Дружиницькі колядки у Антоновича

Оце завдяки покетбуку нарешті дійшли руки почитати Максимовича, його збірники пісень (1834 рік видання) Антоновича . І там у нього ціла частина присвячена різним пісням до-монгольського періоду, у яких реконструюється дружинницька культура. Купа пісень, де чуваки радяться, мовляв, давайте забацаємо човни і гайнемо у Царгород, там за службу платять конем, зброєю, одягом, золотом.. Ну і їдуть оце всі. І Максимович каже, що оскільки вони радилися поміж собою, і про князя (ватажка) там і не згадується, то оце певно додержавний період ще був. А я ж ото у дипломі так само до колядок зверталася, правда, трохи пізніших, реконструюючи набір зброї. А мизля не нова, звісно ж. Ну і чого б раніше мені ото того Максимовича було не почитати? Можна було б тему розвинути.
А у нас взагалі на археології дуже кривилися на змішування археології і фольклору.
Але оці хлопці, які збираються і дружини і "централізовано" їдуть найматися до Константинополя, зробивши човни і сплавившись... Це ж так перегукується із писемними джерелами! І взагалі... Хто там казав, що наших "гречкосіїв" били всі, кому не лінь? Почитати ті давні колядки, то геть все героїчним видається.
А, і до речі. Там скрізь згадуються "сукні" як один з різновидів платні. І оце згадується, що десь у якомусь писемному джерелі (оце пам'ять... хоч убий не пам'ятаю ні де то було, ні про кого) йшлося про збір данини сукнями, і це так на хіхі всіх пробивало, мовляв, не могло бути такого, і то у писемному джерела у автора якись глюк у голові стався. А ось колядки (їх багацько!) кажуть, що таки не глюк. А доволі поширена практика. Інша справа, що, певно, під сукнями мався на увазі не лише жіночий одяг.