Привіт-привіт!
"Вам здоров'я треба?"
Хто хоче показати дитині справжніх колядників із козою, піснями-віншуваннями, веселих і, звісно ж, дуже кльових? Ми з чоловіком, малими та іншими охочими підемо по хатах від 7 і до 19. Кличте нас))
Якщо дітей ще нема, то можемо просто прийти))


малюнок Влади Сошкіної
Тут хтось десь питав, як була зроблена ось така ЗІРКА.

  Геніальне не можна тримати у секреті. І художниця Влада [livejournal.com profile] my_shedow  згодилася дати майстер-клас з її виготовлення, і цей майстер-клас потім буде розміщено у різдвяному номері "Жили". Але поки хочу поетапно викладати, як ми цю зірку робимо, може ще хтось встигне й собі забацати. 
Фотки вийшли галімі, бо, як виявилося, не можу я одночасно співати, фоткати і різати))

Отже! Зірку можна зробити такою, якою побажаєте. Тут величезний простір для творчості!
Для виготовлення нам знадобляться такі матеріали:
01

- якісна монтажна піна (важливо, аби при задуванні вона мала плотну структуру. Ми просто брали піну із розряду «подорожче»).
- два ватмани
- широкий скоч і скоч двосторонній
- паста для шпаклювання (ми брали «фасадну», вона дрібна)
- акрилові фарби потрібного кольору
- лак
А також, якщо ви думаєте робити всередині вогник, то зручну плашечку, у яку можна буде поставити свічку. І, звісно ж, різні оздоби: стрічки, дзвоники і т.д.
зазирнути, як робляться зірки )

Таким чином ми завершили перший етап зірки. Щойно Влада покаже другий етап, як ми дізнаємося, що буде далі. Гарних вам зірок!
http://pics.livejournal.com/gohatto_n/pic/00073d89

Сьогодні Бубі-Северинському виповнюється ого-го скільки! Йому рік! Це ж купа часу! Він прокинувся сьогодні о 5.40 - якраз аби з мамою і татом відсвяткувати час свого народження :)
Напередодні Бубиної появи на світ, я надивилася знімки італійської фотографині, яка фотографувала народження власного сина. Повторити подвиг вирішила і я. І щойно мій живіт перемістився... в напрямку ніг, як я навела фотоапарат з оооотакеееенним об'єктивом... туди, де, власне, ноги починаються. Але надворі стрімко починався день, а Буба ліз на світло, до вікна... і геніальна знімка не вийшла, бо проти вікна всьо получилося у контражурі, а сили налаштовувати фотоапарат під умови зйомки у мене не було. Та і момент такий був... не до налаштувань, скажімо. Тож перша знімка Буби з'явилася, коли він, синій і у змазці, вперше заволав у мене на животі. І сфотографував нас Вдругенятотато. А я перед тим наклацала всяких кривавих ужасів (нє, щоб дитиною зайнятися, га?), яких досі не можу без содроганія дивитися, бо одразу переношуся...у родзал...ууу.... аж у животі зводить.
Любов до Буби йшла довго і тяжко. Але коли прийшла, то накрила так сильно, неначе юнацька закоханість. Я люблю Северина безумно. Ти прекрасний, Буба! Я за тебе порву! :) Всіх врагов! От!
Северин все ще позитивний, впертий і цілеспрямований. Він ще досі той Мудрець, який все знає, але мовчить. Хоча вже хвилями проглядається малюк, і вже скоро будуть істерики і кризи. Але поки він Мудрець. І я вчуся у нього. Доки не пізно)) Бо потім буду вчити вже я!
http://pics.livejournal.com/gohatto_n/pic/000741cc

