Жила #3 і освіта, яку дає нам Життя

    Безперечно, наскрізною темою третього номера "Жили" стала тема навчання і освіти. Але це не традиційне "як підготувати першокласника до школи", це щось зовсім, зовсім інше.... Це магія Навчання, про яку хочеться говорити пошепки. Це чари тієї науки, яку відкриває перед дитиною Світ.
    Про що говорить третє число "Жили"? Перш за все, про Головний урок життя. Мовою давньої притчі, мовою сучасних людей. Ми випускаємо номер з «нагоди першого вересня», але, по суті, мова йтиме зовсім не про загальноосвітню школу. Читаючи цей номер журналу, можна плакати через втрачену культурну спадщину, глибоко надихатися педагогічним досвідом найрозумніших людей світу, занурюватися у скупі наукові записки, сміятися і захоплюватися відважними людьми – які є реальними, вони поруч! Це номер, який перевертає уявлення про освіту. Хоча, переконана, воно у вас вже й так перевернуте!

    У номері інтерв’ю із надзвичайними людьми, яким є що сказати про дитячу освіту.
Михайло Казінік, професор Драматичного інституту Стокгольма, провідний експерт Нобелівського концерту, почесний громадяни міста Варна: «Хто придумав, що навчання мусить бути серйозним, оцінним, престижним?! Як правило, великі люди не були особливо успішними у своїх навчальних закладах, оскільки вони інтуїтивісти, які відчувають більше й оцінюють усе цілком інакше.
Навчання має бути веселим. Якщо дитина за урок усміхнулася менше ніж 8-20 разів, я вважаю, що цей урок був невдалим і вчителя варто виганяти. Учень має бути на уроці з розслабленими м’язами обличчя і, регочучи, сприймати найсерйознішу інформацію».
Тарас Компаніченко, музикант, кобзар, знавець старовинної української культури та батько чотирьох дітей: «Музика втратила сакральну священну функцію. Старі люди розповідали, що православні їздили в католицький храм, аби послухати орган. А поляки з глибокої Польщі мені розказують, що відвідували православні церкви хора послухати. І це було свято. Люди чекали його, очікуючи почути МУЗИКУ. Сучасні діти не знають, що таке справжня музика та спів. Тому я зараз практикую живий спів. Мене не влаштовує, що я співаю один – ми танцюємо та співаємо разом з слухачами. І це піднімає нас».

    Безперечно, «Жила» публікує статті із психології, написані фахівцями. Марія Будя розкаже про те, де «ховаються» найважливіші життєві уроки. Лікар-психолог Ольга Карасьова написала про виховання дитини як білінгва. Науковець і соціальний педагог Надія Павлик розкрила болючу тему депривації і сумного спадку поколінь, вирощених у якості «державних дітей» при Радянському Союзі. Про цікаву практику шкільного посередництва, коли діти самі поміж собою, без втручання завучів та директорів, вирішують навіть найскладніші конфлікти, написала тренер Саша Цикура.
        
    ( Read more... )