"мене порахували"

Шукала відгуки про "Жилу", а нарила на Літакценті отаке:

"Водночас, усі звичайні приватні блоги – щоденники, новинні акаунти та інші, що їх пишуть кілька тисяч людей в Україні, – не можуть, звісно, називатися літературою, навіть мережевою, як про це говорить Ростислав Семків . Але серед них є насправді літературні автобіографічні романи, структуровані навіть кращі за деякі книжки сучасних українських авторів, і водночас відкриті до продовження й інтерактивні.

Наприклад, блог Насті Мельниченко можна співвіднести з жіночим романом (особливо якщо врахувати «підзамочні записи»), Ірини Пустиннікової — з подорожнім, а Антона Водяного — з пригодницьким (принаймні, якщо виключити з поля зору його новинні пости). Перший рясніє переживаннями авторки в різних життєвих ситуаціях та майже інтимною відвертістю, другий – враженнями від мальовничих місць і історичними знахідками, третій описує життя автора, яке саме по собі сповнене пригод".

Людоньки, що, серйозно??? Бабський роман??? Який жах! Артеме-Артеме, ти мене просто як ножем порізав! Ааааааааааааааа.