а колись... )
Всі навколо хворіють, і ми не стали виключенням. У Северина болить вухо, при чому пішло загострення, бо він злосно його розчухує. На Ярослава напав кашель, оце спить зараз і все собі бухи та бухи. Не піде в садочок знову... У мене ж традиційно горло "зависло" у хворобридкоболючому стані, і це все ніяк і не виллється у сяку-таку серйозну хворобу, і не припиниться. А тут же Карпати на носі: їхати, ні? А якщо когось з нас скрутить, а до лікаря далеко? А якщо ми лишимося, і нас не скрутить, я ж собі не пробачу, що профукала таку класну поїздку!
Між тим, ми сьогодні виповзли в місто, бо ж репетиція вертепу "на місцях". А оскільки вже виповзли, то вирішила я дитині створити святковий настрій. І ми поїхали за новорічними кульками (хоч і не було потреби), дощиком (не було потреби тим паче) і ліхтариками. Ярославу то було щастя! Ще б. Коли я була маленька, то це було неначе диво. Оці всі лотки з кольоровими кульками... А мама все не хоче купувати і не хоче. Ці лотки з кульками в ЦУМі у мене викликали такий самий захват, як стоси тонких дитячих книжечок у Пасажі в книжковому. Тільки книжки пахли дуже по-особливому, а кульки не пахли. Зате сяяли.
Я, будучи підлітком, ходила в цум і мріяла про той час, коли зможу накупити іграшок. Стільки, скільки хочу. І яких хочу. І лише в минулому році я вперше накупила...
Тож так. Природне бажання, аби наші діти мали те, чого не мали ми. Чого не мала я, бо чоловік-то мав. І ось я дозволила Ярославу вибирати ті кульки, які він хотів. Щоправда, з них лише одну повісила на ялинку, бо решта по кольору не підійшли. У Ярослава зараз любов до фіолетового та рожевого, тож дощик і кульки він вибрав саме такі...
І ось така у нас вийшла ялинка. "Кавіва-кавіва" - як каже Ярослав. Не ялинка - а мрія мого дитинства. І кожна кулька улюблена і найкраща!

...Коли їхали на репетицію вертепу, то бачила, як біля смітника порпалося двоє бомжів - чоловік та жінка. У чоловіка на голові була дідоморозівська червоно-біла шапочка.
"Скоро новий рік", - подумала я.
... Так він лоб поб*є - а не помолиться!" - це якраз про нас.
(Мешканцям Західної України не читати, аби не вжахатсия!!!)
Тільки ми вирішили не просто помолитися Богу, а воцерковити дитину;). Взагалі я проти хрещення у ранньому віці, хай би сам Ярослав вирішив, треба воно йому чи ні, але нам-бо дуже сподобалося вінчатися, то був сильно позитивний досвід і якесь потужне відчуття, що нас ще більше поєднало. То чому б не захистити дитину таким сильним егрегором, який створювався стільки століть?
Але все якось вийшло наверле. Ну зовсім. Западло на западлі.
Ми з майбутнім кумом спеціально поїхали записуватися на хрестини до шевченківської церкви, аби Ярцю хрестив священник-грузин. Цього веселого дядька я дуже люблю за його гумор і те, що він єдиний, хто зміг за роки мого глухого і темного безвір*я розворушити десь у нетрях моєї душі якусь іскринку.... Саме своєю простотою, чистотою і гумором. Ми записалися (хреститися в "не мажорній" церкві коштує аж 80 гривень!) і почали чекати на день Х.
Я наготувала вишиваночку білим по білому, штанці білі вишиті знизу і білі шкарпетулі. Не дитина - золото. На кума вибрали Сірожу, на куму - Меллон [personal profile] v_dorozi .
І ось їдемо ми до церкви. Маршрутки нема. Перенервувавшись, сідаємо у нашу машину - обоє без прав, з надією на авось. Впритик по часу приїздимо до церкви, а там Сірожа із священником свариться. І зовсім навіть не з "нашим" грузином, а з якимсь дуже іншим бородатим молодим дятьком. Сірожа стоїть, піджавши губки, підборіддя подригується. "Недобрий знак", - подумалося мені. Священник каже Сірожі: "А-та-та!", а потім, завидівши нас, приходить і оголошує, що хрещеного батька у нас нема. Бо Сірожа - нехрещений. Ми вирячаємо очі, Сірожа знизує плечима. Виявляється, він намагався переконати священника, що хрещеня - це лише формальність, і головне мати віру в душі і бла-бла-бла. Дурєнь. А я й забула спитати, хрещений він чи нє.
Священник був строгим і не проникся.


 (476x699, 214Kb)
Дуже красиве крижмо!

Profile

gohatto_n

November 2014

S M T W T F S
      1
2345678
910 1112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:37 am
Powered by Dreamwidth Studios