас долучитися до "нового сезону" нашого творчого гурту! Оскільки наш принцип у абсолютній відкритості до людей, незалежно від наявності слуху і голосу, то долучитися може кожен. Наша мета - вивчення забутих народних звичаїв та обрядів і, безперечно, ПІСНІ! З нами ви вивчите стільки пісень, що вам і не снилося;)

Отже, у четвер, о 18 годині, ми збираємося у "Смолоскипі" на Межигірській, 21!
Найближчим часом, окрім вивчення т.зв. "звичайних" пісень, ми будемо готувати новорічні вистави-забави-пісні! Ставитимемо вертеп, шитимемо костюми, творитимемо. Якщо хтось хоче просто вчити пісні зимового циклу і не заморочуватися - завжди будь ласка!

Чекаю :)

Ми вконтактє:
http://vkontakte.ru/club8262943

"Новачкам щастить. Дурням щастить. А отже нам має пощастити двічі!" - так думала я напередодні своєї першої в житті фольклорної експедиції. І чоловікової першої в житті фольклорної експедиції. І тільки кума Саша вже втратила експедиційну незайманість, випадково спостерігаючи вилазку-експромт "Володара" після Трипільського кола. Щоправда, це теж досвідом не назвеш. Але - їхати треба. Бо ми вже майже рік як сотрясаємо стіни "Смолоскипа" своїми пєснопєніями, але ж досі перебиваїмося матеріалом, зібраним кимось, а не нами! І коли нас кличуть десь поспівати, то одразу виникають проблеми. Пісні, здавалося б, народні. Але цю ми здерли у "Отави", цю - у "Божичів", а цю у "Древа". Лишаються тільки пісні з дисків, на які записані безпосередньо бабусі. Але таких пісень не так вже й багато. Та й на голоси різні бабусі не завжди співають. Отже єдине рішення у цій ситуації -поїхати збирати самим. Ось ми і зібралися.
Спершу ми кликали Валеру з "Полікарпа" з собою, бо страшно ж їхати таким неучам самим! Він спитав: "А куди ви їдете?" А ми й не знали, куди. Бо всі нормальні фольклористи знають, де і що вони хочуть збирати. А команда з журналіста, культуролога та програміста такого знати не могла. І тому нам було байдуже куди їхати.
Власне, село Зюбриху Черкаської області ми вибрали учора десь о 10-ій вечора. Вибирали, як і годиться творчим людям, науковим методом тика. Я просто почала задумливо гортати карту Черкаської області і натикнулася на прекрасну назву "Зюбриха". Чому Черкаська область? Та просто тому, що там багато різних археологічних культур, а отже, за моїм щирим переконанням, неляканого фольклору там теж має бути багацько. Воно ж завжди так: якщо вже багата область - то багата. Окрім того, Зюбриха причаїлася над ставками трохи пооддаль від траси, а отже Традиція там мусить аж витати.
Однак доки Нято шукав Зюбриху за навігатором, ми знайшли друге прекрасне село, яке добряче похитнуло позиції Зюбрихи. Уявіть собі: ЗЮЗЮКИ! Ну гріх же не поїхати у Зюзюки? Але Зюзюки знаходяться далі (Сумщина), а часу було не так вже й багато. Та й книжка "Міста та села Черкащини" обіцяла нам у Зюбрисі скіфські кургани, трипілля і городища 17 ст.
Отже, місце обрано. Тепер - техніка. Професійна звукова карта, яку ми мали позичити у Нятового знайомого, саме на суботу йому була потрібна для запису. Лишилася тільки моя власна, побутова. Коли десь о 23 годині Нято зібрався напічкувати ноут програмним забезпеченням - він з сумним видохом зламався і відмовився більше вмикатися. Виникла проблемка. Експедиція була на межі зриву! Нято нехотя дістав свій робочий ноутбук ("Ти ж розумієш, що не можна їздити у експедицію з робочою машиною!") і з ненавистю глянув на Вісту. На Вісту необхідна нам програма ставитися не хотіла. У куми Саші, якій ми подзвонили на початку першої ночі, ноут виявився теж з Вістою. Але Нято, пожертвувавши ніччю, таки зміг знайти програмуліну для звукозапису, яка таки поставилася на цю прекрасну оперативку...
Виїхавши, ми з'ясували, що я забула не лише блокнот і ручку вдома, а й опитувальники, якими користуються тру-фольклористи. Вночі Валера провів мені майстер-клас, в якому сказав, які підручники почитати (читала вночі, так!) і які опитувальники взяти. Але ми ж дУрні... Тепер доводилося сподіватися тільки на свій журналістський хист в плані чесання язиком і вигадування питань!
Їхали, сповнені надій і сподівань. Однак коли ми побачили Зюбриху воочію, то вона нас дещо розчарувала. Надто вже цивільний і заможний вигляд мало село. Ніяких тобі скрючених образних бабусів і дідусів на лавках під тином, ніяких тобі мазанок і лелек на стовпах. Навіть фотографувати нічого! Ми зовсім скисли, але все ж розпитали куди і як іти. Нас направили до Ольги Терентіївни, яка "знає багацько старих пісень". А Ольга Терентіївна.... виявилася скарбом. Співала з задоволенням, а потім послала за своїми "дівками", які зібралися купкою і завеееели. Ох. В кінці-то у нас голова розпухла до стану дзбану, але на початку ми плакали від тих пісень і від тої краси. Але головне - ВІД ЕМОЦІЙ! Я ніколи не чула ще, аби ТАК пропускали крізь себе пісні... Витирали хусточкою очі... А колядки-щедрівки? Жінка співає, ллються сльози... не витримує, крізь сльози: "Ви уявляєте? Господь Христос мав таку силу, що царі перед ним на коліна стали!!". А коли у колядках сходила зірка, яка возвіщала Різдво, жінка починала сяяти - наче на її обличчя сходило сонце! Я ніколи такого не бачила, ніколи! Хоча чула тих пісень... ой багацько! А ми? Про що ми думаємо, коли співаємо? Як би не сфальшивити, як би красивше заспівати... та ми не відчуваємо того, про що пісня! Господи, скільки всього треба навчитися у тих людей! Доки вони ще живі...
Ой. Та довго розповідати всі ці враження. Це був неймовірний емоційний заряд, батарейка зараз просто по зав'язку!
потім ми ще посиділи за столом, випили горілочки (вірніше, Сашуня віддувалася за мене та Нята), а бабусі розспівалися: то застільні заспівають, то "білоруські" (російські - тільки на суржику). Нагодували нас салом та рибою, пообіцяли потренуватися до нашого приїзду за два тижні, побажали купу хорошого та відправили у Київ. А ми, коли вони нам жалілися, що ціле літо не було дощу, пообіцяли їм дощ. Тож нічого дивного, що виїздили ми під страшенну зливу - наче небеса розкрилися!



Дуже хочу сказати окреме ВЕЛИЧЕЕЕЕЗНЕ спасибі Меллон [personal profile] v_dorozi , яка люб'язно погодилася нейтралізувати посидіти з Ярославом, аби розв'язати нам руки, і відгоцала з ним 10 годин без перерви на сон.
І ще дякую Северинові, що він - золоте дитя! - 5 годин сидів і ані гу-гу. Тільки раз агукнув, та й то в ноту попав:)



Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:31 am
Powered by Dreamwidth Studios