літературознавче

Вчорашня вечірня поїздка додому була дуже пізнавальною щодо орієнтування населення у сучасній та класичній літературі.
Стою в метро, читаю.
- Девушка, прастите, пожалуйсте, но мы тут с другом поспорили: что вы читаете?
Компанія молодих людей років під 30, виду прілічного, наче ось після офісних буднів вибралися на пивасико, а тепер їдуть додому. Їх десь п*ятеро.
- Пєлєвіна.
- Шо-шо?
- Што она сказала?
- Какое-то пелевина.
- А што это такое?
- Письменник такий.
- Ну ладно, а про што книжка? Ну там... мелодрама, любовь?
Я прочитала всього сторінок 10 від початку, і так легко сказати "про що" не можу.
- Про числа.
- Опа.... - прифігіли хлопці.

Я б і забула про це, аби не розмова між парою, ме і жо, у маршрутці. На вигляд теж не гопи і не бики, звичайні собі дівчина та хлопець тієї ж вікової категорії.

- А как твоя остановка называется?
- Ярослава Гашека.
- че-че??
- Га-ше-ка.
- Гашиша? ггггг.
- Де не, Гашека.
- А чьо за Гашек?
- Да он курил много, ггг.
- Не знаю никакого Гашека, знаю толька гашиша, гггг. Га-ше-ка. Не, ну кто он?
- Ну какой-то революционер, как всегда.
- А че он делал?
- Ну, боролся за независимость Чехии. (а такі да;))
- И курил?
- Боролся за независимось и курил гашишь, ггг.