"Ізкі" та принади українського лижного курорту

Кажуть, що дарованому коню у зуби не заглядають, але я все ж хочу трохи поколупатися у тих зубах, бо хоч наша поїздка на лижі у "Ізкі" була проплачена, проте дуже багато грошей ми вклали самі, а отже вправі пообурюватися з приводу якості українського відпочинку.
Отже, свого часу за статтю про Грузію ми з сім'єю виграли поїздку на еко-курорт "Ізкі", що на Закарпатті. Ми обрали їхати туди взимку, аби мати змогу покататися на лижах і долучити до цього діла дітей. Одразу скажу, що прийняли нас дуже гарно, поселили, навіть не перевіривши документи, були дуже ввічливі, пішли проти правил і дали нам в номер чайник... (може тому, що ми були типу у трохи "особливому" статусі?). Хоч курорт і називається ЕКО, проте, наприклад, енергозберігаючими лампочками вони не користуються. Пакети для сміття теж могли б про око взяти такі, які розкладаються у землі. А так у нас модний ярлик "еко" вішають на все, що на природі. І засирають цю природу.

Проживання. Номери чудові. Ми жили у "Стандарт +", це 550 грн за ніч + 100 грн за додаткове ліжко для дитини. Ці гроші нам оплачував організатор конкурсу чи й самі Ізкі, я не знаю. Номери теплі, затишні, зручні, у них прибирають. Дуже сподобалося.

Прокат. Прокат лиж обійшовся у 100 грн/день з людини, позитив у тому, що у них були дитячі черевики навіть 26 розміру. Проте мені довелося міняти лижі, які вперто не хотіли одягатися. При чому коли я перший раз прийшла їх міняти, мене запевнили, що "самадура" і що треба тут поколдобить, там поквецять і все буде добре. При тому, що раніше у мене проблем із одяганням не було. Після того, як я 20 хв стояла на схилі і намагалася їх вдягнути, я психанула і пішла ще раз міняти. Там знову мені показали, що "самадура", але, зрештою, хтось крикнув "та що, поміняти їй важко, якщо вона хоче?" - і мені дали нові лижі. Нові лижі одягалися без проблем і без колдобіння.

Витяги. На курорті два бугельних і один крісельний витяг. Дітей пускають лише на маленький бугель. Великий бугель працював лише півдня з тих чотирьох днів, що ми там були. Один підйом на крісельному коштує 15 грн, черг нема, підйом триває 12 хв (за годину встигаєш піднятися/спуститися 3 рази). Ми вирішили взяти абонемент на півдня, це коштувало 100 грн для низького сезону (з 15 січня). Півдня - це з 13 до 17. Чоловіка не пустили на витяг о 16.50, мовляв, закрито. Наступного дня ми взяли абонемент на день, це з 9 до 17, вартість 160 грн. Для нас було принципово почати кататися рано, бо ми чергувалися з дітьми, і поки діти вставали і снідали, один з нас вже міг години півтори покататися. Отже, чоловік пішов на 9.00 на витяг - голяк, не працює. Витяг почав працювати...парам-пам-пам! - об 11.00!!! це аргументували тим, що "людей мало". Так чому ж ви продаєте тоді абонементи на певні години?! Ввечері, після обіду, я повернулася кататися о 16.30... На підході до підйомника дядько показав, що закрито, людей він тупо розвертав. Оскільки наш "абонемент на день" почався на 2 години пізніше, закінчувати на півгодини раніше я не хотіла і іпішла сваритися. Нічого не знаю, кажу, у мене на абонементі написано до 17.00. Далі дядько видає геніальну для нашого сервісу фразу: "Ви там розсиджуєтеся в теплі по півдня, а я тут на холоді стою! У мене ноги мокрі! Тому закрито!" Вибачте, але я не зрозуміла, чому мені докоряють тим, що я йду на обід і гріюся? Чиї це взагалі проблеми, що у дядька на витягу ноги мокрі? Але я таки досварилася і мене пустили на витяг, дуже знервовано. Думала, дядько мені підзатильника дасть.

( спуски, харчування, для дітей.. )

А ось ще про "бізнес по-українськи" на цю тему від Лани Світнакової.