Безпосередній досвід - це те, чого нам шалено бракує. Викиньте глянсові журнали - то все ілюзія. Забудьте інтернет - то все теж ілюзія. Відчуйте запах землі. Відчуйте дотик землі. Посійте хліб. Зберіть хліб.
Тут, на Обирку, знову зберуться найкращі люди. Тут буде добре. 
Клацніть на банер:


Всі оновлення та вся інформація також доступна на спільноті [livejournal.com profile] obyrok
У нього особливий, неймовірний погляд... через об'єктив. Закохана у його фотки. Зовсім інша атмосфера "Колядок".

Read more... )



Read more... )



Read more... )


До речі. Нам потрібні музиканти. В суботу на 10.30 репетиція. Якщо маєте бажання.
Генеральна репетиція і перший показ вуличного дійства про створення світу. Зліпила з тих крихт відео, що мала.

Їхати ну щось не хотілося. Позаминулі Колядки були організовані не дуже у плані того ж харчування, а ми були з дітьми хворі і все видавалося у похмурих тонах. Але цього разу їхати треба було, бо ми ставили виставу...
Виставу планували давно. Розробляли її разом із [livejournal.com profile] v_dorozi, яка так і не ризикнула поглянути на своє "дитя". У плані реалізації задумки - а задумка була створити дійство на основі індоєвропейської міфілогії, яке було б зрозумілим без слів - наші думки з Льонькою розійшлися, і мій попередній приїзд на Обирок скінчився тим, що хотілося розвернутися і вчинити як Меллон: просто забити на все це діло, хай роблять із задумкою, що хочуть. Але Льонька таки згодився більш-менш притримуватися нашої версії, а ще дівчата переконали - і я цілком згодна - що Льонька став тим пинком під зад, який змусив нас робити маски. Бо якби не він, то ми б досі длубалися і будували плани. Адже поставити виставу мали ще два роки назад!
Приїхавши на Обирок, ми буквально одразу були вкинуті у творчу атмосферу. Це було чудово! Ми співали, вистава ставилася, їжа була смачною, а ввечері починалися сучасні вечорниці із іграми, музикою, сейшенами, легким алкоголем.
Ми були справді-справді-справді нереально щасливі! І коли до хрипоти "ставили треки" ("Дівчата, давайте трек про "Йой-йой, дитиночко!"), і коли у камерній атмосфері співали "давайте Оту..." (і всі розуміли, про Яку Саме пісню йдеться), і коли терли мак ложкою, і коли сідали на вози, і коли баба Антоніна плакала, і коли нам наливали самогон. Це було життя, розумієте? Це було так, як має бути! І виставу наступного дня ми відіграли класно. Справді класно. І будемо ставити її далі. Так!

Думаю, більшість уже бачили ці фотки від Діми Гомберга та Кіріла Кравцова у мене на ФБ чи Вконтакті, але все-таки викладу парочку і тут. Цікаво, що фоток з вистави НЕМА! Діму ми просили знімати, а Кіріл, вочевидь, наколядувався, і йому було не до того! він нам підспівував зате))
1. "Цінькоторечки", генеральна репетиція у Клубі.
Photobucket
2.
Read more... )

6. ще один БогоПтах (третій у кадр так і не потрапив...)
Photobucket

Read more... )

Photobucket

Read more... )
Співали, говорили, сварилися, співали, вирішували, готували їсти і їли, приймали і відторгали, робили висновки, співали, занурювалися у "сільську романтику".
Я відчула це. Відчула, що таке співати, коли ти сидиш за старим столом у старій хаті, сидиш перед піччю, на столі горить свічка, всі сплять, а поруч ще три кумці... І пісня ллється так ніжно і солодко, і ти вже не відділяєш свій і не-свій голос, ти взагалі не відчуваєш, звідки той голос береться і чи справді ти співаєш зараз, а чи сниш. Пісня формувалася десь перед нами, десь над свічкою, окремо, сама по собі. Це були неймовірні відчуття, відчуття якоїсь наповненості, щастя, єднання, насолоди, медитації... Дівчата кажуть, що пережили те саме. Власне, заради цього і варто було їхати на Обирок. Ніколи в Києві я не отримувала такої насолоди від співу.





Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:37 am
Powered by Dreamwidth Studios